Сидорчук та Вестерло: заради чого капітан Динамо подався до передостанньої команди Бельгії

“Вестерло” неочікувано вигулькнув у полі зору українського вболівальника — саме туди відправився Сергій Сидорчук. Що це за клуб, з чим його “їдять” та що чекає нашого співвітчизника? Розповідаємо.

Відхід Сергія Сидорчука із “Динамо” став повною несподіванкою. Вже колишній капітан “біло-синіх” напрацював на суперечливу репутацію (хтось щиро любив хавбека, хтось же вважав рудиментом), проте навіть найбільші скептики не могли спрогнозувати трансфер.

Та ще й куди — бельгійський “Вестерло” пішов на міжнародну паузу останнім у турнірній таблиці Про-ліги. Невже воно того варте? Що ж, давайте зʼясуємо.

• Більше футбольної аналітики в режимі Live у Telegram UA-Football

“Вестерло” врятувався завдяки торгашу військовою амуніцією, знайомому з арабським диктатором

У сезоні 2016/17 “Вестерло” покинув бельгійську еліту, попрощався з низкою футболістів та в перспективі готувався тихенько померти під вагою фінансових негараздів. На щастя, цього не сталося — пройшовши бюрократичне пекло, в червні 2019-го клуб опинився у руках турецького бізнесмена Октая Ерджана. Людина ця дуже неоднозначна — зробила імʼя у військовій промисловості, спеціалізується на виготовленні амуніції та має заводи у Судані, що підживлювали диктаторський режим Омара Аль-Башира.

Екс-президент, відповідальний за геноцид населення у Дарфурському регіоні, сьогодні усунений від влади та переслідується правовими інстанціями. Логічно, що у бельгійців виник ряд резонних питань — а чи доцільне перебування Ерджана в їхній країні? У “Вестерло” не поворухнули бровою: “Містер Октай займається текстилем, шахтами, меблями, приватними літаками та мʼясом. А тепер і нами”.

Коментар цинічний — європейці ніби й покликані підтримувати демократичний лад, але задля порятунку чи амбіцій готові заплющити очі. Ще б пак, новий власник одразу інвестував 17 мільйонів євро та “закрив” старі борги — у такому випадку можна й справді вдати, що нічого не відбувається.

Також Ерджан крутився у сумнівних спортивних колах (наприклад, підтримував звʼязок з Октаєм Олгуном, менеджером, що фальсифікував атестацію у ФІФА та підозрювався у грошових махінаціях). А ще обожнює епатувати — пишається приятельством із Еденом Азаром та не так давно кликав вінґера у свою команду.

Що стосується справ “Вестерло”, то тут турок, на диво, дотримується усіх задекларованих зобовʼязань — слідує так званому “проєкту 2024”, частина пунктів якого уже реалізована. Суть наступна: клуб не форсує події, планомірно розвиває академію (ставимо “пташку” — для початку виділено 10 млн євро) та повертається до Про-ліги, де намагається закріпитися (теж виконано). Відчувається не просто стабільність, а вливаються кошти на підсилення складу — лише в це вікно було витрачено 16 млн євро. Це більше, ніж у “Генка” (15,75 млн), “Сент-Жилуаз” (12,1 млн) чи “Антверпена” (10,5 млн), який зустрінеться з донецьким “Шахтарем” у Лізі чемпіонів.

Тренер “Вестерло” мав досвід з українцем та не дасть Сидорчуку часу на відпочинок

Наразі “Вестерло” набрав у шести турах один скромний бал. Чи це катастрофічний результат, який свідчить про те, що клуб довго не протягне в Про-лізі? Стовідсоткове “ні” — переконані, головний тренер Йонас Де Рок поступово виправить ситуацію. 43-річного менеджера “списували” й у кампанії 2022/23, проте він вивів команду з низів, а потім видав більш ніж пристойні показники. Сьомий рядок справив невеликий, та все ж фурор — були обіграні “Серкль” (2:0), “Стандард” (4:2), “Андерлехт” (2:1), “Брюґґе” (2:0), з “Антверпеном” вдалося зафіксувати вогняні 3:3. Це точно не схоже на передсмертні агонії.

