У Циганкова швидкість, як у Ярмоленка, лідер Забарний та гнучкість Петракова. Україна заслужено здолала Шотландію

Підтримка України, перемога України, зізнання у любові до України – це нині модний тренд, якого прагнуть дотримуватися цивілізовані та прогресивні країни/спільноти/громади світу. Тому й було чутно чимало закликів про надання футбольній збірній України бонусу (у вигляді автоматичного виходу на чемпіонат світу) ще до матчу з Шотландією, але за фактом нам потурань не робили. І на полі також. Це не якась там убога перемога 1:0 з "намальованим" пенальті чи голом з офсайду. Це цілком собі самодостатня звитяга. З розкішними трудовими голами. Не ідеальна в плані якості гри, але закономірна.

Треба говорити про те, що Олександр Петраков, попри деяку візуальну простоту та примітивізм, старається бути гнучким тренером. Для нього немає якоїсь однієї закоренілої тактичної моделі, під яку "підганяються" гравці. Є кожен окремий матч і суперник у ньому – і є тактика протидії йому. Причому, ця тактика може змінюватися навіть в ході однієї гри.

Шотландія - Україна. Протокол матчу / скріншот - InStat

Вельми цікавий момент: аналітичні ресурси говорять про те, що у товариських матчах 2022-го року (проти "Боруссії" М, "Емполі" та "Рієки") Україна грала не у такій формації, як проти Шотландії. Точніше, 4-3-3, які ми бачили учора, раніше час від часу проскакували на певних відрізках гри, але переважно це були дії у формації 4-2-3-1 або 4-1-4-1. А тут такий важливий поєдинок, без генеральної репетиції перед ним (у вигляді хоча б якогось "товарняка" з награванням основи) – і такі сміливі дії на чужому полі. Майже увесь матч функції одного-єдиного чистого опорника виконував Тарас Степаненко (замінили на 90+4-ій хвилині), якого вже дехто встиг "списати" через проблеми з коліном. Зінченко і Маліновський більше грали на атаку, Ярмоленко з Циганковим – й поготів.

Три голи стали винагородою за сміливість. При цьому, не можна говорити про гру збірної України як про абсолютну домінанту на полі. Тринадцять гольових моментів – це солідно, але за фактом сумарно вони дали тільки 1,78 xG (очікуваних голів). Чи можна говорити про те, що ми забили більше, аніж створили? Краще сказати інакше: реалізували максимум з того, що могли. І це дуже добре. Зізнайтеся, вам непросто буде згадати матч, в якому збірна України забивала так легко й вишукано водночас. Перший гол – це взагалі хрестоматійна комбінація з довгою передачею Маліновського, обробленням м'яча та ударом Ярмоленка.

Маліновського далі можна скільки завгодно сварити на низьку інтенсивність та брак у грі (лише 46 передач з точністю 74 відсотки – найнижчий показник у складі збірної України на рівні з Яремчуком, дев'ять втрат м'яча – найгірший показник серед українців, всього-на-всього дванадцять єдиноборств). Однак саме та його передача заклала цеглини у фундамент перемоги збірної України. Можливо, Петракову потрібно було трішки швидше освіжити центр поля замінами, присікаючи традиційне для України "просідання". Але це уже деталі, у яких цього разу, всупереч загальновизнаним правилам, не ховався диявол.

Для багатьох несподіванкою стала поява в основному складі на лівому фланзі атаки не Мудрика, а Циганкова. Найочевидніший (топорний) висновок про гру Віктора – повільно. Навіть повільніше, ніж завжди заряджений на боротьбу, але віковий Ярмоленко. Скидалося на те, що Циганков був не у своїй тарілці. Це творчий гравець, але вчора він став лідером збірної України за кількістю флангових навісів (не дуже творчий елемент гри) – чотири. Що ще гірше: жоден (!) з цих навісів не був точним. Одна ключова передача за 72 хвилини – також малувато. І тільки вісім єдиноборств з успішністю 13 відсотків. Порівняйте з Ярмоленком, який шістнадцять разів вступав у єдиноборства, вигравши 44 відсотки з них.

