Герой футбольного дня. Руслан Маліновський

А давайте скажемо чесно: Руслан Маліновський - кращий півзахисник атакуючого плану в українському футболі після 1991 року.

Захисники топові у нас були - Лужний і Головко збрехати не дадуть; вінгерів Ярмоленка і Коноплянку навіть сьогодні побоюються суперники збірної; опорники Гусін і Тимощук - класика українського футболу; з центрфорвардами теж без проблем - Ребров, Воронін, Шева. І тільки сильних атакуючих хавбеків не вистачало.

Від цього і гра збірної України роками нагадувала муки - як відбирати ми знали, як забивати теж, а ось сполучної ланки дико не вистачало. І ось, нарешті, з'явилася.

Руслан Маліновський здатний диктувати темп, тримати м'яч і загострювати гру на постійній основі на рівні однієї з кращих ліг планети. Це щось абсолютно нове для українського футболу. Одна справа громити шепетівський "Темп" в убиті 90-ті, або раз-другий з бодуна вистрілити в Кубку УЄФА - такі умільці у нас траплялися. А ось плеймейкера, який би успішно конкурував в Серії А, забивав "Ювентусу" та "Лаціо", і регулярно потрапляв у всілякі збірні турів - ще ніколи.

Вчора Маліновський в черговий раз показав свою важливість - його хльосткий штрафний у ворота "Парми" поклав початок камбеку "Аталанти", яка за останні чверть години витягла, здавалося б, програний матч.

Для самого уродженця Житомира це 5-й гол з-за меж штрафного в 2020 році - і це найкращий показник в Європі. Вдумайтеся: не в Україні, не в Італії навіть, а взагалі у всіх топ-лігах!

Ліва нога Руслана поступово стає мемом в Серії А - суперники її бояться не менше, ніж білоруська влада виборів, що наближаються. Але набагато важливіше, що Маліновський підтягує і інші компоненти своєї гри. Він пасує з точністю 82% - це пристойні цифри для гравця атаки. Його 1,4 паси під удар за 90 хвилин - третій показник в "Аталанті" після Папу Гомеса і Йосипа Ілічича. Точно та сама картина і з дриблінгом - тільки аргентинець і словенець обігрують частіше за Руслана.

На тому ж третьому місці в команді (ви вже знаєте, після кого) Маліновський і по зароблених на собі фолам - в середньому, 1,7 за 90 хвилин. Залишилося ще трохи підтягнути оборонні навички, щоб менше фолити - і можна претендувати на залізобетонне місце в старті призера Серії А. Фантастика, враховуючи, через які травми і оренди Руслану довелося пройти.

Пам'ятається, у 2006 році перед чвертьфіналом чемпіонату світу одна італійська газета назвала нашу збірну "українськими лісорубами" - і в чомусь була права. Конструктиву і тонкощів команді Олега Блохіна сильно не вистачало.

Але ось минуло 14 років - і ми зробили висновки. Не відразу, звичайно - довелося пройти і через суперкреативну пару опорних Тимощук-Михалик, і через схему з чотирьох опорних від Фоменка. Однак добре те, що добре закінчується. Сьогодні італійці на власні очі можуть переконатися, що світ змінився. Руслан Маліновський його змінив. Хочеться вірити, що його стопами підуть і інші.