"Везерштадіон", Лобановський та Назаренко: чим прикметне протистояння з Німеччиною

Товариський матч Німеччини та України має особливе значення. Ми вперше побачимо національну команду під орудою Сергія Реброва, господарі ж проведуть тисячну зустріч у власній історії. Також не забуваймо про благодійний аспект - кошти, виручені з продажу квитків у Бремені, будуть спрямовані на боротьбу з російським агресором.

Та і загалом - ми не кожний день бачимося із суперником настільки високого класу. Лише вісім поєдинків, зате вдосталь епізодів, що варті уваги - розповідаємо про них.

Знайомий стадіон, печальний результат

Бремену не звикати до України - саме на “Везерштадіоні” стався дебют у квітні 1997-го. Незважаючи на статус чинного чемпіона Європи, “маншафт” не надто вражали - на старті кваліфікації ЧС-1998 розгромили Вірменію (5:1), після чого зафіксували нічиї з Північною Ірландією (1:1), Португалією (0:0) та добре попітніли зі скромною Албанією (3:2).

8 очок у 4 матчах - слабувато, навіть на тлі португальців (9) та особливо “жовто-синіх” (12). Щоправда, ми провели на одну гру більше - попередньо розкололи захист британців завдяки зусиллям Реброва (1:0), сенсаційно здолали Фіґу та компанію (2:1), потім поступилися в Порту, але витисли максимум проти Албанії (1:0) та повторно Ірландії (2:1).

Лідируюча сходинка надала оптимізм та помірковану впевненість - невже ми впораємося з підопічними Берті Фогтса? До того ж, Йожеф Сабо пішов на цікавий крок - у стартовій одинадцятці випустив усіх “динамівців”, які прекрасно відчували одне одного. Чи допомогло це? На жаль, ні.

Німці спокійно контролювали ситуацію та постійно атакували - мабуть, єдиним вагомим плюсом було те, що “сухий” рахунок зберігався до 62-ї хвилини. Андрій Шевченко мав кілька напівмоментів, та всі вони розчинилися під навалою господарів - зрештою, Олівер Біргофф скористався безладом у карному майданчику та красивим ударом розстріляв Олександра Шовковського.

Перевага розвʼязала руки й невдовзі “бундестім” остаточно зняли питання стосовно переможця. Юрґен Клінсманн та Маріо Баслер витисли максимум із помилки в центрі поля - ефектна комбінація, підсумована нападником мюнхенської “Баварії”, встановила на табло комфортні 2:0.

Найприкріше те, що ця поразка фактично коштувала нам прямої путівки до Франції - Сабо почав панікувати, сподівався обіграти Вірменію, проте упіймав облизня (1:1). Коли ж німці завітали на НСК “Олімпійський”, то найкраще, що вигадав тренерський штаб - відбиватися. Так за кілька турів ми втратили гандикап та вирушили у стики, де нам боляче дісталося від хорватів.

Дебютний гол, безславний проліт повз Мундіалю, останній матч Лобановського

Наступний поєдинок трапився у відбірковому циклі ЧС-2002. Україна обмежилася другою сходинкою пʼятої групи (кращою виявилася Польща), Німеччина набрала таку ж кількість пунктів, як і Англія, однак продемонструвала гірші персональні показники. Чи свідчило це про слабкість коллективу? Аж ніяк - нам у стиках дістався найскладніший варіант із усіх можливих.

Напередодні обидва тренери здивували перестановками у складі - наприклад, з нашого боку Валерій Васильович неочікувано довірився Максиму Левицькому, голкіперу московського “Спартака”. Руді Феллер також підготував сюрприз - скористався послугами “гельзенкірхенця” Джеральда Асамоа та “мюнхенця” Александра Циклера, що були покликані замінити звичних Олівера Біргоффа та Карстена Янкера.

Відзначимо, що наша команда не збиралася пасувати та створила низку епізодів, що могли б, принаймні, забезпечити гандикап перед поїздкою до Дортмунда. Взяти хоча б Андрія Воробея - форвард вилетів віч-на-віч з Олівером Каном, але мʼяч після підправленої воротарем траєкторії влучив у штангу. Дещо меншу гостроту викликав Сергій Ребров, однак його випад теж запишемо в плюс - зростання напруги змушувало німців все частіше помилятися.

Як наслідок, на 18 хвилині “жовто-сині” повели в рахунку - Андрій Шевченко під час розіграшу штрафного влучив у стінку, круглий відскочив до Зубова й Геннадій із вигідної позиції не схибив.

Як тільки шальки терезів хитнулися, “маншафт” взялися надолужувати. Можна було б сказати, що гостям певною мірою пощастило - навісна передача, виконана в середині першого тайму, дезорієнтувала нашу оборону, а Міхаель Баллак опинився у правильному місці. Але ні - Німеччина швидко отямилася й до того змарнувала просто вбивчу нагоду, поціливши у перекладину (Томас Лінке відреагував на кутовий Бернда Шнайдера).

Перебіг зустрічі поступово вирівнявся - Шева мав шанс, щоб знову порадувати трибуни (Кан впорався з небезпечним стандартом), але й сам опонент не пас задніх та вміло розганяв атаки. Коли арбітр Стефано Браскі сповістив про завершення, німці залишилися задоволені - завдання-мінімум зроблене й вдома вистачить навіть 0:0.

