Андрій Королянчук: Мені треба самому починати свою історію

У Комсомольську, під час першого виїздного матчу "Буковини" в сезоні 2014/15 проти команди "Гірник-Спорт" першим своїм голом у дорослій першоліговій історії відзначився Андрій Королянчук, син славетного форварда "жовто-чорних" Валерія Королянчука, і, тим самим, продовживши "забивну" традицію родини, він відкрив також лік забитим голам своєї команди у новому сезоні. Нам вдалося поспілкуватися з молодим гравцем команди відразу після повернення в Чернівці і запитати про його відчуття в ролі голеадора рідної протягом багатьох років для родини Королянчуків "Буковини".

- Так виходить, що ти став автором першого забитого м’яча чернівецької "Буковини" у новому сезоні, в новій команді. Враховуючи те, що ти - син людини-легенди для "Буковини", людини, яка забила чимало важливих м’ячів для своєї команди, як ти себе наразі відчуваєш у цій ролі?

- Як почуваю? Ну, тато, можна сказати, своє в "Буковині" вже відіграв, і тепер мені треба самому грати, самому починати свою історію і забивати свої голи. Тато колись мені сказав: "Я за тебе грати у футбол не буду. Ти маєш грати самий і тільки самий досягати своїх вершин". Я це запам’ятав і повністю згодний із цим. Потрібно багато працювати, щоби досягти чогось, і я це буду робити, адже більш за все у житті люблю футбол.

- Ти вийшов на заміну і відзначився забитим голом. Значить, добре увійшов у гру?

- Так, тепер легше виходити на поле, аніж у перших матчах сезону, коли відчувався певний мандраж. Всі дуже хвилювалися. Хвилюємося, звичайно, і зараз, але тепер, після п’яти матчів, ми вже більш зіграні, та й на поле я відчуваю себе впевненіше. Також впевнений, у всіх партнерів по команді це також відбувається.

- Розкажи вболівальникам про свій перший гол. Як все відбувалося?

- Йшла висока подача до штрафного майданчика, Артур Гущин поборовся головою, скинув мені м’яча вперед, а я його зупинив, прокинув собі на хід і вдарив метрів з шістнадцяти. Вийшло у дальній кут. Так забив перший гол.

- Команда відіграла вже чотири матчі у цьому сезоні. Як ти відчуваєш, щось покращилося у вашій грі, і чи є перспективи у "Буковини" в матчах, які відбудуться вже в недалекому майбутньому?

- Перспективи, без сумнівів, є. Ми стали більш зібраними, ми вже розуміємо, хто з партнерів на що спроможний, відчуваємо один одного. І вже на гру, яка відбудеться в неділю, впевнений, що у нас все буде набагато краще, аніж у попередніх матчах, коли були непотрібні помилки. І, може статися, навіть перші очки в чемпіонаті в цій грі наберемо.

- Як обстоїть справа із зіграністю з партнерами? Ви вже розумієте, як краще зіграти між собою?

- Так, ми вже починаємо краще відчувати один одного, навіть на тренуваннях стало легше награвати якісь комбінації. Кожен знає, що може він сам і на що здатні партнери. З кожною грою намагаємося прибавляти, адже набираємося досвіду у протистоянні з більш досвідченими суперниками.

- Розкажи вболівальникам, як складалася до цього твоя футбольна кар’єра, де ти встиг пограти до "Буковини"?

- До цього сезону я грав лише на чемпіонаті області, за "Буковину-2". А до того я рахувався в команді Бурштина, хоча офіційно заявлений на змагання від команди не був. Брали, як то кажуть, на перспективу.

Відзначимо, що вже найближчий суперник "Буковини" - кіровоградська "Зірка" - добре знайома з прізвищем Королянчук. 1988 та 1989 року Валерій Королянчук - батько Андрія - двічи "розписувався" у воротах "зіркової" команди в рамках чемпіонату СРСР з футболу серед команд Другої ліги. У двох домашніх матчах. Тому всі вболівальники "жовто-чорних" сподіваються на "дежавю а-ля Королянчук family". Тим більше, що в тих матчах "Буковина" впевнено перемагала свого суперника...