It's all about money. Скільки потрібно грошей, якщо хочеться створити свій футбольний клуб

Ні для кого не секрет, що у футболі досягти довгострокового успіху без грошей практично неможливо. Так, небагаті клуби періодично "вистрілюють" на сезон-другий, але їх успіх найчастіше відразу закінчується, коли більш заможні розтягують половину гравців. Фінансове питання вже досить тривалий час є дуже болючим для українського футболу. Олігархічна "гонка озброєнь" закінчилася чотири роки тому і весь цей час наш футбол намагається вийти з крутого піке. Щоб утриматися на плаву без мільйонних фінансових вливань від дядька-олігарха, необхідно не тільки мати хорошу команду, навчитися заробляти, але і оптимізувати витрати. Ось про останні ця стаття.

Ми не будемо розглядати питання оптимізації бюджету - тільки те, скільки приблизно власники клубів взагалі витрачають на їх існування. Природно, в будь-якій лізі України розліт бюджетів в кожному випадку індивідуальний і залежить від джерела доходу - бюджетні кошти, спонсор/меценат і т. д. В УПЛ бюджети команд можуть відрізнятися більш, ніж на порядок, а з урахуванням особливостей кожного клубу (майже половина ліги грає і живе в чужих містах), буде сильно відрізнятися і сам список витрат. З клубами з ліг ПФЛ, ААФУ або обласних федерацій справа йде трохи простіше - ось їх ситуацію і розглянемо.

Велика частина даних бралася з відкритих джерел - клуби, що фінансуються з бюджету, зобов'язані давати звіти про свої витрати, які можна подивитися, наприклад, на spending.gov.ua. Підсумкові дані, природно, вийшли в стилі "середня температура по палаті", але вони цілком можуть охарактеризувати витрати середньостатистичного клубу з певним ступенем похибки.

Щоб потрапити до нижчої професійної ліги, потрібно спочатку пройти через горнило чемпіонату України серед аматорів, що проводиться під егідою ААФУ (будемо сподіватися, що виключення з правила у вигляді "Вереса" та СК "Дніпро-1" винятками і залишаться). Ну а щоб заявитися в аматорський чемпіонат, в ідеалі добре спочатку хоча б рік відіграти в чемпіонаті області (хоча і тут бувають винятки). З чемпіонату області і почнемо.

Бюджет аматорського клубу дуже сильно залежить від рівня зарплат гравців і тренерів (так, офіційно у футболістів-аматорів не може бути прямих зарплат, а лише компенсація витрат, але фактично постійні або призові гроші отримують гравці більшості команд). В інфраструктуру на цьому рівні у нас практично ніхто не вкладається або це робиться за бюджетні гроші, тому гіпотетичні витрати на будівництво стадіону/бази враховуватися не будуть, тим більше, що розліт можливих витрат у цій справі просто гігантський. Якщо не набирати до команди гравців на кшталт Кополовця, Окодуви або Алієва, то за рік можна вкластися приблизно у 220 тисяч гривень на зарплату і харчування. Екіпіровка та тренувальні приналежності обійдуться приблизно в 70 тисяч. Середній внесок у вищій лізі чемпіонату області складає 7,5 тисяч. Близько 18 тисяч доведеться витратити на організацію домашніх матчів (оплату роботи арбітрів, лікаря і т. д.) і 84 тисячі - на організацію виїзних матчів. Звичайно, частина витрат тут не врахована, тому на них закладемо зверху, наприклад, 5% від отриманого підсумкового бюджету (20 тисяч).

Якщо звести все разом, то на утримання середньостатистичного аматорського (хоча фактично - напівпрофесійного) клубу починаючому послідовнику Дітмара Хоппа потрібно буде розщедритися приблизно на 420 тисяч гривень на рік.

Вихід на всеукраїнський рівень, тобто участь у чемпіонаті аматорів, веде за собою істотне збільшення витрат. Рівень зарплат в командах на цьому рівні часто набагато вищий - наприклад, гравці херсонського "Кристала" (3-е місце в групі 3 після першого туру другого кола чемпіонату аматорів) в середньому отримують близько 5 тисяч гривень на місяць, а гравці МФК "Металург" (Запоріжжя, 4-е місце у групі 3), за повідомленнями ЗМІ - 8 тисяч. Але навіть якщо взяти 4,5 тисячі і додати податки, то на рік відразу виходить майже 2,4 млн гривень, а якщо додати харчування та проживання іногородніх гравців, то мінімум 2,7 млн. Важливе уточнення - знаючи нинішню ситуацію з "тіньовими" грошима в українській економіці, всі зарплати гравців, тренерів та персоналу клубу прийняті як повністю "білі", ніяких 2,5 тисячі офіційно і 25 тисяч - в "конверті".

