Іван Гецко: Петраков пішов на поводу у наших лідерів

Автор першого голу у складі збірної України Іван Гецко в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту UA-Футбол відверто розповів про причини, які на його погляд, позначились на результаті другого матчу із Шотландією у груповому раунді чергового розіграшу Ліги націй. Екс-форвард національної команди також поділився думками щодо перспектив її керманича Олександра Петракова.

- Які думки були після фінального свистка у матчі Україна - Шотландія?

- Багато у цій грі було нюансів, які я не зрозумів, - сказав Гецко. - Зазвичай у футболі існують певні правила та поняття - зокрема, що переможний склад не змінюють. У матчі з Вірменією, який передував вівторковій зустрічі із Шотландією, все було добре. Ті футболісти, котрі вийшли у стартовому складі в Єревані, показали, що вони нічим не гірші за тих, хто рахується нашими "зірками". Що ж відбулося у Кракові? А відбулося те ж саме, що і тижнем раніше - у першій грі з шотландцями в Глазго, в якій наша збірна поступилась із рахунком 0:3. Ми побачили, що і у другому поєдинку із Шотландією на поле у складі синьо-жовтих вийшли ті ж самі люди, яким заради відновлення сил їм дали можливість відпочити. Схоже, що керує командою не головний тренер, а Ярмоленко та еліта нашого футболу, яка вважає, що вона трохи вища за всіх інших. От ми й отримали те, що отримали. Загалом ми ні в чому не переважали шотландців. Гольові моменти були як у нас, так і у суперника. Однак ми свої, на жаль, не реалізували. Власне, я ще до гри сказав, що Шотландію не обіграємо, а рахунок буде 0:0 - чомусь був впевнений, що забити нашій команді не вдасться. Так воно зрештою і сталося.

- Чим керувалися, даючи такий прогноз?

Розумів: якщо пішли кадрові зміни, то годі чекати успішного повторення. З вірменами у нашому складі вийшли одні люди, а з шотландцями інші. А тими замінами, які Олександр Петраков зробив наприкінці другого тайму, поміняти щось у грі було неможливо. Вдаватися до них за 5-6 хвилин до закінчення матчу було надто пізно. Робити це потрібно було після першого тайму, замінивши того ж Ярмоленка. Він "здувся", і поступитись місцем на полі іншому партнеру повинен був першим.

Не в кращих кондиціях знаходився і Маліновський це однозначно. Чому б не поміняти гравців, які вже не знаходяться у потрібних кондиціях, скажімо, на 60-й хвилині? А от міняти Мудрика ні в якому разі не можна було, я був від цього у шоці. Адже саме він був тією світлою плямою, яка намагалася щось зробити. Що ж стосується "свіжих" гравців, то ані Яремчук, ані Циганков у гру взагалі не увійшли. Їм для цього просто не вистачило часу. Але повторюся: виграшний склад не міняють. Петракову потрібно було дати можливість вийти на поле у стартовому складі тим футболістам, що грали проти вірмен. В тій зустрічі вони зіграли на серйозному рівні з гарним рухом. Не варто було це "ламати", виставляючи іший склад. Моя тверда думка: у поєдинку із Шотландією у "старті" не повинно було бути двох гравців - Ярмоленка та Маліновського. Щоби вони, сидячи на лаві запасних, усвідомлювали, що вийшловши на заміну у другому таймі, коли всі втомляться, вони на легкості та свіжості посилять гру та допоможуть вирішити долю матчу. Однак сталося поіншому...

- Чи могла наша збірна розраховувати на сприятливий результат у грі проти "Тартанової армії"?

- Моменти для взяття воріт у неї були. Забий м'яч - і була б зовсім інша гра. Це стосується Ярмоленка, Довбика, Степаненка... Якщо ти такий великий футболіст (мається на увазі Ярмоленко - прим. авт.), що маєш право навіть керувати командою, то забивай на перших хвилинах м'яч - і знімай всі питання. Тоді б і гра мала б зовсім інший характер. Шкода Довбика - хлопець старається, проте разів зо двадцять потрапляв в офсайд. Вважаю, що для нападника це дуже багато. Хоча слід зазначити, що він знаходився на вістрі атаки і гострота з його боку була. Але не більше того. Три реальні нагоди для того, аби відзначитися, мав Степаненко. Два рази він не влучив у ствір воріт після ударів головою, а один раз після вдалого відскоку мяча пробив зі своєї робочої ноги, але не влучив у "рамку". Вважаю, що із трьох моментів хоча б один Тарас мав би реалізувати.

