Український квотер. 1991, перший чемпіон


Так які турніри виграли "Нафтовик" і "Темп"?

Український квотер. 1991, перший чемпіон

Як відомо, Українська РСР проголосила свою незалежність (під назвою «Україна») 24 серпня 1991-го року. Але міжнародне визнання вона почала отримувати аж після референдуму 1-го грудня. (Першими країнами, які визнали нову державу, стали, звісно ж, Канада і Польща – на наступний по референдуму день.) Відповідно і національна федерація була створена, як вже говорилося в «Українському квотері», у грудні того року. А це значить, що перші офіційні футбольні змагання в історії незалежної України розпочалися на початку 1992-го (про що ми поговоримо в одному із наступних випусків рубрики).

Та справа в тому, що в цей період interregnum, коли один «цар», радянський, вже не мав влади на території другої за значенням республіки Союза, а інший, український, ще не мав її з точки зору міжнародних інституцій (всі чекали волевиявлення громадян УРСР) – футбол в Україні не завершувався. В тому числі й турніри, які в другій половині 1991-го називалися – і футбольними чиновниками також – «чемпіонатом та Кубком України».

Власне кажучи, чемпіонат УРСР як такий не проводився з 1960-го року. До того був турнір «серед команд спорттовариств і відомств», а з 1960-го в класі «Б» (на початку 70-х – в другій лізі, з 1990-го – в другій нижчій лізі) виділили окрему групу – спочатку дві – для українських команд. І переможець цього турніру вважався одночасно і чемпіоном республіки.

Отже, і 1991-го в 1-й зоні другої нижчої ліги точилися змагання, які фактично називалися чемпіонатом УРСР (зрозуміло, що це всю дорогу був чемпіонат без найсильніших команд, які грали у вишці, першій та з 1990-го другій лігах). І от…

24-го серпня, в день проголошення Акту про незалежність України, а по факту уже після нього, бо ж матчі зазвичай граються у другій половині дня – пройшло 13 поєдинків 33-го туру 1-ї зони другої союзної ліги, які по суті можна вважати першими офіційними футбольними матчами в історії незалежної України. Ось ці матчі:

Поділля (Хмельницький) – Дніпро (Черкаси) 1:0

Полісся (Житомир) – Зірка (Кіровоград) 0:1

Верес (Рівне) – Океан (Керч) 3:0

Темп (Шепетівка) – Чайка (Севастополь) 5:1

Вагонобудівник (Стаханов) – Кривбас (Кривий Ріг) 3:2

Нафтовик (Охтирка) – Маяк (Очаків) 4:0

Прикарпаття (Івано-Франківськ) – Закарпаття (Ужгород) 2:0

Приладист (Мукачеве) – Карпати (Кам’янка-Бузька) 3:1

Кристал (Херсон) – Шахтар (Павлоград) 4:3

Колос (Нікополь) – Сталь (Комунарськ) 1:1

Маяк (Харків) – Хімік (Сіверодонецьк) 1:3

Десна (Чернігів) – СКА (Київ) 1:1

Автомобіліст (Суми) – Динамо (Біла Церква) 1:1

Лише два клуби із 26-ти учасників цього змагання – он вони, виділені у списку матчів – дожили до сьогоднішнього дня без зникнення, розформування, відродження чи створення нових з такою ж назвою. «Нафтовик» навіть і назву не міняв, хіба що профільну прикладку «Укрнафта» додав у липні 2004-го.

До речі, саме команда з Охтирки виграла той чемпіонат – 9 листопада, за тур до фінішу забезпечивши собі золоті медалі перемогою над «Приладистом» (2:0) та нічиєю головного переслідувача, «Прикарпаття», в Стаханові (2:2).

Де чемпіонат – там і Кубок, правильно? Кубок УРСР з 1976-го року не проводився для професійних команд (тоді це поняття сором’язливо маскували вивіскою «команди майстрів», бо ж професіоналізму в радянському футболі формально не було, а футболісти числилися при якихось підприємствах чи військових частинах) – тільки для аматорських (вони ж «колективи фізкультури»). Тільки 1990-го було знов створено цей турнір. Тож Кубок УРСР 1991-го став лише другим після відновлення.

Фактично це був турнір серед команд «чемпіонату УРСР». 22 та 24 липня команди зіграли перші чвертьфінали Кубку УРСР – а коли прийшла пора грати матчі-відповіді, 17-го вересня, УРСР вже не існувало. Тому фактично команди догравали вже турнір під назвою «Кубок України».

До півфіналу, який проводився відразу по завершенню «чемпіонату України», вийшли «Нафтовик», «Верес», «Темп» і «Кривбас». (Команди вказані в порядку зайнятих місць у чемпіонаті – 1, 4, 9 і 11).

