Мишача метушня на базі Чорноморця

Протягом багатьох десятиліть другою домівкою для футболістів "Чорноморця" була тренувальна база на 11-й станції Чорноморської (нині - Люстдорфської) дороги. На ній вони перебували більшу частину своєї одеської кар'єри, проводячи тренування, заїзди на передматчевий карантин і післяматчеві відновлювальні процедури. За багато років старі корпуси бази стали обителлю не тільки футболістів і тренерів, а й... мишей. Причому, дрібних гризунів на ній було більше, ніж людей на прилеглому житловому масиві Таїрова.

Про це до цих пір не без усмішки згадують гравці "Чорноморця", що виступали в різний час. Юрій Букель і Дмитро Парфенов, які захищали кольори команди "моряків" у першій половині 90-х, розповіли про те, як їм доводилося ділити кімнату на базі з непроханими гостями.

- Тільки заснеш - вони починають шарудіти. Спати неможливо, - розповідає Парфенов. - Ми з моїм партнером по команді Юрою Букелем в номерах бази часто займалися тим, що мишей ловили. Та що ми - це робила вся команда! Для ловіння мишей було потрібно небагато - порожня літрова банка, газета, п'ятикопійкова монета, шматочок сиру або ковбаси. Технологія упіймання непрошених гостей була такою: на внутрішню стінку банки ліпили сир або ковбасу, потім ця скляна ємність акуратно ставилася на розстелену газету догори дном на ребро п'ятака. Відчувши запах їжі, мишка пролазила всередину банки, і вставши на задні лапки, передніми спиралася на її стінку з метою дістати наживку. Природно, що банка від цього дотику починала хитатися, монета падала і "дичина" виявлялася в скляній пастці. Після цього залишалося тільки акуратно підняти газетку, яка знизу утворила заслін миші, і - в унітаз! Кінець сумний, але в боротьбі з гризунами нам нічого іншого не залишалося робити.

На щастя, в кінці 90-х, коли вже була готова нова навчально-тренувальна база "Чорноморця" в Совіньйоні, куди одеська команда незабаром перебралася, подібної "мишачої метушні" вже не було.