Шевченко: У Сабо з Лобановським у 90-х склалися дуже добрі взаємини

Головний тренер національної збірної України Андрій Шевченко пригадав свою кар’єру футболіста – коли тільки-но починав грати за "синьо-жовтих".

Для всього українського футболу початок 1997 року був ознаменований поверненням в Динамо легендарного наставника і чудової людини – Валерія Васильовича Лобановського. Безумовно, це позначилося не тільки на виступах нашого клубу, але і на грі національної команди. Причому буквально відразу.

Було дуже важливо, що в збірній продовжив свою роботу Йожеф Сабо. По-перше, він, по суті, всіх нас і зібрав тоді в «Динамо». По-друге, працював в тісному контакті з Лобановським – у тренерів відразу склалися дуже добрі взаємини. У нас був однаковий тренувальний процес і така ж система гри. Так що перебудовуватися особливого сенсу не було. Навіть незважаючи на те, що в збірну приїжджали хлопці з інших колективів. Якраз в той час починалося сходження "Шахтаря", були хороші футболісти в "Дніпрі" і в інших клубах.

З першого дня зимових зборів Андрієві, як пригадує, запам'яталися всі зміни в тренувальному процесі.

Ми виграли Кубок Співдружності, показали там хороший футбол, а мені вдалося забити на цьому турнірі 7 м'ячів. Потім «Динамо» впевнено стартувало в сезоні. І вже в першому матчі 1997 року, а це був спаринг з Молдовою, за збірну України в цілому зіграли, здається, 11 представників нашої команди. Загалом, до продовження виступу у відбірковому циклі ЧС-1998 ми підходили в хорошій формі і з чудовим настроєм.

У перших матчах року обіграли Албанію в гостях і Північну Ірландію будинку. Перевага в рахунку була мінімальною, але по грі ми виглядали цілком упевнено. У ворота британців я, до речі, забив свій дебютний м'яч в офіційних матчах за збірну і перший гол у своєму рідному місті. Безумовно, я його запам'ятав. Юрій Калитвинцев віддав розкішний пас чи не з центру поля, я добре відкрився, бачив, що встигаю і випередив воротаря. Там було зіткнення з голкіпером, він мене збив, але гру я продовжив.