Довбик - про Євро-2020: Той період моєї міні-слави вже минув

Форвард "Дніпра-1" Артем Довбик згадав момент своєї слави після голу на Євро-2020 у ворота Швеції, а також постарався пояснити, у чому причина успіхів дніпровської команди цього сезону.

- Про вас по-справжньому заговорили після переможного гола у ворота збірної Швеції до 1/8 фіналу Євро-2020. Що змінив той момент у вашому житті?

- Після того матчу був сплеск моєї популярності, проте я постарався її відкинути та більше сконцентруватися на клубі. Той період моєї міні-слави вже минув, але зараз я відчуваю більше впевненості та готовий допомагати своєму клубу. ЄВРО дав мені важливий досвід, я став зрілішим гравцем, більш впевненим у своїх силах. Зараз мені це дуже допомагає, і сподіваюся, допомагатиме й у майбутньому.

- У цій Лізі конференцій ви забили п'ять голів і зробили двох асистів. З чим пов'язана така результативність?

- Для нашого клубу це дебют у Європі, тому не тільки я, а й усі гравці по-особливому хочуть себе проявити. На кожен матч ми виходимо дуже зарядженими на перемогу. Думаю, цей заряд є у всієї без винятку команди. Ми всі дуже хочемо перемогти.

- Вийти з групи у дебютному єврокубковому сезоні – саме собою чимало досягнення. Але воно виглядає ще більш вражаючим, якщо зважити на обставини, в яких виявився "Дніпро-1"...

- Так, для дебютного сезону [у турнірах УЄФА] це вже дуже добрий результат для нашої команди. Але зараз такий час, коли ми маємо насамперед говорити про те, що відбувається в Україні, тому ми дуже хочемо підтримати наш народ.

Це дуже складний момент для всієї України, і для нас, гравців, також. Ми живемо не вдома, дуже багато переїжджаємо, довго стоїмо на кордонах [у разі виїзду чи в'їзду в Україну]. Це важко, але перемоги наших воїнів забезпечують подвійну мотивацію. Ми всі стежимо за новинами і це дає нам додаткові сили.

- Наскільки складно було усвідомити, що у своєму першому єврокубковому сезоні "Дніпро-1" не може грати вдома?

- Звісно, нелегко проводити всі матчі за межами нашого рідного міста. Ми дуже сумуємо Дніпром, але всі нас підтримують, уболівальники нам пишуть. Ми не можемо якось інакше сприймати цю ситуацію.

У перші тижні було нерозуміння того, що буде далі, почуття невизначеності. Але ми підтримували одне одного як могли, спілкувалися, намагалися якось відволіктися, хоча ти щоранку прокидаєшся і дивишся новини, твої думки займає тільки це... Але головне, що ми один одного дуже підтримували, всі були дуже відкриті, кожен був готовий допомогти товаришу по команді.