Тренер "Вестерло" Йонас Де Рок

Взагалі Йонас досить високо котується серед колег — починав з низів, у 2017-му прийняв “Сінт-Трюйден” та мав змогу попрацювати з Романом Безусом. Союз вийшов хорошим — плеймейкер допоміг цифрами 6+8, тож у певний час “канарки” змагалися за зону ЛЄ.

В подальшому Де Рок приєднався до “Андерлехта”, трудився над молодіжкою, згодом астистував Венсану Компані. А вже влітку 2021-го вирушив до “Вестерло” і має на руках контракт до 2025-го — так керівництво віддячило за підвищення у класі.

Але на що розраховувати Сидорчуку? Почнемо з важливої деталі — “Вестерло” дуже продуктивний в атаці (і це враховуючи постійні пертурбації в ростері). Торік було забито 71 мʼяч — прикметно, що “Антверпен”, який завоював чемпіонські медалі, відстав на один гол. Навіть зараз футболісти болюче кусаються — так, трапилася серія із прикрих поразок, але тільки “Брюґґе” зумів втримати свої ворота у безпеці.

Шкода, що гарну картинку псує безлад у першій третині поля — 53 пропущені змусили бельгійців змінити практично всю лінію захисту. Власне, тому й прибув Сидорчук, якого, зауважимо, чекає гігантський обʼєм роботи. Де Рок просто сипле різноманітними тактиками — до них ще спробуй пристосуватися.

Коли команда обороняється, то використовує малюнок 3-5-2, якщо ж переходить у фазу нападу, то перебудовується в 4-4-2 або ж 4-2-3-1. Здавалося б, нічого цікавого, однак саме від Сергія залежатиме те, як розвиватиметься загальний перебіг матчу — Де Рок вимагає від опорників, щоб ті тримали високий середній блок та не цуралися агресивного відбору. Сенс полягає у тому, щоб провокувати суперника на помилку, робити пастки, а опісля максимально швидко зорганізуватися з гравцями атакувального плану.

Сидорчука — бути мобільним та регулярно комунікувати з партнерами. “Вестерло” часто проштовхує мяч за допомогою дальніх передач; ще одна місія — першим зустріти нападника та тримати контракт з центрбеками, щоб уникнути потенційного гольового моменту. Чи впорається хавбек? Дізнаємося скоро — у пʼятницю (сьогодні о 21:45) запланований поєдинок з “Антверпеном”.

До того ж не ігноруємо нюанс з конкурентами — у розпорядженні Де Рока турок Докуґан Гасполат, придбаний у “Трабзонспора”, данець Ніколас Мадсен, що добре зарекомендував себе в минулому розіграші (43/4/4), та Матіас Фікселлес (48/3/1).

“Вестерло” й раніше робив ставку на українців

Наголосимо, що Сидорчук — не єдиний українець в історії команди. Першопрохідцем став Сергій Омелянович — уродженець Луганщини представляв інтереси “Зорі”, після чого в середині 90-х відгукнувся на пропозицію “Шарлеруа”. Треба сказати, що центрбек заробив непогану репутацію, а в 2001-му потрапив до “Вестерло. Грав небагато (всього 15 поєдинків), зате спробував сили в Кубку УЄФА проти “Герти”.

Наступним виявився Олександр Яковенко — “Андерлехт” не вірив універсала, шукав місце для практики, тож відправив його на південь Бельгії. Період, проведений в 2009-2011 роках, був напрочуд продуктивним — Яковенко взяв участь у 69 матчах та оформив 15+26. Важлива роль у колективі, мʼячі “Брюґґе”, “Андерлехту”, “Мехелену” та “Генку”, боротьба за плей-оф Ліги Європи та фінал національного кубка, програний льєжському “Стандарду” (0:2) — все це обовʼязково занесемо в актив.

У 2013-му зʼявився Олег Ящук, який не потребує особливого представлення. Правда, у тридцять пʼять важко продемонструвати високу ефективність — як підсумок, 17 ігор та 5 влучних пострілів. Побачимо, що тепер покаже безпосередньо Сидорчук. Бажаємо успіху.

Фото - Getty Images / Global Images Ukraine