Коноплянка і всі-всі-всі. Топ-10 повернень легіонерів в Україну

Євген Коноплянка після чотирьох років на чужині прийняв вольове рішення і повернувся на Батьківщину. Вихованець кіровоградського футболу зробив собі ім'я під керівництвом Безсонова, Рамоса і Маркевича, в "Дніпрі" став справжнім професіоналом і навіть називався одним з найталановитіших футболістів з часів незалежності України. Чи розкрився Коноплянка і виправдав аванси, які йому щедро роздавали в 2015-му році, коли Женя перейшов до "Севільї"?

Будемо відверті - ні в "Севільї", ні в "Шальке" Коноплянка і близько не був схожий на того гравця, який захищав кольори "Дніпра" і збірної України. У 29-річного гравця залишається можливість проявити себе в "Шахтарі", напевно, це його останній шанс.

Давайте подивимося на приклади інших повернень українців з європейських чемпіонатів, в першу чергу беремо до уваги надії на перехід-повернення і першості (Топ-5), де, все ж, розкритися гравцям зі Східної Європи складніше.

10. Дмитро Чигринський. Зіграв 12 матчів в "Барселоні", в іспанській Ла Лізі провів всього один сезон, повернувся в "Шахтар" в 2010-му році.

Це був один з найгучніших трансферів в історії українського футболу, перший і поки єдиний гравець, який захищав кольори "Барселони", ще й працював з Гвардіолою, Мессі, Хаві, Іньєстою в тій неймовірній каталонській команді, яка домагалася успіхів в Європі і по всьому світу . Можливо, авторитет таких зірок і задавив талант Чигринського. Його виступи в "Барселоні" стали найбільшим розчаруванням для українських уболівальників, що стежать за українцями в інших чемпіонатах. В "Шахтарі" також не склалася кар'єра Дмитра, він без особливих успіхів пробував свої сили ще в "Дніпрі", хоча зараз відчуває себе відносно благополучно в Греції в "АЕКу".

9. Мар'ян Швед. Був гравцем "Севільї", але за основну команду "червоно-білих" так і не зіграв жодного матчу. У 2017-му році повернувся в "Карпати".

Кар'єра 22-річного Мар'яна в самому розпалі, гравець отримав другий шанс заграти в Європі і має можливість закріпитися в "Селтіку". Може потім Швед перейти в більш грізний європейський гранд, але також може знову повернутися в Україну, будь-яку команду в УПЛ він, без сумнівів, посилив би. Таланту йому не позичати, необхідно тільки докласти зусиль, щоб цей талант розкрився в повній мірі.

8. Олексій Гуцуляк. Іспанська кар'єра Гуцуляка багато в чому схожа на кар'єру Шведа. В 2016-му Олексій перейшов в "Вільярреал", не зіграв за основну команду жодного офіційного матчу, повернувся в "Карпати" в 2017-му.

Наймолодший футболіст в нашому списку, Гуцуляк за рахунок свого універсалізму постійно має практику в "Карпатах" за будь-якого наставника. Поки неможливо сказати, чому у нього не вийшло в Іспанії, швидше за все, були проблеми з адаптацією і ніхто не хотів давати йому додатковий час, щоб звикнути до нової команди. Гуцуляк все ще дуже перспективний гравець, який в майбутньому цілком може показати себе в Європі.

7. Олександр Яковенко. Пограв в "Фіорентині", "Малазі", кількох бельгійських клубах, повернувся в Україну в 2016-му році. Завершив кар'єру в "Динамо" Київ.

Один з найперспективніших гравців свого покоління, якому так і не вдалося закріпитися в європейських командах, та й на Батьківщині Яковенко не став гравцем основи ні в "Металісті", ні в "Динамо". Розквіт кар'єри припав на "Андерлехт" і "Вестерлоо", а також Олександр мав шанс заграти в топ-чемпіонатах, але в "Фіорентині" і "Малазі" українець в сумі провів всього 12 матчів і забив один м'яч. З 2016-му Яковенко перейшов в "Динамо", зігравши за киян всього в чотирьох поєдинках.

6. Артем Федецький. У Бундеслізі провів один сезон, після закінчення контракту з "Дармштадтом" перейшов в "Карпати".

Вже досвідченим гравцем, повидавшим найбільші футбольні арени Європи і зігравши у фіналі Ліги Європи, Федецький перебрався до Німеччини. Артем був далеко не останнім гравцем в "Дармштадті", але клуб зайняв останнє місце в турнірній таблиці сезону 2016/17 і понизився у класі до Другої Бундесліги. Федецький вирішив, що в "Карпатах" йому буде краще. Складно сказати - чи прогадав він?

