Цитаїшвілі: Я не боюся повертатися до України, але є страх за сім'ю

Вінгер "Динамо" Київ Георгій Цитаїшвілі, який грає в "Динамо" Батумі, розповів, як у Грузії сприймають війну в Україні.

— Ну, є мітинги, люди виходять та підтримують Україну. Я впевнений, що грузини підтримують Україну. Це я можу точно сказати, бо бачив багато українців у Грузії, їм постійно допомагають. Не рідні, не знайомі, а прості люди намагаються це робити. Я це бачу та можу сказати, що тут підтримують Україну.

— У клубі є люди, які ненавидять росіян?

— Ну, публічно ніхто так не говорив. Але всі знають останні події, стежать за новинами.

— Хтось із структури клубу запитує у вас щось із цього приводу?

- Ну ні. Я вже давно не в Україні. У нас є українець Іван Литвиненко, який раніше грав у "Чорноморці". Ось у нього більше запитують, бо він більше знає, і його родина там перебуває. Тому він може надати точну інформацію. А в мене в Україні, в принципі, нікого не залишилося.

— Ви допомагаєте Україні?

- Ну так. Але про це не всі люблять говорити. Звісно, таке було. Через знайомих донатив. Не було такого, щоб я не знав, який це фонд, і куди надсилаю кошти. Я особисто знаю певних людей, або мої знайомі їх знають, тоді доночу.

— Як реагуєте на масштабні обстріли з боку росіян?

— Більша реакція, коли є жертви. Це дуже сумно, це шокує. Чоловічість якась має бути. Незрозуміло, чому це відбувається. Головне, щоби люди не гинули, які не винні ні в чому.

— Чи маєте ви страх перед цим? Якщо доведеться повертатися в Україну, а тут такі події і може ракета прилетіти будь-куди.

— Перед собою немає страху, але страх за сім'ю. Єдина причина, чому я не повертаюся, можна сказати, я не хочу привозити свою дружину в такий період. Щоб я потім хвилювався, коли будуть виїзні матчі та буду з командою, а вона вдома. Якщо не дай боже щось, а мене там немає. Ну, можливо, інші футболісти, які живуть в Україні, готові до цього вже звикли. Але я не хотів би пережити ці емоції.

— Багато легіонерів відмовляються переходити в український чемпіонат саме через обстріли.

— Так, вони відмовляються. Ніхто не хоче жити під обстрілом. Тільки якщо для когось буде якийсь фінансовий стимул, той може і приїхати.

Але якщо футболіст матиме вибір: отримувати багато в Україні або трохи менше, але в Європі, то, ймовірно, акцент буде на безпеку і Європу.

Якщо брати легіонерів, їм потрібно давати великі контракти. Але українським клубам дуже важко виділити великі гроші на легіонерів під час війни. І це нелогічно.