«Нафтовик» - «Темп» - 2:1, 1:3

«Кривбас» - «Верес» 3:0, 0:5

Отже, у фіналі, який складався із двох матчів, зійшлися команди із Шепетівки та Рівного. 24-го листопада «Верес» на своєму полі при 4 277 глядачах програв «Темпу» 1:2 (Сарнавський, 22 – Довгалець, 31, Бондаренко, 81). Через чотири дні команди зустрілися… на жаль, не в Шепетівці, де стадіон якраз ремонтували, а в обласному центрі, Хмельницькому.

28 листопада 1991. Хмельницький. «Поділля». 4500 глядачів

Темп – Верес 1:1 (0:1)

Голи: Бондаренко, 57 - Манькута, 29

«Темп»: Морозов, Соловйов, Романов, Бондаренко, Пархомчук, Сечин, Тимощук, Козлов (Балюк), Бабин, Довгалець, Заруцький

Тренер: Іштван Секеч

«Верес»: Сироквашко, Вільчинський, Лень (Дем'янчук), Павлючук, Ушмаєв, Грицаюк, Лобас, Новак, Кабанець (Петрик), Резник, Манькута (Бондар)

Тренер: Віктор Носов

Таким чином, «Темп», що був створений лише за 1,5 роки до того, став володарем Кубку України – і разом із цим путівки до вищої ліги новоствореного чемпіонату України. Уже повноцінного, з усіма найсильнішими. А герой фіналу, уродженець Запоріжжя Олександр Бондаренко, наступного року, повернувшись до рідного міста, ще й дебютує у збірній України.

До речі, якщо вам усі ці вивіски – «чемпіон України», «володар Кубку України» - здаються притягнутими за вуха, я вас чудово розумію. Все-таки чемпіонат і Кубок під егідою ФФУ стартували 1992-го, першим чемпіоном стала «Таврія», Кубок виграв «Чорноморець» - тож ваше обурення цілком зрозуміле.

Але! Спробуйте зрозуміти й тих людей, для яких друга половина 1991-го – це уже була українська історія. І турніри ці – уже були не частиною союзного футболу, а нашим, своїм, українським. В процесі підготовки матеріалу я знайшов на Ютубі ось таке цікаве відео – святкування перемоги шепетівського «Темпу» в тому кубковому змаганні. Подивіться, послухайте. Гарантую – не пожалкуєте. По-перше, згадаєте – а хтось і просто уперше побачить – антураж епохи. Правда ж, нинішні часи і ті уже дуже серйозно відрізняються?

По-друге, побачите живого Джумбера Нішніанідзе – одного із найзагадковіших персонажів в історії українського футболу. Та і гравців того «Темпа», з медалями і власне кубком. Ну і по-третє – послухайте виступ очільника тоді ще просто республіканської федерації футболу Віктора Баннікова. Там він прямо називає «Нафтовик» чемпіоном України. Ну, а «Темп», відповідно, переможцем Кубку України.

Тоді, у буремному 1991-му, для них це було само собою зрозумілим. Чи варто їх за це засуджувати, дискутувати з ними – яких уже й немає серед нас? Можливо, й справді було б логічно визначити тих двох переможців – тріумфаторами чемпіонату і Кубку вже УКРАЇНИ, а не іще УРСР?

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (3)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
жека-киев (биг виладж)
Десна исчезала?
Ответить
0
0
Volodymyr Mylenko (UA-Футбол)
"У 2010 році «Десна» стала відчувати серйозні фінансові труднощі. Команда не змогла виїхати на останній тур чемпіонату сезону 2009—2010 і, попри те, що за підсумками сезону зайняла восьме місце, 15 червня 2010 року Апеляційний комітет ФФУ відмовив «Десні» у наданні професіональної ліцензії на сезон 2010/11, таким чином, клуб було виключено з ПФЛ і клуб припинив існування."

"Проте майже одразу, завдяки міській владі та новим власникам, була створена юридично нова організація СФК Десна Чернігів і 9 липня 2010 року Професіональна футбольна ліга включила клуб до складу учасників другої ліги. При цьому склад команди формувався з нуля за лічені дні до початку чемпіонату. У першому офіційному матчі сезону за Десну було заявлено всього 14 осіб, серед яких був лише один гравець «Десни» минулого сезону — Артем Антонов, який того сезону лише іноді виходив на заміну."

Зникав. Але не так надовго, як Зірка чи Кристал.
Ответить
0
0
Сергей Че
У "Вереса" не Волчанський, а Вильчинский
Ответить
+1
0

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...