5. Владлен Юрченко. Чотири роки провів в "Байєрі", потім один сезоні в датському "Вайле". Повернувся в 2019-му році в Україну, зараз дуже непогано показує себе в "Зорі".

Вихованець миколаївського футболу, Юрченко став професійним гравцем в "Шахтарі", хоча закріпитися в донецькому клубі не зміг, поїздив по орендах і якимось дивом перейшов в "Байєр". Сам гравець говорив, що за ним стежили агенти по матчах у збірній України U-17 і U-18. У леверкузенському клубі кар'єра Владлена склалася неоднозначно, своїм у "фармацевтів" він так і не став, багато пропустив через травми, проте, набрався безцінного досвіду. У "Зорі" цей досвід дуже може стати в нагоді, поки він зіграв за луганців менше десяти матчів, робити якісь висновки рано, при цьому відзначимо його цілком впевнений дебют.

4. Юрій Максимов. У 1997-му році перейшов з "Динамо" Київ у "Вердер", потім трохи пограв в "Вальдгофе", повернувся в Україну в "Борисфен" в 2004-му.

Приклад Максимова залишається одним з найяскравіших і показових в плані зростання кар'єри гравця. У херсонському "Кристалі" Юрій став професійним футболістом, потім була "Таврія", "Дніпро" і зоряне "Динамо" середини і кінця 90-х. В "Вердері" також все склалося добре у Максимова - за чотири сезони він провів 69 матчів, паралельно виступаючи і в збірній, приносячи величезну користь головній команді країни. В Україні Максимов відверто догравав, завершував кар'єру, передаючи досвід гравцям "Борисфена" і запорізького "Металурга".

3. Сергій Ателькін. У 1997-му році форвард перейшов з "Шахтаря" в "Лечче", де провів два сезони, потім рік пограв в "Боавішті", повернувся в "Шахтар" в 1999-му.

Може європейська кар'єра Ателькіна склалася не так яскраво, як у Максимова, але досвід нападник отримав неймовірний, який міг би стати в нагоді будь-якому гравцеві. Тут цікаво, що як до переходу в "Лечче", так і після повернення Ателькін був гравцем основи "Шахтаря" (за винятком декількох періодів). Всього 16 матчів за команду із Серії А це не так багато, але в донецькому клубі гравець потім вніс істотний внесок в найважливіших матчах Ліги Чемпіонів і Кубка УЄФА.

2. Сергій Ребров. У 2000-му один з лідерів того "Динамо" перейшов в "Тоттенхем", потім грав "Фенербахче" і "Вест Хемі", повернувся в "Динамо" в 2005-му, і знову на три роки став гравцем основи киян.

Перехід Реброва в "Тоттенхем" називався як гірший для "шпор" того часу. Проте, досить успішна закордонна кар'єра вийшла у форварда, в "Тоттенхемі" на початку 2000-х була неймовірна конкуренція, Сергій не завжди потрапляв в заповітні "одинадцять", хоча залишив свій слід в цьому лондонському клубі, провів за "Хотспур" 59 матчів і забив десять м'ячів. Особливо красивим вийшов його гол у чвертьфіналі Кубка Англії 2001 року в ворота "Вест Хема". Транзитом через "Фенербахче" і все той же "Вест Хем" Ребров знову опинився в "Динамо", зігравши в багатьох важливих матчах і принісши велику користь "біло-синім".

1. Андрій Шевченко. У 1999-му перейшов з "Динамо" в "Мілан", ставши живою легендою "россонері". Потім не дуже вдало пробував свої сили в "Челсі", знову в "Мілані" і в 2009-му році повернувся в "Динамо".

Навіть через 20 років переїзд Шевченка з Києва в Мілан залишається найгучнішим і успішним трансфером українського футболіста. Про кар'єру Андрія в "Мілані" особливо згадувати не має сенсу, всі вболівальники і так її добре пам'ятають, чого тільки вартий "Золотий м'яч 2004". Правда, потім був провальний перехід в "Челсі", таке ж не дуже вдале повернення в "Мілан". І кар'єру Шева закінчував у своїй рідній команді, встигнувши передати свій безцінний досвід багатьом молодим гравцям "Динамо".

***

Можна ще згадати Сергія Кандаурова, який побудував блискучу кар'єру в "Бенфіці", а потім ще пограв в "Металісті" і "Геліосі". Хороша європейська кар'єра вийшла у Дениса Олійника у "Вітессі", а також Руслан Валєєв сім років пограв в Нідерландах, а потім перейшов в "Чорноморець". Прикладів багато, ми вибрали найбільш показові і значущі, хочеться сподіватися, що кар'єра Євгена Коноплянки піде по шляху розвитку, і він ще принесе багато користі нашій збірній і донецькому "Шахтарю".