Шлях до Парижу. 1/4. Португальський узвар

Схильний вважати, що право на життя має будь-яка тактика, котра приносить позитивний результат. Тим паче, результат рівня півфіналу чемпіонату Європи. Інша річ, що потенціал окремих команд дозволяє їм перемагати в яскравішій, не такій прагматичній манері. Найліпший приклад – сучасна збірна Португалії, команда, яка через якихось десять днів може увійти до історії.

Щоб стати десятим в історії переможцем Євро, команді Фернанду Сантуша потрібно замордувати ще двох суперників. Лише двох. І тоді можемо отримати першого в історії чемпіона, котрий не виграв в основний час жодного матчу. Реальність схожої картини неймовірною не виглядає, адже на один-два окремо взятих поєдинки може належним чином налаштуватися навіть посередня команда. Ми ж ведемо мову про колектив з одним із найкращих футболістів сучасності в складі.

Разом з тим, не йму віри, що закрившись в обороні і не запропонувавши суперникові суттєвих атакувальних аргументів, португальці зможуть дотягти справу до післяматчевих серій у протистояннях з бельгійцями, італійцями, німцями чи французами. То команди, які так само мають в обоймі футболістів індивідуально сильних, однак суттєва відмінність полягає в тому, що індивідуальний клас Азара, Де Брюйне, Ґьотце і Пайє не розчиняється у сірій масі командної рутини, а стає родзинкою колективу.

На відміну від португальців, вище перелічені претенденти на чемпіонство грають не за однією до автоматизму відлагодженою тактичною моделлю, а набором тактик. Усі ці команди так само добре готові фізично, здатні тривалий час тримати суперника під пресингом, але при потребі відходити на власну половину не для того, щоб зачинятися у своїх володіннях, а з метою проведення стрімких контратак.

Зрештою, на шляху португальців суперник схожого штибу вже зустрічався. Інша річ, що хорвати, самі того не усвідомивши, з власної волі втяглися у зручну для команди Сантуша трясовину в’язкої боротьби. Усвідомлюючи високу ціну помилки, підопічні Анте Чачіча відмовилися від притаманної собі агресивної манери й спробували взяти португальців позиційним наступом. Того суперник вочевидь і очікував. Розкриватися «картаті» спробували надто пізно, коли для виправлення ситуації бракувало вже і сил, і часу.

Натомість Кадра Адама Навалки у чвертьфіналі зіграла так, як могла. Поляки розпочали бадьоро і забили швидкий гол. Однак ще наприкінці зустрічі 1/8 фіналу проти швейцарців було видно, що сили наших сусідів вичерпуються і для наступного опонента Польща стане ласим шматком. Нічого дивного в цьому немає, адже обойма основних виконавців у Навалки надто невелика. Окрім стартових одинадцяти, тренер у ротації стабільно використовував лише трьох польових виконавців – опорного хава Томаша Йодловця, вінґера Бартоша Капустку і (з дуже великою натяжкою) іншого крайнього хава Славоміра Пешка. Все.

Фернанду Сантуш натомість після провального матчу проти угорців в 1/8 фіналу безболісно змінив трьох із чотирьох оборонців, прибрав з середини поля Вієрінью та Жоау Маутінью й при цьому на надійності тилів ці зміни не позначилися жодним чином. Напередодні чвертьфіналу з обойми через травми взагалі випало два ключових виконавці – лівий оборонець Рафаел Ґеррейру та креативний хавбек Андре Ґомеш. Проте першого в «старті» замінив Елісеу, а замість другого вийшов 18-річний Ренату Саншеш. Обидва не лише гри команди не послабили, а виглядали на полі одними з найкращих.

Польща вичерпалася. Особливо гравець, який виглядав у складі Кадри в попередніх поєдинках найкращим. Мова про Якуба Блащіковскі. Хлопці Навалки майже не помилялися в обороні, але про свіжі ідеї з важкими ногами в атаці могли забути. Вважаю, що будь у суперниках поляків за чвертьфіналом бельгійці, італійці, німці, французи чи хорвати, дотягнути матч до післяматчевої серії «бяло-червоним» було б нереально. Однак битися довелося з Португалією, командою, яка згуртувалася навколо давнього італійського принципу, що найліпший результат матчу 0:0. Бо де немає голів, там немає помилок.

…Така стратегія теж має право на життя. Гра Португалії – то наче напій з сухофруктів, узвар, тобто. Ним теж можна напитися, він смачний. Однак влітку, коли плоди свіжі, ліпше смакує холодний свіжовижатий сік. Зрештою, кожен має свій смак.