"У команді всі були горді, що у нас такий сміливий тренер", - екс-гравець Шеріфа згадав, як Вернідуб поїхав на війну

Бразильський півзахисник Бруно Феліпе, який минулого сезону грав під керівництвом українського тренера Юрія Вернідуба в "Шерифі", розповів, як тодішній головний тренер коуч залишив команду після початку війни в Україні.

- Ти пам'ятаєш, які події розпочалися 24 лютого у сусідній Україні у день вашого матчу з "Брагою"?

- Звичайно пам'ятаю.

- Ваш тренер одразу після цього матчу покинув команду. На той момент це виглядало дуже дивно. Що трапилося насправді? Ти пам'ятаєш, як він поводився того дня перед матчем?

- Він дуже тяжко і болісно сприйняв цю ситуацію, яка сталася у нього в країні. Він був дуже схвильований, плакав. Коли ми дивилися відео воєнних дій, що відбувалися в Україні, було страшно. Вибухи, люди вмирають. Ми розуміли, як йому зараз важко, враховуючи, що вся його родина перебувала в зоні такого ризику.

- Особисто я був у шоці, коли Вернідуб після матчу з "Брагою" одразу залишив "Шериф". Багато хто на його місці, навпаки, залишився б будь-де, тільки не в Україні. Люди платили десятки тисяч доларів, щоб поїхати подалі від бойових дій і не йти воювати, а він узяв і сам туди поїхав.

– Він справжній чоловік і любить свою країну. У нього там лишилася родина. Він мав бути з ними.

- Але ж він міг спокійно забрати і перевести всю сім'ю до Тирасполя і спокійно працювати далі з "Шерифом", а далі хоч всю зарплату відправляй на потреби та допомогу армії.

- Але ж усіх неможливо перевезти. Є ще дідусі, бабусі, брати, сестри, родичі. Скажу тобі так: я на його місці теж поїхав би боронити свою батьківщину, якби у мене в країні почалася війна. Ми всі були горді, що у нас такий сміливий тренер.

- А в тебе не було бажання 24 лютого теж виїхати кудись подалі з Тирасполя після матчу з "Брагою"? Точніше навіть не поїхати, а не повертатися. Ти не боявся?

- У нас були командні збори. Керівництво нас запевнило, що все гаразд, нічого небезпечного в Тирасполі не відбувається. Як аргументи - вони теж самі всі повертаються додому, і ніхто нічого не боїться.