Хто ж знав, що події в Києві слугуватимуть розминкою? Бо на “Вестфаленштадіоні” доля поїздки до Японії та Кореї зʼясувалася за 15 хвилин - нас прибили Баллак, Олівер Нойвілль та Марко Ремер. І хоч потім Шевченко заніс до активу гол престижу, він ні нащо не впливав - Міхаель по перерві оформив дубль.

4:1 - з подібним важко миритися, тому Лобановський вирішив піти та повністю сконцентруватися на роботі з “Динамо”. Шкода, що саме таким був відхід легендарного Метра - через якісь шість з половиною місяців Полковника не стане.

Відкриття “Олімпійського”, шалена перестрілка, гармата Назаренка

11 листопада 2011-го - памʼятна дата для НСК “Олімпійський”. Країна готувалася до Євро-2012, витратила величезні кошти на реконструкцію, чекала цілих чотири роки, коли постане оновлена головна арена. На початку жовтня були організовані певні урочистості, проте всі розуміли - справжнє “хрещення” відбудеться лише тоді, як нарешті пролунає суддівський свисток.

Запрошення Німеччини на “товарняк” - вдалий вибір, щоб порадувати уболівальників якісним шоу. Якщо випередити події, то навряд чи б матч підсумувався 3:3, якби мав серйозне турнірне значення. Втім, гріх шукати якісь піддавки у грі “бундестім” - це точно не той випадок, коли один із суперників свідомо знижує потенціал, аби вгодити приймаючій стороні.

Тут історія, у якій можна багато експериментувати, творити, йти вперед та, що важливо, не боятися помилки. Саме тому Андрій Шевченко міг розпечатати Рона-Роберта Цилера ще на 4 хвилині, а Ярмоленко з Коноплянкою носилися по полю зі швидкістю електрички.

Кінцівка першого тайму видалася вогняною, оскільки обидва виконавці принесли реальні дивіденди. Спочатку послідував шикарний перевід від Шевченка, з підключенням Мілевського та Ракицького, який зі свого боку прорвався по флангу та зблизився з карною зоною - Ярмоленку з його позицією залишилося тільки підставити ногу. Євген же підготував шедевр - пробіг близько 50 метрів, проскочив повз безпорадного Цилера та подвоїв рахунок. Феєрія.

Дальній постріл Тоні Крооса повернув глядачів до реальності (ба більше, ледь одразу не відновився паритет, проте Рибка, на щастя, встиг підібрати мʼяч) й тоді Олег Блохін випустив Сергія Назаренка. Роман Безус частенько обрізався, не зовсім витримував темп, тож ці завдання переклали на плечі досвідченого ветерана.

Ми всі знали, що півзахисник любить бити здалеку (яскравий приклад - гол Англії в Дніпрі), однак те, що витворив Назаренко, просто зриває дах. Прийом, розворот, миттєва оцінка епізоду, удар, що дугою залетів у девʼятку - все зроблено на найвищому пілотажі.

Жаль, що Німеччина додала та все одно зрівнялася (постаралися Сімон Рольфес та Томас Мюллер). Ми могли добитися історичного результату, не допрацювали в кінцівці й відпустили ситуацію. Водночас журналісти та вболівальники підкреслили сміливість граців та загалом були задоволені - відчувалося, що потенціал є.

Тридцять сім хвилин у Ліллі

Груповий етап ЧЄ-2016 підкинув нам у конкуренти Німеччину, Північну Ірландію та Польщу. Експерти багато говорили з цього приводу, міркували, чи вигідний для нас старт саме проти братії Йоахіма Льова, намагалися хоч якось планувати майбутнє. Якого, якщо подивитися чесно, не було - скандал імені Ярмоленка-Степаненка та підозріле призначення Шевченка у штаб Михайла Фоменка погано позначилися на атмосфері колективу.

Безумовно, гравці пробували переконати суспільство у протилежному - говорили про дружню роздягальню та готовність до форуму. Тридцять сім хвилин з “бундестім” дійсно створили враження, що все нормально - так, опонент справно атакував, вийшов вперед завдяки Шкодрану Мустафі, проте й ми мали момент, яким можна пишатися. Якби не Жером Боатенг, то сталося б взяття воріт - Ярмоленко знайшов навісом Коноплянку, Женя без роздумів вдарив (Ноєр вже нічого не контролював), але центрбек “Баварії” показав чудеса реакції та врятував становище.

А далі все закінчилося - Німеччина усвідомила, що не до жартів та суттєво додала. Ми можемо виокремити шанс Ракицького, похвалити футболістів за бійцівський характер, однак все це тьмяніє під тиском “маншафт” - команді зовсім трішки не вистачило, щоб встановити розгром й достроково взяти максимальну кількість очок.

Подякуємо Андрію Пятову, що проявив вправність при виходах зі штрафної та таким чином зберіг репутацію - інакше б ми не оминули біди. А так на 90+2 все зробив Бастіан Швайнштайгер - 2:0 дещо розчарували, але остаточно не розвіяли сподівання. Ось де стовідсотково був негатив, то це у грі з Північною Ірландією (0:2) - як наслідок, Україна виявилася першою, хто покинув Францію.

Також пригадуємо дивізіон А Ліги націй 2020/21, де Андрій Шевченко змагався зі Швейцарією, Іспанією та Німеччиною. Якщо з двома вдалося знайти раду, то от Йоахім Льов зумів легко досягти свого. Побачимо, як все складеться тепер.