Коноплянка-Дебальцеве-Коноплянка. Новорічна історія Захисника України

Біда завжди приходить невчасно. Один з найстрашніших різновидів біди - війна - увірвалася у життя майора запасу ЗСУ, а нині спортивного журналіста, у розпалі приготувань до весняного поновлення чемпіонатів та його рубрики. Думки про заблокований удар Романа Зозулі поглиналися думками про заблокований корвет "Тернопіль", загрози кар'єрі Артема Мілевського відходили у тінь на тлі загроз життю Андрія Крищенка. Аналіз розташування гравців "Динамо" поки ще Олега Блохіна перетинався з аналізом розташування українських військових частин в Криму. А справжні Воїни Світла охороняли літо не на "Дніпро-Арені", а на Донузлаві. Тож замість пошуків відеооглядів матчів "Словану" з Сергієм Рибалкою у Лізі Європи майор удався до пошуків камуфляжу та берців, що загубилися десь у хаті...

Тоді перша хвиля мобілізації чомусь оминула його. Але вже у липні того ж року посеред запеклих суперечок про дату початку нового сезону рубрики та підготування статті про ювілей ФУТБОЛЬНИХ боїв між юнаками на донецько-маріупольському фронті (Чемпіонат Європи U-19 2009-го року) надійшла повістка. "Збори? А скільки вони триватимуть?" - наївно спитав колега, що звик до термінології іншої армії. "До перемоги" - посміхнувся майор. "Це лише назва така - збори".

Надалі майор виходив на зв'язок надто рідко. Розповідати нічого не бажав, лише згадуючи кілька коротких назв, які, власне, й не потребували особливих пояснень. Донецький Аеропорт, Дебальцеве... Питав про стан Дениса Олійника чи Олександра Кучера, дивувався, що київське "Динамо" нарешті заграло, відбивався від регулярних вмовлянь піти на ротацію чи хоча б у коротку відпустку ("все встигну після перемоги. Головне - щоб спокій був в країні"). Іноді доводилося чекати протягом кількох місяців, аж поки майор повідомляв, що повернувся живим-здоровим з чергового кола пекла. "Сніданок та обід під снарядами та градами - це ж чудово" - перефразовував він Д'Артан'яна на бастіоні Сен-Жерве. І навіть різноманітні угоди та припинення вогню не збільшили періодичність його виходів на зв'язок...

Він мав звільнитися ще у липні, але це сталося лише у жовтні. Та й тоді не одразу призвичаївся до цивільного життя, потребував відпочинку та переосмислення того, що бачив і чув. І повертався до праці повільно, починаючи з того, що лікує душу. З довгих розмов з людьми, з інтерв'ю. Не про війну. Про футбол. Про життя. За допомогою спілкування з футболістами та тренерами повертався до тями. І нині, на межі 2015-го та 2016-го років він вже іноді здатний згадувати колишній Артемівськ й як місце, у якому їх колона, що прямувала на Дебальцеве (і була зупинена через обстріл останнього), влаштувала імпровізований футбольний матч на морозі. Де розташовані БТРи та КАМАЗи навколо слугували чи то охороною, чи то трибунами стадіону навколо "поля". Використовуючи банку з перловою кашею у якості м'яча. І здатний посміхнутися, згадавши, як один з солдатів намагався завдати удару по цьому "м'ячу" головою, хай у касці. І завдав так, що далі довго дзвеніло у голові. Він пригадує, як скажені футбольні фанати під час недовгого перепочинку намагалися будь-якою ціною і з напругою всіх фізичних та моральних сил подивитися черговий матч "Карпат" чи "Металіста", але швидко падали від втоми і просто засинали. І про не вщухаючі й у зоні АТО дискусії між вболівальниками "Динамо" та "Металіста", які ще більше загострювалися від того, що у його підрозділі майже всі офіцери вболівали за харків'ян, а солдати - за киян. І про те, що іноді, хай і лише протягом поодиноких хвилин, Шарлеруа та Руслан Малиновський згадувалися частіше, ніж Слов'янськ чи Надія Савченко. А Луганськ був перш за все містом, яке представляє "Зоря".

Сьогодні мені хочеться у особі цього майора привітати з Новим Роком усіх солдатів та офіцерів ЗСУ та добровольчих корпусів, волонтерів та всіх інших, хто нині перебуває на передовій, і хто допомагає їм, захищаючи Україну. Хай у вас дзвенить у голові лише від ударів м'яча, хай єдині суперечки в країні будуть про чесноти Андрія Ярмоленка чи Євгена Селезньова, хай БТРи слугуватимуть лише трибунами футбольного поля, хай д'артаньяни повертаються з бастіонів сен-жерве у тому ж повному складі, у якому й йшли туди. Хай вам вистачить сил на перегляд всіх футбольних матчів у світі. З Новим Роком!!!