Внески за участь у ААФУ вищі ніж в обласних чемпіонатах - виступ у двох етапах і фінальний матч доведеться заплатити 53 тисячі, а якщо дійти до фіналу аматорського Кубка України, то до цієї суми потрібно додати ще 23,4 тисячі. Робота арбітрів на домашніх матчах - приблизно 27 тисяч. Через те, що рефері можуть бути із різних куточків країни, клубу доводиться оплачувати їм проїзд (85 тисяч) та проживання (17 тисяч). Ще в 17 тисяч обійдеться забезпечення команд питною водою і чаєм на домашніх матчах, та ще 17 тисяч необхідно буде витратити для організації записів матчів. Швидка і пожежна на домашніх матчах обов'язкові - це плюс 47,6 тисяч (присутність поліції, до речі, безкоштовна). Відстань до місць проведення виїзних матчів суттєво збільшується і часто доводиться їхати з ночівлею (а це значить, що потрібно витрачатися на проживання) і кілька разів годувати всю делегацію, що в сумі виливається в 975 тисяч на рік (сюди ж входять і невеликі тренувальні збори або участь у міжсезонних турнірах).

Інфраструктура також вимагає фінансової уваги. Вимоги до стадіонів посилюються і звичайного шкільного поля вже недостатньо. Якщо не пощастило і клуб не отримує в безкоштовну оренду бюджетну арену, то оренда "з'їсть" в середньому 144 тисячі на рік (для проведення ігор та тренувань). А якщо раптом для матчу буде необхідність використовувати підігрів поля та/або освітлення, то через оплату електроенергії ця сума відразу пристойно збільшиться. Але такі випадки в нижчих лігах дуже рідкі (це, до речі, одна із причин раннього початку матчу в лігах нижче УПЛ - банальна економія коштів, які не окупаються вхідними квитками), тому гіпотетичне включення підігріву поля або освітлення 1-2 рази на сезон будуть віднесені до категорії "інше".

Якщо не хочеться "пасти задніх", то якість тренувань має зрости, а це значить, що потрібно купити тренувальне обладнання та екіпіровку кращої якості - ще 360 тисяч. Здоров'я гравців варто берегти (особливо якщо вони нам обходяться у 2,4 млн на рік), тому додамо ще 40 тисяч на медикаменти та медогляди. Ну, і тут вже виникає нагальна потреба в клубному офісі, що разом з офісним обладнанням виллється у 30 тисяч. Також додамо ще приблизно 3% в категорію "інше" (для клубів ААФУ враховано більше обов'язкових витрат, тому перелік "іншого" суттєво зменшується) - 100 тисяч.

Підбиваючи цей немаленький список отримуємо збільшення бюджету на порядок - понад 4,5 млн гривень на рік. Звичайно, можна обійтися і набагато меншою сумою (що напевно частина клубів і робить), але середньостатистичний результат вийшов саме таким.

Перехід на рейки формально професіонального футболу несе в собі чималі складності. Для початку клубу необхідно пройти атестацію на відповідність вимогам ПФЛ (20 тисяч гривень), а тренерам - отримати ліцензії (32 тисячі). Щорічний внесок за участь у Другій лізі становить 70,7 тисяч плюс клубу, який дебютує в професійному футболі, доведеться заплатити додатковий внесок у 25 тисяч. Зарплати у гравців, тренерського штабу та персоналу у другому дивізіоні теж часто вищі - з урахуванням всіх податків на рік набігає приблизно 3,16 млн гривень. Професійний клуб зобов'язаний мати офіційний сайт (створення і підтримка - близько 19 тисяч на рік). Витрати на медикаменти, екіпіровку та оренду стадіону/тренувального поля можуть залишитися на рівні міцного аматорського клубу - тобто 40 тисяч, 360 тисяч і 144 тисячі відповідно. Офісні витрати трохи збільшаться - приблизно до 40 тисяч. Із приємних новин - оплату праці та проїзд арбітрів починаючи з Другої ліги бере на себе ФФУ. Але тепер потрібно витратитися на стюардів, роздруківку квитків та афіш (якщо клуб не почав займатися цим на аматорському рівні) - приблизно 93,5 тисячі на рік. Харчування та проживання арбітрів все одно лежать на плечах клубу - 17 тисяч. Пожежна, швидка, чай-кава-вода і запис матчу - ще 81,6 тисяч.

