Мордору приготуватися: пояснюємо, що таке репарації та як вони працюють

Вже три тижні Україна стримує тиск самопроголошеної "другої за силою" армії світу, і кожен день нашого опору наближає росію до краху.

Насамперед, мова про фінанси - після санкцій практично на всю російську промисловість і навіть держрезерв наш ворог не зможе уникнути дефолту. Питання лише в термінах – одні пишуть про 4 квітня, інші – про 16-те. Є й ті, хто пророкує його ще до кінця березня.

А економічний крах завжди тягне за собою крах політичний і військовий. Ще Макіавеллі писав, що для війни потрібні три речі – гроші, гроші та ще більше грошей. Армія, якій заплатять фантики замість грошей - тієї ж миті армією бути перестане. І ось тоді…

Ви, напевно, вже чули це цікаве слово "репарації".

***

Вперше репарації - чи примусові виплати за розв'язану війну - були застосовані ще за античних часів Римом проти Карфагена.

Римляни брали репарації золотом та сріблом; ними ж розраховувалися французи після Наполеонівських воєн – їх зобов'язали виплатити 700 млн франків на користь союзників. Щоправда, всі гроші так і не було отримано.

5 млрд франків, які французи заплатили пруссакам після війни 1870-71 року, стали основою для стрімкого економічного піднесення німецьких земель; після дострокової виплати цих коштів у країні було запроваджено золотий стандарт, до якого прив'язали новостворену марку.

Той самий ефект мали і мільярдні репарації Китаю на користь Японії після війни в 1894-95 років - за рахунок припливу коштів ієна миттєво зміцнилася, а Країна Вранішнього Сонця стала гегемоном регіону, що незабаром довела росіянам під Цусімою.

***

Класно, безперечно, проте так буває не завжди. Репарації, які французи продавили проти німців після Першої світової, не привели ні до чого доброго.

Німеччина – головний агресор континенту – у 1918 році була роздавлена; її економіка задихнулася, робочих рук не вистачало, інфляція з'їла заощадження. При цьому французи наполягли на репараціях у розмірі 269 млрд марок - це близько 96 тонн золота за тодішніми цінами, попутно забравши собі промисловий Саар. Звісно, німці просто не подужали таку суму.

Зрозумівши, що діло кепське, у 1921-му 269 млрд скостили до 132, а в 1929 році згідно з планом Юнга зменшили до 112 млрд і розбили виплати на 59 років.

Теоретично такий дружній крок міг врятувати Європу від Другої світової, але невдовзі накрився Уолл-Стріт, а за ним полетіли й усі фінанси колективного Заходу. Гітлер звинуватив у нових злиднях німців Францію і Британію, а як головний аргумент використав ті-таки репарації - типу, якби не вони, Рейх би розквітнув. Маячня, але в біді люди схильні слухати ідіотів.

У результаті Європу накрило коричневе пекло, з якого Німеччина вийшла вже не єдиною державою, а двома - ФРН та НДР. В 1953-му канцлер ФРН Конрад Аденауер визнав старі ще кайзерівські репарації, але сума була знижена на 63%, та й то частину виплат відклали до "возз'єднання Німеччини".

Ви будете сміятися, але Німеччина реально перевела на рахунки Франції останні репарації за Першу світову в 2010 році - таким був графік, розписаний 91-го, невдовзі після об’єднання НДР та ФРН.

***

Ще цікавіше було після Другої світової, яку знову розв'язала Німеччина та знову з тріском програла.

Німецька економіка 1945-го була настільки розбита, що про репарації грошима й мови бути не могло - їх просто не залишилося. Але союзників вони особливо й не цікавили. Репарації 40-х - демонтаж промислових підприємств, арешт та примусове вивезення вчених, патентів на винаходи - насамперед, у військовій галузі; конфісковані торгові судна і, нарешті, праця військовополонених.

Загалом згідно з Потсдамською конференцією німці мали заплатити 23 млрд доларів США. Захід брав свою частку, насамперед, технологіями та геніями науки – наприклад, у США перевезли Вернера фон Брауна, який уже мав перші прототипи балістичних ракет.

Вивезення американцями німецьких учених назвали "Операцією Скріпка". Німці оцінювали сумарні втрати від неї в 10 млрд доларів.

Союз, як завжди, діяв незграбніше - вивозив обладнання, залізничні колії, метал та інші ресурси; забрав на відновлення економіки до 5 млн німецьких полонених - за приблизними оцінками, близько 17% з них померли під час голоду 1946 року.

Ще однією формою репарацій стало захоплення Східної Пруссії - так тисячолітній Кенігсберг перетворився на Калінінград. Все німецьке населення з регіону було виселене в НДР, в їхні будинки заселили комуністів з російської глибинки - НДР як сателіт навіть не пискнула. Взамін їй не довелося платити репарації країнам соцтабору - ті добровільно-примусово від виплат відмовилися.

Коротше кажучи, Захід закінчив забирати репарації за Другу світову в 1950-му, СРСР - 1953-му. Взяли не грошима, але дуже вигідно для себе.

Менші країни добирали хто чим міг – Югославія запросила обладнання для заводів; Ізраїль отримав грошима – понад 14 млрд доларів; Нідерланди спочатку анексували частину німецьких земель, але у 63-му виміняли їх на 280 млн марок.

Найменше пощастило Польщі, яка у Війну втратила 62% промисловості та 84% інфраструктури, а компенсували їй лише 2% від загальних втрат. Поляки досі цим незадоволені та періодично порушують тему репарацій через ЗМІ. Пізно пити Боржомі, але їх можна зрозуміти.

***

Також репарації платили після Другої світової Японія, Італія, Румунія та Болгарія; Ірак лише минулого грудня сплатив Кувейту решту від 52,4 млрд доларів, накладених на країну ще 1991 року після Бурі у пустелі. І це правильно.

Але бувають і "неправильні" репарації, коли гроші отримувала не жертва агресії, а сам агресор. Найяскравіший приклад – Фінляндія.

У 1940 році вона дивом відбилася від радянської навали, але втратила значний шматок території. Щоб остаточно укласти мир зі страшним сусідом, фіни в 1944 році погодилися на виплату 500 млн доларів різними товарами. За наступні 8 років із Фінляндії до Союзу пройшло 141490 вагонів з промисловою продукцією – такою була ціна за спокій.

***

Простіше кажучи отримує репарації той, хто виграв. Іноді це може бути і зло - так теж буває, світ несправедливий.

І так, тут важливо не бути Францією-1918, а правильно розставити пріоритети. Вимагати не все, що можна, а те, що треба. Тішить, що на боці України США - у них багатий досвід такої роботи. Можливо, ядерне роззброєння росії принесло б Україні більше користі, ніж десять років із безкоштовним газом.

Ну, а поки - боремося. Попереду будуть ще й погані дні, і добрі. Наш ворог не великий, як він сам заявляв, проте страшенно довгий, і це ще позначиться на наших життях. Проте ми все одно переможемо.

І ось тоді... репарації. Багато репарацій.