Сидорчука краще не підпускати. Яким буде склад збірної України на жовтневі матчі відбору

Прізвище Сидорчука винесене в заголовок не для гарного слівця чи провокації. Це спроба звернути увагу громадськості на те, що дійсно шкодить збірній. На Євро-2020 і під час періоду, що турнірові передував, гальмував Миколенко. Тепер от Сидорчук. Опорний півзахисник, точність передач якого ледь перевищує 70 відсотків – це вирок для будь-якої амбіційної команди. Ні швидкості, ні продуктивної гри у відборі, ні надійності при захисних діях. Є сильний удар, але точність проявляється раз через раз.

Проблема в тому, що легким розчерком пера зі збірної України можна викинути ледь не половину викликаних Петраковим гравців. Бо у кожного знайдуться "грішки" не колись там давно, а ось тут – у нещодавніх матчах. Стежачи за всіма цими муками з Казахстаном, Чехією, трохи раніше – Фінляндією, підсвідомо стаєш на бік Петракова, котрий публічно розкритикував своїх підопічних за невміння грати у футбол. Однак робити з наставника заручника ситуації чи жертву теж неправильно. Тренер – на те і тренер, аби працювати над слабкими сторонами команди.

Коли з-під Караваєва у Казахстані був забитий перший гол, Олександр Петраков одразу повинен був робити заміну. Повинен був відчути, що гравець втомився, не встигає, що банально не його день. Однак дієвої реакції від тренера не було, а післяматчевий спіч нагадував істерику сварливої вчительки, яка звернула увагу на поведінку Вовочки, коли у школі вже всі вікна розбиті. Винні всі – всім тепер і розгрібати.

З Петракова ще питатимуть за Маліновського. Як не крути, а піти від цієї теми не вдасться, особливо якщо не буде результату. Віталій Буяльський та Олександр Зінченко травмовані, Сергія Сидорчука, як уже з'ясовано, краще тримати у резерві, а у Тараса Степаненка – хронічні проблеми з коліном. Та й півзахисник "Шахтаря" – це гравець для руйнування. А хто буде створювати? Микола Шапаренко за таких умов виглядає ключовим гравцем, однак очевидного варіанту для доповнення/підсилення центральної осі справді немає. Булеца, Піхальонок, Харатін? Тут без коментарів. Навіть Макаренка немає, який у вересневому поєдинку з Чехією виглядав не так вже й погано.

Благо, немає проблем з "крилами" півзахисту. В якій би формі не перебував Андрій Ярмоленко, він завжди буде корисний для збірної України. На лівому фланзі можна спробувати Циганкова, хоча у клубі він закриває правий край. Але не забуваємо, що при Петракові збірна України грає у три центральних захисники, тож фланги тут повністю віддані на відкуп латералям. Ярмоленко – Циганков / Зубков будуть не вінгерами, а відтягнутими у глибину нападниками. Зубкова недарма згадали – у нього високі шанси на основний склад принаймні в одному з двох найближчих поєдинків. Хоча в останньому матчі "Ференцвароша" українця не було навіть в заявці, що є недобрим знаком.

На позиції нападника Роман Яремчук легко виграє конкуренцію у всі інших. Артем Довбик залишиться у ролі дублера форварда "Бенфіки", а ось Сікана за певних умов можемо побачити й в трохи іншій ролі. Так, з Чехією він грав на вістрі атаки у формації 3-4-3, але коли виходив на поле у матчі проти Казахстану (2:2, Сікан забив гол), то структура збірної України змінилася на 4-4-2 (замінений був Соболь – не за позицією).

Складно напевне сказати, кого Петраков делегує у ворота. Бойка через сімейні обставини немає в збірній, Різника не розглядаємо як серйозну бойову одиницю. Залишаються П'ятов і Бущан. До Андрія не було претензій за вересневі матчі, добре він провів і відрізок сезону у "Шахтарі". Але Бущан відстояв увесь чемпіонат Європи, а при Петракові навіть не мав шансу себе проявити через травму. Тут класичний варіант з "п'ятдесят на п'ятдесят".

Три попередні матчі з Петраковим Україна розпочинала з трьома центральними захисниками, в одному з них (щоправда, товариському) грав Тарас Качараба. Тож його відсутність через травму теж можна вважати втратою. Хоча основа у цій лінії визначена доволі чітко – Забарний, Кривцов, Матвієнко. Олександр Сирота та Артем Шабанов будуть використовуватися хіба що в екстрених ситуаціях. Через травму випав Миколенко, тож відпадають дискусії стосовно лівого латераля. Головним претендентом тут є Едуард Соболь, який зі своїм "Брюгге" створив ось уже дві сенсації у Лізі чемпіонів (нічия з ПСЖ, перемога в гостях над "Лейпцигом"). Треба додати, що Едуард не надто вдало відіграв останній матч за "Брюгге" в чемпіонаті. Він став співавтором (разом з голкіпером Міньоле) помилки, яка дозволила "Андерлехту" зрівняти рахунок (1:1). Однак навряд чи цей факт підвищує шанси Віктора Корнієнка на місце в основі. Хоча саме Корнієнко з позиції лівого латераля забив чехам у хронологічно останньому матчі збірної України.

Праворуч вибір зводиться до Тимчика та Караваєва. Мудрувати не будемо – Тимчик. Після Казахстану взагалі невідомо, коли Петраков ризикне випустити Караваєва в основі при здорових конкурентах.

Отже, основний склад збірної України на найближчі два поєдинки вимальовується такий:

П'ятов/Бущан – Тимчик – Забарний, Кривцов, Матвієнко – Соболь – Степаненко, Шапаренко – Ярмоленко, Циганков – Яремчук

Перший жовтневий матч збірна України проведе у суботу, дев'ятого числа, проти Фінляндії в гостях. За три дні вже у Львові команда Петракова зустрінеться з Боснією та Герцеговиною. Які шанси й що потрібно для виходу на чемпіонат світу 2022, читайте в профільному матеріалі >>>