Григорій Суркіс: Клубний коефіцієнт України за цей сезон може бути рекордно низьким

Віце-президент УЄФА, почесний президент ФФУ Григорій Суркіс прокоментував виступи українських команд в єврокубках.

- Провідним клубам України дійсно не вистачає стабільності. Минулого сезону, приміром, «Динамо» та «Шахтар» у чомусь перевершили наші очікування, як за рік до того й «Дніпро», який дійшов до фіналу Ліги Європи. Звичайно, на тлі тих результатів та останніх успіхів збірної нинішня єврокубкова кампанія, якщо оцінювати її загалом, виглядає не так яскраво.

У Лізі чемпіонів далеко не радує «Динамо», переживаючи болючий, але неминучий процес оновлення складу. З іншого боку, в команді Сергія Реброва з'явилися такі футболісти, як Віктор Циганков та Артем Бесєдін – майбутнє не лише київського клубу, але й збірної України.

На жаль, до найпрестижнішого клубного турніру не зміг кваліфікуватися «Шахтар», який на сьогодні об'єктивно дає фору не лише іншим нашим командам, але й багатьом європейським середнякам. Подивимося, як високо команда Паулу Фонсеки, вельми цікавого та делікатного тренера, підніметься навесні в Лізі Європи.

На мій погляд, на своєму рівні цієї осені на міжнародній арені поки виступає лише «Зоря», якій у низці матчів відверто не вистачало везіння. А ось «Олександрія» та «Ворскла», враховуючи всі їхні труднощі, розчарували. І, думаю, не лише мене. Від них теж усі чекали більшого. У підсумку, клубний коефіцієнт України за сезон 2016/17 може бути рекордно низьким.

– Чи вбачаєте ви у цьому початок тривожної тенденції?

– Думаю, всім очевидно, наскільки знизився за останні два роки рівень чемпіонату України. Економічна криза, військові дії змусили залишити Україну чимало класних футболістів. Щоправда, при цьому небачений досі шанс заявити про себе отримала молодь, випускники футбольних академій. Будемо сподіватися, скористаються ним не лише Коваленко та Соболь. Як на мене, цілком зріло вже виглядають ті ж Циганков та Бесєдін, на підході Борячук та Яремчук... Завдяки вітчизняним талантам клас внутрішніх турнірів і має підвищитися.

А тенденцією я би назвав невідворотність дії законів економіки – ось чому УЄФА свого часу ввів у футбольний ужиток поняття фінансового фейр-плей, акцентуючи увагу на необхідності балансування клубних прибутків та витрат. На жаль, не всі клуби, в тому числі й українські, сприйняли тоді сигнал із Ньйона. Наслідки цього ми зараз і спостерігаємо.

– ФФУ та Прем'єр-ліга можуть якось вплинути на ці процеси? Адже, як кажуть, краще пізно, ніж ніколи...

– Я вважаю, що всі, хто зацікавлений у прогресі вітчизняного футболу, не має права спокійно спостерігати за тим, що відбувається. Ми маємо шукати резерви для підвищення конкурентоспроможності клубів та чемпіонату. Так, якщо втратила актуальність тема посилення ліміту на легіонерів, її дійсно є сенс поки відкласти. Але, скажімо, орендовані футболісти мають брати участь у всіх без винятку матчах, навіть проти рідних клубів.

Адже що відбувається, коли «Шахтар», «Динамо» або хтось ще використовує своє право вето й забороняє перспективним футболістам в очних зустрічах виходити на поле за інші команди? Ми в'яжемо самі себе по руках та ногах, послаблюючи Прем'єр-лігу. Адже заборони, як правило, передують найбільш цікавим та напруженим матчам, знижуючи їхню інтригу. Звичайно, це дратує глядачів і, м'яко кажучи, не сприяє підвищенню загальної турнірної напруги.

– У вас є рецепт, як подолати орендне вето?

– А навіщо винаходити велосипед? Ви же знаєте, що УЄФА категорично проти подібних заборон. У дисциплінарних правилах УЄФА все це чітко прописано. Згадайте, наприклад, випадок із Тібо Куртуа. Навесні 2014 року у пресі з'явилася інформація, що він, тоді ще голкіпер «Атлетико», якого було взято в оренду у «Челсі», не зіграє в матчах між цими клубами в Лізі чемпіонів через вето лондонців.

УЄФА відразу зробив офіційну «заяву про чистоту конкуренції», у якій пояснив – жоден клуб не може впливати на суперника при виборі складу на гру! Було наголошено, що будь-який пункт контракту між клубами, що обумовлює вихід того чи іншого гравця на поле, не має жодної сили в турнірах УЄФА. Скажу навіть більше. Найменша спроба примусу до виконання такої умови контракту вважалася би прямим порушенням дисциплінарних правил УЄФА і, відповідно, могла призвести до найсуворіших санкцій.

Погодьтеся, ніщо не заважає організаторам українських змагань прописати в регламенті такі ж чіткі та однозначні умови. Не потрібно нічого вигадувати – достатньо втілити в життя вже напрацьоване рішення, використати європейський досвід. На мій погляд, це необхідно було зробити вже давно.