(Анти) Герой футбольного дня. Юрґен Клопп

Юрґен Клопп своєю поведінкою та коментарями після матчу з "Атлетико" нагадує нарциса, якого красуня проміняла на простого, не модного, але перспективного хлопця. "Ну я же гарний, підкачаний, в потертих джинсах, а у нього навіть волосся гелем не укладене", - так само безглуздо звучить і скиглення тренера "Ліверпуля" про "не справжній футбол" і "неправильний" результат суперника, який поклав його на лопатки.

А після першого матчу Юрґен Клопп, як і деякі його підопічні, закликали громадськість зачекати з висновками, а футболістів "Атлетико" – зі святкуваннями. Мовляв, ви до нас ще на "Енфілд" приїдете. Цікаво, невже "Ліверпуль" розраховував на те, що в Англії "матрацники" розкриються? Невже сподівався, що в боротьбі з чинним володарем трофею Ліги чемпіоном і майже чемпіоном Англії "матрацники" зіграють у невластивий для себе відкритий футбол? Наче ж не вчора Юрґен Клопп народився.

Про труднощі, які "Атлетико" переживає цього сезону і які спонукають Дієго Сімеоне грати саме у захисний футбол, ми писали після першого поєдинку з "Ліверпулем" >>>. Тут лише додамо, що така гра – це не антифутбол, це так-ти-ка. Вивірена, напрацьована, розважлива. Антифутбол – це те, у що свого часу грав "Рубін" в Лізі чемпіонів. Антифутбол – це деякі матчі команд пізнього Жозе Моурінью. Футбол же "Атлетико" – це просто інший, відмінний від ліверпульского стиль гри.

"Ювентус", наприклад, такому стилю минулого сезону успішно протиставив розгром після поразки 0:2 на "Ванда Метрополітано". Вміє грати з таким "Атлетико" й мадридський "Реал", який переміг "матрацників" у Суперкубку Іспанії і в останній очній зустрічі у Ла Лізі. Не раз насичену оборону "Атлетико" успішно долала "Барселона", хоча в останньому поєдинку з цим суперником Дієго Сімеоне зіграв інакше – агресивно попереду і сміливо в боротьбі за територію. Зіграв так тому, що вразливий суперник це дозволяв.

Ось у чому головна заслуга аргентинського тренера… Попри всі негаразди, які спіткали його в клубі та команді, він відчуває колектив, наче власне тіло. Він знає усі його слабкі місця, розуміє, коли можна додати активності, а коли треба сидіти у захисті. Знає, як зупинити кров і де натиснути, аби кров пішла у суперника. І це точно не антифутбол. Коли по твоїх воротах завдають десятьох ударів, шість з яких у площину, а три – результативні, говорити про "неправильну" гру з боку суперника як мінімум зневажливо відносно чужої праці.

Ця перемога не гарантує "Атлетико" величезних досягнень у цій Лізі чемпіонів. Не виключено навіть, що команда припинить свій шлях у турнірі вже в чвертьфіналі. Але ця перемога важлива для іміджу іспанського футболу, вона показує, що є життя й поза межами "Барселони" та "Реала". У "вершкових" після відходу Кріштіану Роналду зник інстинкт футбольного вбивці, а з безхарактерного, заточеного під одного гравця каталонського стилю не кепкує хіба що лінивий. І кому як не Юрґену Клоппу, який минулого сезону соромив цю "Барселону" на очах у всієї футбольної громадськості, розуміти, що грати без оборони на "Енфілді" – це самогубство. А Дієго Сімеоне ніколи не був тим, хто втрачає жагу до життя.

Нарешті, можна і, мабуть, варто провести ще одну паралель. "Ліверпуль" торік соромив "Барсу" не без допомоги не основного свого гравця Дівока Орігі, який через кадрові проблеми мерсисайдців отримав шанс. Нині ж такий трюк провернув Дієго Сімеоне, а жертвою став той, хто ще вчора домінував. Маркос Льоренте – не основний гравець "Атлетико" і деякі експерти зазначають, що за усередненим своїм рівнем він і не може бути ним. У попередніх 23-х поєдинках сезону він забив один гол, а вчора на "Енфілді" вистрілив дублем. Пощастило? Так склалися обставини? Можливо, й так, але спершу Маркос Льоренте повинен був увійти в гру. З чотирьох футболістів, які вийшли у "Атлетико" на заміну, першим на полі з'явився саме Маркос Льоренте – футболіст не основного складу.

І скажіть тепер, що Дієго Сімеоне не відчуває пульс свого колективу…