Пожиратель топів. Збірна 2023-го року серед українських легіонерів за версією UA-Футбол. Лівий захисник

Пригоди колишнього лівого захисника київського "Динамо" в Англії розпочались ще у 2022 році. Саме у перший день того року на офіційному сайті "Евертона" було оголошено про його підписання, після чого ліверпульський клуб почав привертати до себе чимало уваги з боку українських вболівальників.

Початок кар'єри Віталія на "Ґудісон Парк" навряд чи можна назвати успішним чи багатообіцяючим, проте після трансферу будь-якого іноземного гравця в АПЛ ми завжди чуємо вже звичну мантру "дайте йому час адаптуватись". Іноді, справа не в часі на адаптацію, гравець просто не відповідає рівню чемпіонату, в який він прибув, але це точно не про Віталія Миколенка. Він є чудовим прикладом того, як завдяки важкій роботі та відданості власній справі можна досягати нових, небачених раніше вершин. Саме тому він і потрапляє до нашої символічної збірної року серед українських легіонерів.

Причини важкого старту в Англії

Важливо зазначити, що невпевнений початок кар'єри в ліверпульському клубі — це не просто банальна історія про необхідність часу на адаптацію, цьому є цілком логічне пояснення: у Віталія була проблема зі здоров'ям, а саме — біль у стегні. Ця проблема була виявлена у січні того ж 2022 року, коли під час тренування перед матчем проти "Астон Вілли" українець відчув біль, який змусив його впасти на коліна.

Цю проблему довгий час маскували і Миколенку доводилось грати через біль, що явно не додавало йому впевненості на полі.

"З моменту того тренування я відчував постійний біль у стегні. Я тільки-но приєднався до клубу і сталось ось таке. Очевидно, я хотів грати. На щастя, я міг виходити на поле та грати через біль, втім це все одно обмежувало мій рух на полі, я не відчував себе повністю вільним.

"Я також пропустив кінець минулого сезону через інше пошкодження, у мене були проблеми з квадрицепсом, але коли мене викликали до національної збірної, то проблеми зі стегном знову повернулись", — розповів Віталій офіційному сайту "Евертона".

В такому травматичному темпі він провів 18 місяців, після чого вирішив зробити операцію, щоб раз і назавжди позбутись дискомфорту у стегні. Саме влітку 2023-го захисник ліг під ніж, через що пропустив передсезонні збори своєї команди, що у підсумку мало свій вплив на старт сезону.

Буквально на початку цієї кампанії Англійської Прем'єр-ліги Миколенко був стабільно запасним гравцем і він не зіграв жодної хвилини у перших чотирьох турах. Але це було свідоме та виважене рішення головного тренера "ірисок" Шона Дайча, який проповідує злегка старомодний, але фізично сильний футбол, для втілення якого кожен футболіст команди повинен бути ледь не в ідеальних фізичних кондиціях. Віталій явно не був у таких кондиціях, пропустивши майже всю передсезонну підготовку, йому потрібно було наздоганяти своїх партнерів. І він не лише наздогнав, але і перегнав будь-кого з конкурентів за позицію лівого захисника.

Як тільки Дайч випустив Віталія на його перший матч у новому сезоні, на лаву для запасних (принаймні за власним бажанням) українця він більше не садив.

Чому Миколенко такий крутий?

Щоб відповісти на це питання, краще спочатку усвідомити, а чому раніше він не був настільки крутим. Не все ж пояснюється травмою чи дискомфортом, це лиш обтяжувальні обставини, чи не так?

І розглядаючи цю проблему, ми побачимо пряму залежність між грою команди в цілому та грою Віталія зокрема. За час роботи в клубі Френка Лампарда в якості головного тренера, "іриски" не вирізнялись надійною обороною, та і в атаці все було вкрай сумно. Від цього страждав і Миколенко: в команді не було стабільної та компактної системи при захисті, через що українець, який не так давно приїхав до Англії, не завжди розумів як і де йому потрібно розташовуватись. Зауважимо, що це було проблемою не лише Віталія, але йому, як новачку ліги та людині, яка на той момент ще не повністю подолала мовний бар'єр, це було особливо складно.

Прихід Шона Дайча змінив все. Хоча, було б дивно, якби майстер гри від оборони не зміг би налаштувати чітку та працюючу систему позаду. Завдяки точковим змінам та активній підтримці з боку партнерів, ширина зони відповідальності у Миколенка стала меншою, від чого і потенційні недоліки в його грі стали не такими помітними.

Ігровий профайл Віталія чудово підходить Шону Дайчу та футбольному стилю, якого він дотримується. Це перш за все надійна гра в обороні, а вже потім підключення до атак та підтримка партнерів попереду. Хоча і в атаці українець ніколи не губиться і нанести хороший удар чи зробити майстерний навіс — це взагалі не проблема. Проте деякі експерти дивуються тому, чому такий талановитий гравець настільки мало впливає на гру команди в атаці, у нього є потенціал для більшого. Проте сам Миколенко знаходить на це дуже просту відповідь, яку йому точно підказав його головний тренер:

"Так, я читав так багато історій, де люди критикували мене і казали, що я мало впливаю на атаку, я лиш захисник, який вміє оборонятись. Але для мене це взагалі не проблема. Я можу грати і в атаці, я підключаючь, коли є така нагода. Але коли ти граєш проти топ-команд та топ-футболістів, типу Букайо Сака чи Мо Салаха, то в тебе не буде так багато нагод вибігати в атаку.

"У кожної команди є чудові вінгери, але я знаю, що повинен підключатись до атак тільки коли це допоможе команді. Та й взагалі, я — захисник. Тому захист повинен бути найважливішим, але я задоволений і своїм внеском в атакувальну гру команди".

Тому навіть така критика виглядає сумнівно, адже ви хочете або надійності в обороні і тримати навіть найкращих вінгерів світу під власним контролем, або постійних підключень до атаки, одночасно просто не виходить. І найважливіше тут те, що Миколенко може дати достатньо якості в обороні, щоб прізвища Салаха, Сака чи будь-якого іншого вінгера ми чули максимально рідко.

У цьому сезоні він вже двічі визнавався кращим гравцем своєї команди в матчах Англійської Прем'єр-ліги. 4-го листопада він чудово впорався з Сімоном Адінґра, але тоді він і забив гол, тому висока оцінка в основному обґрунтовується саме діями в атаці. Проте у матчі з "Челсі" він і без активних дій в атаці показав, як можна власноруч закривати Коула Палмера та всю компанію з лондонського клубу, яка намагалась атакувати по правому флангу. Швидкість, вміння вибрати позицію, читати епізод та наявність хорошої фізичної підготовки — це основа, яка і зробила Миколенка одним з кращих флангових оборонців АПЛ цього сезону.

Улюбленець вболівальників

От як взагалі зрозуміти, чи гравець підходить команді? Звісно, перш за все ми звертаємо увагу на тактичні напрацювання тренера і прогнозуємо, чи підійде туди той чи інший футболіст. Як виявилось, у Віталія з Дайчем залізобетонний match, але це не єдина причина, чому українець настільки гарно вписується в цю команду.

Надзвичайно важливий і зв'язок з вболівальниками, аби почуватись комфортно не лише на полі, але і за його межами. Українець ніколи не соромився працювати і сумлінно виконувати свою роботу, по-іншому в команді Шона Дайча в основі грати не будеш. Вже ця маленька деталь в характері Віталія відгукується в серцях вболівальників на "Ґудісон Парк".

Цим фанатам не потрібен красивий хлопець, який буде робити яскраві фото для Instagram. Їм потрібен боєць, який всим тілом показуватиме, що йому не все одно, що він готовий битись за цей клуб, що він робить все від себе залежне. Це все про Миколенка і саме таке професійне відношення до роботи заробило йому чималий рівень прихильності з трибун.

Разом з тим, Віталій нарешті подолав мовний бар'єр, який так заважав його фінальному та дуже красивому возз'єднанню з цією командою та цим містом:

"Ми не кращим чином розпочали цей сезон, мені було прикро, що я не міг допомагати команді, але тепер я знову відчуваю в собі сили і тепер я відчуваю цей клуб як свою родину, як свою футбольну родину, правда.

"Я почуваюсь тут щасливим, я нарешті можу куди більше спілкуватись з партнерами по команді в роздягальні. Та і взагалі, я тут вже два роки і знайшов особливий зв'язок з деякими гравцями. Ми почуваємось дуже близькими, як сім'я", — розповів Миколенко в інтер'ю офіційному сайту "Евертона".

Чи потрібно Віталію думати про зміну клубу чи навіть ліги? Враховуючи те, наскільки все успішно та гармонійно складається у нього в "Евертоні", відповідь очевидна — ні. Цей клуб та цей тренер наче створені для ідеального тандему з українцем, втім якщо у Миколенка є амбіції йти вище, ми точно не збираємось його за це критикувати. Це чудовий гравець, який перевернув своє життя в англійському футболі за кілька місяців. Від проблем зі стегном до пожирання всіх топ-вінгерів АПЛ чималий шлях, але він пройдений максимально успішно.