Географія виїздів розшириться, адже групи у другій лізі об'ємніші, аніж у ААФУ, що виллється у 1,2 млн гривень на проїзд та проживання. Деякі клуби вже на цьому рівні можуть вкластися в покупку власного автобуса (приблизно 2,5 млн гривень) і витрачати бюджет не на оплату послуг перевізника або залізничні квитки, а на обслуговування автобуса і бензин. Але покупка власного автобуса все ж не настільки поширена в нижчих лігах річ, щоб враховувати її у підсумковому бюджеті.

Якщо на рівні чемпіонату аматорів частина клубів може нехтувати проведенням навчально-тренувальних зборів, то у професійному футболі без цього вже не обійтися. В принципі, якщо не влаштовувати закордонні збори (Туреччина, Угорщина, Словаччина), то можна вкластися у 300 тисяч.

Ще одним обов'язковим пунктом у ПФЛ є наявність договору з будь-якою ДЮСШ. Найбюджетнішим варіантом для клубу буде просто фінансова підтримка вже існуючої місцевої ДЮСШ. Створення власної школи із командами декількох віків, тренерським штабом і участю в змаганнях може обходитися в районі 4-4,5 мільйонів гривень на рік. Звичайно, своя ДЮСШ дає клубу певні переваги в обмін на суттєві витрати, але багато хто з клубів не може йти на такі витрати, тому в загальній сумі бюджету ДЮСШ буде по мінімуму враховані в категорії "інше".

Підсумовуючи весь вищевказаний список і додатково заклавши 5% бюджету в категорію "інше" (280 тисяч), отримаємо 5,88 млн гривень. Знову ж таки, напевно велика частина клубів цілком обходиться меншою сумою.

У Першій лізі частина витрат може залишитися на рівні другої (екіпірування, проведення домашніх матчів тощо), але збільшувати загальний бюджет все одно доведеться. Внесок за участь у чемпіонаті збільшується в 2 рази - до 141,4 тисяч гривень. Зарплата, природно, також стає більшою. По дуже середнім прикидкам, з урахуванням податків на зарплати власник клубу першої ліги віддає приблизно 4,21 млн гривень на рік. Географія виїздів розширюється до максимальної в межах України, що обходиться у 1,44 млн гривень. Навчально-тренувальний збір можна організувати і більш серйозний - ще приблизно 500 тисяч (а якщо злітати, наприклад, до Туреччини на тиждень, то й усі 800 тисяч).

З урахуванням традиційного 5%-го запасу в категорії "інше" (350 тисяч), отримаємо середньостатистичний бюджет клубу Першої ліги в 7,44 млн гривень.

Однією з нерозглянутих статей витрат клубу є утримання стадіону та бази в тому разі, коли вона знаходиться у володінні клубу (суму будівництва інфраструктури брати не будемо, тому що там можуть бути просто гігантські розльоти в цифрах). Обслуговування стадіону та бази рівня нижче середнього може досягати приблизно 2-х млн гривень на рік (зарплата персоналу, комунальні послуги, обслуговування приміщень, полів і різних систем стадіону). Невеликий стадіон рівня "Славутич-Арени", який може приймати матчі Ліги Європи, разом з базою на 3-5 полів з різним покриттям сумарно обходяться приблизно в 10 мільйонів на рік.

Як бачимо, утримування професійного футбольного клубу не є якоюсь важкою фінансовою ношею навіть для підприємців середньої руки, що і підтверджує нинішній український футбол з участю в ньому "Руху", "Колоса", "Інгульця" або навіть стабільного "Реалу Фарми". Можна порахувати, що всі наведені тут цифри далекі від реальності. Але поля, на яких грають в ПФЛ цієї весни, тільки підтверджують, що власникам куди важливіше і зручніше вкластися в зарплату гравців, ніж у розвиток або утримання на необхідному рівні газонів, трибун, стадіонів в цілому, не кажучи вже про бази.

У матеріалі використані фото facebook.com/mfcmetalurg і mfckrystal.com