Генерали проти Червоної Армії. Куди потрапили Володимир Прийомов та Олексій Полянський

Стародавня Греція, Італія часів Муссоліні, Середньовіччя, Радянський Союз, Північна Корея, сучасна Російська Федерація, Албанія, Ізраїль... Так, навіть з футболом "малого шайтана" (за термінологією іранських радикалів) іранський футбол має схожi риси. Разом з тим, "Персеполіс", безперечно найпопулярніший футбольний клуб країни, за який, за різними оцінками, вболівають від 30-ти до 40-ка мільйонів іранців, завжди намагався боротися з примхами і вподобаннями влади. Таким чином, ця "народна команда" нагадувала московський "Спартак" радянських часів. Зазвичай новий клуб Володимира Прийомова і Олексія Полянського зазнавав поразки в нерівній боротьбі. Крім цього, спалюючи себе і зсередини жорстокою і брудною боротьбою в керівництві. Втім, в сезон 2016/17 Про Ліги Перської Затоки (що стартує сьогодні) "червона армія" входить надзвичайно спокійною. Що дозволяє сподіватися на легку адаптацію українців.

Футбол в політиці

Футбол поза політикою? Цю мантру ще можна продати в Європі. Але не в мусульманському світі. Розрив дипломатичних відносин Ірану з Саудівською Аравією в січні 2016-го - і саудівські клуби відразу ж відмовляються грати в Ірані. Невидача віз збірній Гуаму, території, що належить "великому шайтану" США теж не дивує. Як і скасування угоди з вірменським гравцем з мотивуванням "небажання порушувати єдність азербайджанського народу". І навіть влаштоване головним тренером збірної Карлушем Кейрушем масове запрошення уродженців Європи та Північної Америки іранського походження (серед них "янкі" Стівен Бейташур) було б неможливим, якби нинішній уряд Ірану не намагався удавати з себе відкритого та прогресивного.

Жорсткі закони шаріату безпосередньо впливають й на футбол. Заборона на відвідування іранськими жінками (іноземним дозволено) футбольних матчів діє з 1979-го року. У травні тюремним ув'язненням була покарана дівчина, яка намагалася пробратися на матч у чоловічому одязі. З 2012-го року жінкам заборонено відвідувати й волейбол, який став дуже популярним в країні. Арешти і терміни ув'язнення жінкам, які масово намагалися продертися до волейбольних майданчиків - ці скандали не залишилися поза увагою світу. Як і висловлювання жінок-депутатів парламенту про те, що жінка повинна думати про чоловіка і про дітей, а не про волейбол і працю. Під час минулорічного Кубка Азії в Австралії (на якому "Меллі" підтримувала 700-тисячна іранська діаспора в цій країні), трибуни з іранськими вболівальниками, наповнені жінками і політичними гаслами, старанно ігнорувалися іранською пресою в "кращих" традиціях північнокорейської. А функціонери Федерації жорстко критикували футболістів за селфі з фанатками, погрожуючи суворим покаранням. І тодішній глава АФК (до речі, австралієць) був "радий поважати іранські закони".

Що ж стосується "Персеполіса", то воротар збірної і клубу Соша Мaкані був змушений податися до норвезького "Мьондалена". Після того як на початку року відсидів у відомій в'язниці "Евін" (на прізвисько "Університет", оскільки там перебувають чимало інтелектуалів і політв'язнів) за фотографію з "чужою" для нього жінкою. А місяць тому він же був дискваліфікований Правлінням Ліги на шість місяців за "неналежний одяг", а саме за ось ці "американські штани" Губки Боба.

Інший "персеполець" Мехрдад Пооладі залишив Батьківщину ще два роки тому (і закінчив зі збірною), побоюючись арешту через фальшиве посвідчення про службу в армії і ухилення від неї. А легенді клубу та збірної Мехді Махдавікії пробачили неслужбу в армії лише завдяки голу у ворота збірної США на ЧС-98.

Червона спека

"Персеполіс" завжди страждав від свавілля влади. Його попередник ФК "Шахін" був розформований ще за часів диктатури шаха Мохаммеда Реза Пехлеві через занадто велику популярність. Вже за часів аятолл клубу, незважаючи на жорсткий опір функціонерів, вболівальників і гравців (останні просто відмовлялися виходити на поле) двічі намагалися дати нове, іранське ім'я, замість грецького (на честь резиденції давніх царів Персії починаючи з Кіра Великого). З 1987-го по 2012-ий рік клуб носив ім'я "Пірузі" (що означає "перемога"). Генеральний директор клубу Хамід Реза Сіасі був заарештований півтора роки тому за спробу організації товариського матчу з мадридським "Реалом" за посередництва іранського опозиціонера і телемагната Аміра Хоссейна Джаханджані, арешт попередника Сіасі Мохаммада Руяньяна і заступника останнього Саєда Ширіні також в кулуарах пов'язують не з корупцією (як свідчить офіційна версія), а з політикою. Клуб десятиліттями перебуває під прямим контролем влади, останніми роками - Міністерства Молоді та Спорту, до Ради Директорів регулярно входять колишні армійські генерали і навіть екс-офіцери Корпусу Вартових Ісламської Революції (де-факто єдиного органу влади в країні), такі як Руяньян. Ще одна легенда клубу і кращий бомбардир в історії міжнародного футболу Алі Даєї заявив, що зі збірної (де він працював головним тренером) його звільняв особисто тодішній президент країни Махмуд Ахмадінеджад, а з "Персеполіса" - Міністр Спорту, обидва - за відмову підтримати їх в політичній боротьбі.

