Валерій Поркуян: Королева Єлизавета II запросила мене на танець

Смерть королеви Єлизавети II приголомшила не тільки Велику Британію, а й увесь світ. Сумна звістка, отримана у четвер із резиденції монаршої особи – замку Балморал у Шотландії, - не залишила байдужими й людей в Україні. Серед них є наші футбольні особистості, яким випала нагода контактувати із королевою у далекому 1966 році в Англії, де проводилась фінальна частина чемпіонату світу. Про ті незабутні миттєвості й досі згадує нападник Валерій Поркуян, який разом із чотирма своїми партнерами по київському "Динамо" - Віктором Банниковим, Леонідом Островським, Йожефом Сабо та Віктором Серебренниковим входив до складу збірної СРСР на тому Мундіалі.

- Якщо мені не зраджує пам’ять, королева була присутня на матчі-відкритті чемпіонату Англія – Уругвай та фінальному поєдинку Англія – ФРН. Можливо, спостерігала й за іншими зустрічами англійської збірної на шляху до фіналу. Втім, стверджувати не буду – не знаю, - розповідає Поркуян.

– Враховуючи, що тоді Англія виборола звання чемпіона світу, Єлизавета II приносила своїй збірній удачу…

- Виходить, що так воно і є. Фартова вболівальниця (посміхається). Цікаво, що англійці усі ігри світової першості 1966 року проводили на легендарному стадіоні "Уемблі", переважна частина яких збирала на трибунах понад 90 тисяч вболівальників. Коли така величезна глядацька аудиторія затягувала гімн "Боже, бережи королеву!", це було вражаюче!

- Єлізавету II ви зблизька бачили?

- Так. Коли чемпіонат світу фінішував, для усіх чотирьох команд-призерок – Англії, ФРН, Португалії та СРСР (тоді бронзові нагороди вручалися обом збірним, які грали у поєдинку за третє місце) королева влаштувала офіційний прийом з банкетом. Він проходив в одній із її резиденцій у Лондоні. Пригадую, що нам довелося з першого поверху спускатись донизу на ліфті. Мабуть, це було передбачено умовами безпеки. Хоча навіть важко собі таке уявити, щоб королевою у Великобританії був хтось незадоволений і мав наміри щодо замаху. Так от, спустившись ліфтом, ми опинились у чудовій святковій залі, де все мало урочисте оздоблення. На цьому заході були присутні відомі футболісти, які відзначилися на турнірі або виступали на подібних першостях не раз. Єлизавета II вразила своїми манерами: з кожним із учасників чемпіонату світу вона привіталась і вклонилась. Їй мене представили, пояснивши, що я найкращий бомбардир радянської збірної. Вона потиснула мені руку і побажала удачі. Що й казати, приємно було почути добрі слова від персони такого масштабу. А після банкету, коли футболісти могли дозволити собі дещо розслабитись і трішечки хильнути, були… танці. У цей момент відбулася приємна несподіванка. Із складу радянської збірної королева обрала мене для танцю і через мить ми вже рухалися разом у такт музики.

- Це був вальс?

- Ні, звичайний повільний танець.

- Під час танцю парою-трійцею фраз з монаршою партнеркою обмінялися?

- Та ні, адже я не володів англійською. Та й королева, дотримуючись певних вимог етикету, до розмов не вдавалася. Ми просто мило танцювали.

- За банкетним столом Єлизавета II спиртне також вживала?

- Якщо чесно, я не бачив. Хоча гадаю, що на подібних вечірках пити алкогольні напої їй по статусу не дозволено. Можливо, королеві наливали і вона пригубила, але не більше того.

- Дружина Алла, дізнавшись згодом про танець з королевою, заднім числом вас бува не ревнувала?

- Ні. Вона мені сказала: "До такої знаменитої жінки можна й не ревнувати" (сміється). Хоча я боявся зрадити своїй дружині, адже вона завжди була для мене моєю королевою. І навіть якщо Єлизавета II цього забажала б, це було би неможливо! (Голосно сміється разом із дружиною, що була поруч).

- А чоловік королеви, принц Філіп, скоса на найкращого бомбардира збірної СРСР не поглядав?

- (Посміхається). Та ні. Вони одне одного дуже кохали, і прожили у гармонії майже 74 (!) роки. Принц Філіп помер трохи раніше королеви, навесні 2021-го.

- Як відреагували на ваш танець із монаршою особою партнери по збірній СРСР?

- Вечь час мене "травили". Довго, аж до наступного чемпіонату світу!

- Під час урочистого прийому у королеви гравці збірної СРСР опинились у компанії багатьох футбольних зірок світового масштабу. Спільне фото з кимось із них робили?

- На жаль, фотографа на тому заході не було – лише перекладач. Шкода, адже я підходив до усіх відомих особистостей. Справа в тому, що тренер нашої збірної Гаврило Качалін попросив мене взяти для нього автографи у зірок. Він протягнув мені спеціальний альбом та ручку – і я обійшов усіх, про кого він просив. Кожен охоче розписався. Зараз шкодую, що не взяв автографи зіркових колег і для себе. Молодий був, багато чого не розумів. Була б чудова згадка про той назабутній для мене Мундіаль. Єдиний автограф, який я маю з того турніру, так це португальця Ейсебіо. Щоправда, він розписався мені не на урочистому прийомі королеви, а під час фінального матчу Англія – ФРН. Ми з Ейсебіо випадково опинились майже поруч на службовій трибуні стадіону "Уемблі". Наші місця розділяв лише один чоловік, тож я скористався таким сусідством і протягнув португальцю квиток учасника чемпіонату світу. Відразу ж впізнавши мене, на моє прохання Ейсебіо відреагував доброзичливою усмішкою і залишив автограф, який зберігаю і досі. Це дорогий для мене раритет.

- А футболку, в якій грали на світовій першості в Англії, зберегли?

- На жаль, ні. Довго вона у мене вдома зберігалася, однак з часом футболка потьмяніла, та й напис на ній трохи стерся. Якось хтось мене умовив – і я її подарував. Навіть і не згадаю кому. Тепер також розумію, що цього не варто було робити. Але знову ж таки – молодість…

- Якою вам запам’яталася Єлизавета II?

- Дуже вродлива та чарівна молода жінка (їй тоді було лише 40 років). Позитивна, весела. А ще сподобалось, що незважаючи на свій високий статус, вона виявилась досить простою і доброзичливою. Це було видно й по телевізійних сюжетах та репортажах. Коли б королеву не показували, вона завжди була привітною та усміхненою, і поводилась скромно. Досі згадую її фразу: "Всі кажуть, що футбол – важка справа, у якій потрібно досягати успіху. Однак не треба забувати, що це ще і чудова гра". До речі, саме королева вручала приз "Золоту богиню" капітанові збірної Англії Боббі Муру, а наставник англійської національної команди Альф Рамсей за перемогу на світовій першості був зведений у ранг лицаря.

- Як відреагували на новину про смерть королеви Великої Британії?

- Якось стало не по собі. Королева - це ж ціла епоха! Керувати сім десятиліть поспіль – це унікальне явище в світовій історії. Подібного, мабуть, ніколи не буде. Напередодні я дивився телетрансляцію, де люди у Великій Британії, дізнавшись про смерть монархині, плакали. Єлизавету II всі поважали та любили, і можливо саме тому позитивна енергетика британців дозволила їй прожити стільки років.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine