Зустріли неприязно. Чоловік із ВІЛ-позитивним статусом пішки прийшов з Мелітополя до Запоріжжя

Чотири дні пішки до Запоріжжя йшов Олексій П’ятков разом із товаришем, щоб продовжити лікування. Друзі подолали понад 130 кілометрів та блокпости російських окупантів.

Із чоловіком поспілкувалися кореспонденти Суспільне.Запоріжжя.

Олексій П’ятков розповів, що на ворожих блокпостах росіяни пропустили його лише тому, що має ВІЛ-позитивний статус:

- На кожному блокпосту перевіряли, роздягали. Дивилися татуювання. А я раніше був засуджений. У мене є татуювання – герб України. Важко було. Йшли навмання. Не знали, чи дійдемо. Єдине, що врятувало, те, що взяли документ. Я ВІЛ-позитивний і мені потрібні ліки.

За словами Олексія, у Мелітополі зараз дуже складна ситуація. У підприємців окупанти відбирають бізнес, люди втрачають нагоду заробляти.

– Ситуація погана. У Мелітополі роботи немає. Я працював на приватного підприємця. Зараз у них відбирають усі їхні підприємства або російські військові пропонують віддавати 70% прибутку. Багато людей закрили бізнес. Залишились державні підприємства.

Чоловік розповідає, що ліки для ВІЛ-позитивних людей не поставлятимуться, попередили ще на початку війни. Проте, каже чоловік, обходитися без ліків хворим не можна:

- Коли війна почалася, ліки залишалися ще на місяць. Але ж не пити їх не можна. Адже організм звикає, з'являється імунітет, а коли я припиняю пити ліки, то починаю хворіти на застуди та інше. Другого дня окупації в мелітопольських аптеках порожні полиці були.

У тимчасово окупованому Мелітополі у Олексія залишилися дружина та дочка: "У дружини є інвалідність, їй важко самостійно пересуватися. Вона також ВІЛ-позитивна. Дочці 6 років, вона здорова".

У Запоріжжі, розповідає чоловік, їх зустріли неприязно:

- Я нічого не хочу говорити про всіх, але той поліцейський, який зустрівся нам, одразу дав зрозуміти, що нас тут не чекали. Дозволили залишитись у дитячому садку на добу. Потім звернулися за допомогою до "Козак Палас". Там сказали, що пріоритет у сімей, дітей та пенсіонерів місця для нас немає. Три тижні жили та ночували у лісосмузі.

Олексій П’ятков зазначає, що захворювання не заважає йому бути повноцінним членом суспільства, бути корисним та допомагати рідній країні:

"Ми не хочемо працювати на Росію. Якщо в мене ВІЛ, адже це не означає, що я нічого не можу. Я зварювальник, товариш у мене токар. Але чомусь на українському блокпостах нам дали зрозуміти, що такі тут не потрібні".

Виконавчий директор благодійної організації "100% життя Запоріжжя" Сергій Старостенко розповів, що Олексій звернувся за допомогою до їхньої мережі:

"Йому було надано допомогу у вигляді продуктових наборів, також гігієнічних наборів. Також його включили до програм соцсупроводу, щоб людина продовжувала без проблем своє лікування".

Також, додав Сергій Старостенко, чоловікові надали консультації та контакти, за якими можна звернутись та влаштуватися на проживання, у тому числі безкоштовно.