Команда почула Шевченка і врятувала свою репутацію

Колишній захисник «Динамо», «Чорноморця», «Геліоса» Олександр Яценко, який викликався до розташування національної збірної на ЧС-2006, оцінив гру синьо-жовтих в товариських матчах проти Саудівської Аравії і Японії.

Незважаючи на серйозний крен в сторону клубного футболу, інститут збірних як і раніше залишається одним з фундаментальних. Будь-яка гра національної команди об'єднує вболівальників всієї країни. Це факт, з яким не посперечаєшся.

Тому перший поєдинок - проти Саудівської Аравії - неприємно здивував і насторожив. Склалося враження, що футболісти банально не особливо хотіли грати. Це не піддається розумінню, враховуючи, які ресурси витрачаються на збірну.

Однак проблема була не тільки в бажанні. Атакуючій ланці не вистачало креативу, а провідні виконавці не виправдали свій статус. Здивувала гра Олександра Зінченка, якого виставили на ключову позицію. Центральний атакуючий хавбек повинен приймати нестандартні рішення, рухати м'яч вперед, а не постійно його втрачати, фактично бути мозковим центром команди. Нічого цього в діях гравця «Манчестер Сіті» ми не побачили.

Втім, не Зінченком єдиним. Вся команда зіграла нижче своїх можливостей, допускаючи величезний відсоток браку протягом усього матчу. У мене є лише одне пояснення - футболісти просто вийшли на матч без бажання, розуміючи, що поєдинок товариський.

Матч з Японією, з якою у мене пов'язані особливі спогади, став підтвердженням цієї думки.

Ліричний відступ. Свій єдиний матч за збірну я провів саме проти Японії в 2005-му році. На той момент команда Блохіна вже завоювала путівку до Німеччини, тому тренер міг дозволити собі деякі експерименти. Так в основі опинився і я - 20-річний захисник. У ті часи в складі японської збірної виділялися Хидетоші Наката, який багато пограв в Італії, Сюнсюке Накамура з Селтіка, Дзюн'іті Інамато, який виступав в АПЛ, Такахара Наохіро з Гамбурга. Поєдинок важко назвати цікавим, картину псував рясний дощ. Хоча навіть в таких умовах було помітно, що японські футболісти дуже швидкі і вміють поводитися з м'ячем. Але ми створили більше моментів, а під кінець зустрічі Андрій Гусін приніс перемогу, реалізувавши пенальті.

Але повернемося до справ сьогоднішнім. Після Саудівської Аравії футболісти збірної, схоже, почули свого тренера, та й той зробив правильні висновки, зумівши уберегти себе від нової порції критики. У грі з Японією вже була помітна команда. Частково це можна пояснити тим, що відразу дев'ять гравців, які вийшли в основі, так чи інакше пов'язані з Шахтарем. Втім, той же Зінченко і Малиновський до нинішньої команди гірників мають лише формальне відношення.

• Читайте також. Досить хейтити Шевченка за його стиль. Проблема в іншому

Як і аравійці, збірна Японії оголила велику проблему - оборона при стандартах. Можливо, тренерському штабу не вистачає часу, сподіваюся, цей момент вдасться виправить до початку офіційних матчів. У будь-якому випадку цього разу вже був драйв, який додавав фарб грі нашої збірної. Важливо, що зараз в складі немає явно вираженого лідера, ініціативу може взяти будь-який гравець. Гол Караваєва - тому підтвердження.