Статистика Віктора Циганкова та Андрія Ярмоленка у матчі проти Шотлнадії / скріншот - InStat

(зображення клікабельні - натисніть, щою ЗБІЛЬШИТИ)

Взагалі, карта інтенсивності показує, що ефективнішим був правий фланг збірної України, де грали Караваєв, якого часто критикують у "Динамо", та віковий Ярмоленко. На протилежному боці поля найцінніший ресурс "Динамо" (Віктор Циганков) та представник АПЛ (Віталій Миколенко) були скованими. З іншого боку, у Миколенка є "просвіт" на тепловій карті у зоні біля власних воріт, але є забігання майже до лінії воріт суперника. Правий фланг збірної України діяв інакше.

Якщо вже зачепили гру захисників, то хотілося б відзначити дії Іллі Забарного – холоднокровно, впевнено, вчасно. За оцінками він не став найкориснішим футболістом матчу, але він найкраще (!) серед всіх гравців збірної України грав у пас (73 передачі, за іншими даними – 68; точність – 88 відсотків). Став абсолютним лідером збірної України за дотиками до м'яча (91), причому торкався круглого навіть неподалік радіусу чужого штрафного майданчика. Другий гол збірної України прийшов після його вмілої роботи саме на чужій половині поля. Показово, що Забарний сім разів оволодівав м'ячем в неочевидних ситуаціях.

Така ж статистика щодо оволодівань і у Матвієнка, але в нього значно гірше (у порівнянні з Забарним) з єдиноборствами (14 проти 22-ох), з відбираннями (два проти п'яти), з підбираннями (п'ять проти одинадцяти) і так далі. Узагальнено: у Забарного 110 ТТД, у Матвієнка – 77. Ще кілька таких матчів – і претендентом на переїзд до "Арсеналу" чи якогось іншого учасника АПЛ буде не захисник "Шахтаря", а молодий талант "Динамо".

Карта дотиків до м'яча Іллі Забарного - лідер збірної України з цього компоненту (91) у матчі з Шотландією / скріншот - whoscored

До речі, про ТТД. Забарний – один з двох гравців збірної України, хто зумів здійснити їх у кількості понад сто. Другий – Олександр Зінченко. У нього менше, ніж у Забарного (106), але кращі показники якості. Тому вища загальна оцінка за матч (найвища у складі збірної України взагалі від InStat – 292). У Олександра – чотири ключові передачі за матч, два створені гольові моменти. Його інтенсивність припадала як на центр поля, так і на лівий фланг. Зінченко встигав навіть "підчищати" біля свого штрафного майданчика. Добрий матч. Як і належить представникові чемпіона АПЛ.

Неоднозначні відгуки після матчу про гру Артема Довбика, але треба оцінювати об'єктивно. За дванадцять хвилин чистого ігрового часу на полі нападник "Дніпра-1" взяв участь у двох гольових епізодах, один реалізував, заробив на собі один фол, допустив тільки дві втрати м'яча. Показник "очікуваних голів" – 0,21. У Романа Яремчука за 78-м хвилин чистого часу на полі – чотири гольові моменти, один реалізований (25 відсотків ефективності проти 50-ти – у Довбика), два зароблені на собі фоли, 0,53 "очікуваних голів". Яремчук свою роботу зробив, але це ж стосується і Довбика.

Карта дотиків до м'яча Довбика (вище) і Яремчука (нижче). За різної кількості ігрового часу та інтенсивності дій - однакова результативність. У Довбика вищий відсоток реалізації (50 проти 25) / скріншот - whoscored

Взагалі, це стосується усієї збірної України. Це був не той матч, який за змістовністю та інтенсивність стоятиме поруч з матчами проти Сербії, Чехії чи Туреччини епохи Андрія Шевченка тренера, але це один з найважливіших матчів в контексті існування збірної України та один з найскладніших – в контексті підготовки до нього. Але ж час не стоїть на місці. За кілька днів – вже новий виклик, без подолання якого подвиг на "Хемпден Парку" не матиме практичної цінності.

Україні потрібен цей чемпіонат світу. Для того, щоб про нас писали, говорили, фільмували ще більше. А для цього потрібно перемогти Вельс. Без якихось попусків. Лише м'яч, футбольне поле й одинадцять проти одинадцяти. Вже за три дні. І без права на помилку.

Матеріали автора читайте також в телеграм-каналі >>>