"Генерали - як спортсмени" - вважає Руяньян. Вони дисципліновані, організовані, вони у всіх країнах активні в спорті". Може, й так, але у "Персеполісі" засилля генералів зазвичай означає некомпетентність в футболі, зайву жорсткість, закулісну боротьбу. І жалюгідний фінансовий стан. "Персеполіс" та "Естеглаль", його принциповий суперник (Тегеранське дербі вважається найзначущим в Азії), мають борги в 30 мільйонів євро, близько 200 % клубного бюджету. Тому в 2014-му році уряд почав процедуру приватизації обох (а розмови про це почалися ще десять років тому). Та одночасно нишком гальмував її, не бажаючи втрачати контроль над такими активами. Тому досі кандидатів на купівлю клубів не знайшлося.

В Персеполісі все спокійно

У 70-тих роках збірна Ірану була найсильнішою в Азії (три Кубки Азії поспіль, участь в Олімпіаді-76 і в ЧС-78). А "Персеполіс" - найсильнішим клубом в Ірані (не опускався нижче другого місця). Але Ісламська Революція, пов'язаний з нею від'їзд до США засновника і душі клубу Алі Абдо і війна з Іраком зупинили лігу і відкинули іранський футбол та клуб далеко назад. У другій половині 90-х "Червона Армія" повернулася, вигравши чотири титули чемпіона і давши країні Даєї, Махдавікію, Алі Карімі і багатьох інших. Однак "Персеполіс" до цього часу не був жодного разу у фіналі Ліги Чемпіонів Азії, взявши лише один Кубок Кубків (на відміну від двократного переможця ЛЧ "Естеглаля"). А останні 14 років - чорні для "червоних" і в плані результатів. Лише один чемпіонський титул, часта боротьба за виживання, часта зміна тренерів. Рекордсмен за матчами в португальській Прімейрі Мануель Жозе подав у ФІФА позов проти клубу за боргами по зарплаті і говорив, що півроку тут були найважчими в його кар'єрі. Чому пішов з клубу турок Мустафа Денізлі (який заявляв, що "Персеполіс" - його другий дім) - загадка. Даєї ще вважався головним, а його наступник Хамід Дерахшан вже сновигав по тренувальній базі.

Однак останнім часом все дещо заспокоїлося. Новий голова клубу Алі Акбар Тахері просто тихо працює, укладає контракти зі спонсорами (наприклад, великою іранською компанією сотового зв'язку), відкриває ресторани, ТБ- і радіостанції, запускає лінію напоїв від клубу. Організовує благодійні матчі і красиві акції, такі як матч проти ветеранів "Мілана" і символічне призначення генеральним директором клубу 6-річного хлопчика, хворого на гемофілію. А головний тренер хорват Бранко Іванковіч дуже спокійний і зважений, на відміну від свого колишнього боса в збірних Хорватії та Ірану Мірослава Блажевіча (згадується, останній навіть обіцяв повіситися на поперечині воріт, якщо його Іран не пройде на ЧС-2002. "Меллі" не пройшли, але Чіро, на щастя, все ще з нами). Бранко вдалося врятувати рекордсмена ліги за титулами чемпіона (9) від вильоту в сезоні 2014/15.

А в сезоні 2015/16 він повів боротьбу за чемпіонський титул, поступово перебудовуючи гру із захисної (потрібної для виживання) на атакувальну, що спирається на швидких вінгерів Оміда Алішаха і Фаршада Ахмадзаде і на технічного форварда Мехді Таремі.

Трагічна смерть капітана команди Хаді Норузі від інфаркту в жовтні минулого року лише надихнула команду, яка погано почала сезон, на успіхи. І в підсумку "червоні" закінчили сезон другими, поступившись "іранському "Лестеру" під керівництвом "іранського Гвардіоли"- "Естеглалу" з Хузестана (команді з найменшим бюджетом у лізі, яка закінчила попередній сезон 14-ою і виграла перший титул в історії) лише за різницею м'ячів. Підопічні Абдолли Вейсі взяли титул завдяки залізній обороні (17 "сухих" матчів) і божевільній спеці в рідній провінції влітку (40-45 градусів). Натомість, підопічні Іванковіча забили найбільше в лізі, Таремі став найкращим бомбардиром і кращим гравцем сезону, Алішах - кращим асистентом ліги, а Ахмадзаде - третім у цій номінації.

"Персеполіс" вирізняється фланговою і взагалі атакувальною грою. Разом з тим команда багато пропускає, оскільки їй не вистачає балансу в центрі поля. Цьому і покликані зарадити обидва українці, особливо Полянський. У лізі, де дозволено грати лише трьом легіонерам не з Азії, попит з легіонерів чималий. Але вже те, що Іванковіч особисто наполіг на підписанні обох і відмовився підписувати 35-річного Роналдіньо, свідчить про те, що тренер бажає тиші і балансу. Як і клуб. Тож Олексію та Володимиру треба лише грати в футбол. Поки генерали сплять.