Що стосується дій інших ланок збірної України, то ви бачили, що ззаду теж не все кращим чином складалося. Шотландці досить впевнено себе почували, тримали м'яч та контролювали хід гри. Був відрізок, коли вони навіть мали перевагу. Та й моменти у них були. Ми ж нічого надприродного у Кракові не показали, граючи так само, як і у першому матчі. У Глазго суперник розумів, що має один шанс із тисячі для того, аби вийти на перше місце і спробувати його втримати. Цим шансом він скористався: застосовуючи пресинг і наполегливо йдучи вперед, шотландці змушували нашу команду помилятись і забили три м'ячі. У другій зустрічі вони розуміли, що рвати та метати їм немає сенсу, тому зосередились виключно на здобутті потрібного результату. І це їм вдалося. Тож враховуючи вищенаведене можна констатувати: одне очко у поєдинку з нашою збірною було завойоване Шотландією по праву.

- Кого, на ваш погляд, явно не вистачало у грі з шотландцями?

З цього приводу можна казати все, що завгодно. Наприклад, що не вистачало Зінченка - ключового гравця високого рівня, котрий міг би посилити гру. Хоча всі ми бачили, як нас "посилив" той же Маліновський. Людина, яка провела на полі майже весь матч, не завдала жодного удару у ствір воріт шотландців! І це про гравця атакуючого плану, який був "вільним художником" і не займався оборонними діями. Малиновський був творцем, і щоправда, зробив кілька разів непогані передачі. Однак для футболіста такого рівня це надто мало. Саме тому я не бачу нічого дивного в тому, що такі гравці не потрапляють до складу своїх команд. Скажу більше: у першому матчі проти Шотландії впродовж 15 хвилин я нарахував аж тринадцять (!) передач чужому гравцеві. Майстер високого рівня не має права припускатися такої кількості помилок. Дії Маліновського у Глазго мене, чесно кажучи, шокували.

- Збірна України не змогла впоратись із завданням посісти перше місце в групі, що давало б змогу здобути путівку у дивізіон А Ліги Європи. Як гадаєте, вкупі із фіаско у плей-оф світової першості 2022 року ця невдача може позначитись на впевненості гравців?

Футболісти добре розуміють значення усіх цих турнірів. Як і усвідомлюють, що подібний шанс дається людині один раз у житті. Відтак більшість з гравців виходили на поле і розуміли, що у цих трьох вересневих поєдинках може вирішитися їх подальша доля щодо виступів у закордоних топ-клубах тощо. Однак якщо вони не знайшли у собі мотивації і сил, то нічого не вдієш. Як кажуть у таких випадках, "Маємо те, що маємо". Вище голови не стрибнеш, як би цього не хотілося б. Щодо Олександра Петракова можу сказати, що він хотів і намагався зробити все від нього залежне, щоб результат виступів збірної був кращим. Однак мені прикро, що він все ж пішов на поводу у наших лідерів, які повинні були взяти ініціативу у свої руки і "тягнути" команду. Вийшло ж все не так, як мало бути. Мені це незрозуміло.

- Наскільки великим може бути кредит довіри до Олександра Петракова у керівників українського футболу?

- А у нас нікого більше поставити на цю посаду. З-за кордону жоден нормальний тренер не приїде, адже ситуацію в Україні зараз настільки напружена, що ніхто не захоче працювати у нашій збірній. Навіть якщо припустити, що такий варіант можливий, то одна справа запросити авторитетного та харизматичного фахівця, а зовсім інша - просто іноземця. На такій високій посаді, як керманич збірної України, повинен працювати такий закордонний тренер, которий був би здатен розуміти менталітет нашого футболу. Такий, який міг би мати вплив на таких гравців, як Зінченко та той же Маліновський. На відміну від іноземців, нашим фахівцям тільки надай можливість очолити головну команду - і всі захочуть! Кожен буде казати: у збірній буде все добре, ми змінимо світогляд, ми працюватимемо з іншим, більш ефективним та якісним підходом. А насправді в українському футболі нині немає такого тренера, який міг би зробити із збірної справжню топ-команду. Повернення Андрія Шевченка? Цей варіант на сьогоднішній день навіть не варто розглядати, адже у них із Андрієм Павелком зараз не ті взаємовідносини. Якщо говорити про повернення в Україну Сергія Реброва, то я не думаю, що найближчим часом він піде з "Аль-Айн" і залишить благополучні Обєднані Арабські Емірати за ситуації, яка нині є в нашій країні. На мою думку, це малоймовірно.

- Як гадаєте, чи варто взагалі УАФ міняти Олександра Петракова на іншого керманича?

- На мою думку, все залишиться так, як і було. Кращої кандидатури, яка нині є на посаді головного тренера збірної України, зараз не знайти.