Die (National) mannschaft. Як збірна Німеччині стала дзеркалом соціальних проблем в країні

Футбол є простою грою; 22 чоловіків бігають за м'ячем 90 хвилин, а виграють завжди німці
Гарі Лінекер

Збірна Німеччини в останні роки все більше стає схожою на збірну народів світу. Якщо, раніше у футбол дійсно перемагали саме німці, то в останні декілька Чемпіонатів Світу у складі національної команди на провідних ролях починають грати етнічні іноземці.

Федерація Футболу Німеччини (Німецький футбольний союз, DFB) вчасно "помітила" цей тренд і почала використовувати іноземних гравців, як показник гарної інтеграції іноземців, відсоток яких поступово зростає серед населення. Влітку 2015-го року ФФН вирішила піти ще далі і Die Nationalmannschaft ("Національна команда") перейменували у просто Die Mannschaft ("Команда"). Пояснювали все питаннями маркетингу та нового іміджу збірної, бо так мовляв бренд краще продавався б закордоном. Але загалом всі здогадались про що мова.

Футболісти збірної з іноземним походження використовувались у соціальних проектах, щоб показати приклади гарної інтеграції. Дійсно, що може бути кращою демонстрацією для іноземної молоді з окраїн великих міст, які бачать, що ось один з них добився у цій країні всього. А ще була запущена соціальна реклама з пафосним слоганом "Ми різноманітні", де в одному відео-ряді показували обличчя гравців збірної – мовляв, всі люди однакові.

Потім зняли кліп з родичами футболістів збірної Німеччини, де купа батьки-іноземці готуються вболівати за своїх дітей у лавах збірної Німеччини:

Проте одне діло знімати кіно, а інше діло реальність. Німеччина не дуже полюбляє президента Туреччини Ердогана, який втілює всі останні антидемократичні зміни в Туреччині та відмову від політичної спадщини Ататюрка і повернення в лоно класичних ісламських держав.

В Лондоні два гравці збірної Німеччини з турецьким корінням Месут Озіл ("Арсенал") та Ількай Гюндоган ("Манчестер Сіті") зустрілись з президентом Ердоганом, зробили пафосні фотографії, а Гюльдоган навіть подарував йому футболку з надписом: "З великою повагою до Мого президента".

Зустріч була проведена в рамках візиту Ердогана до Англії та на тлі передвиборчої кампанії в Туреччині. Таким чином гравці збірної Німеччини фактично агітували за Ердогана.

Одним вчинком було поставлено під сумнів всю показову інтеграційну роботу Федерації футболу Німеччини. Раптом згадали, що загалом "іноземці" в збірній... не співають гімн Німеччини (дуже показове відео, де гімн співають тільки німці та "поляк" Клозе):

Свого часу Месут Озіл пояснював це тим, що він читає про себе ферзи з Корану. Вже б краще промовчав...

Також згадали, що загалом Озіл та Гюндоган були власниками турецьких паспортів. Озіл не проходив до юнацьких збірних. Коли він розкрився, то вже проходив тільки до U-19/U-21. Паралельно його сватав до національної збірної Туреччини Фатіх Терім, проте напередодні ЧС-2010 він обрав Німеччину. Тоді по закону ще було заборонено мати подвійне громадянство і до свого повноліття він повинен був обрати якийсь один паспорт. Озіл здав турецький паспорт, та став чистим паспортним "німцем", хоча турки ще довго вмовляли його "повернутись" до них.

З Гюндоганом все ще складніше. Він народився на два роки пізніше за Озіла і його поколінню етнічних турків в Німеччині вже дозволялось мати два паспорти. Так він і залишився власником двох паспортів, але грав, ясна річ, за більш перспективну збірну Німеччини. Формально, Ердоган дійсно "його" Гюндогана президент.

DFB тут же почала якось викручуватись, одразу підключилась преса – почали робити вигляд, що власне нічого ж не сталось. І взагалі, це ж футболісти – там що чіпси відрекламувати, що якогось президента. Самі футболісти теж впевненно робили вигляд, що їх не так зрозуміли. Ага...

На зустрічі був також нападник "Евертону" Дженк Тосун – турок, що грав за молодіжні збірні Німеччини всіх вікових категорій, але все ж обрав турецьку Національну збірну. Окей, з ним все ясно. Але масла у вогонь додало те, що на зустріч також було запрошено ще й півзахисника збірної Німеччини та "Ліверпуля" Емре Джана, але той відмовився від такої нагоди. Тобто, і так можна було.

Загалом, така поведінка збірників викликала питання навіть серед німецьких турків, бо десь третина з них курди, боротьбу проти яких веде Ердоган. Більше 80% опитаних німців вважають, що це створить проблеми для збірної. Здавалось би, треба їх виключити з заявки на ЧС – в історії збірної Німеччини і не за таке виключали. Але обох було включено в остаточну заявку на ЧС. Де ще взяти двох основних гравців? Вже якось фанати переб’ються. На кону ж честь Національної команди, тобто просто Команди.

Цікаво буде, як тепер відреагує німецька преса, якщо збірна провалить ЧС, або дії Озіла чи Гюндогана принесуть втрату очок чи призведуть до забитого німцям голу.

DFB та німецький політикум хочуть використовувати своїх підшефних "іноземців" в гуманітарних акціях (Озіл у 2010-му навіть отримував премію за інтеграцію), але футбол – тільки відображає стан суспільства. Велика кількість "іноземців" у збірній тільки є показником того, що для багатьох іноземців "інтеграція" можлива тільки через спорт. Але великими футболістами стають одиниці, та навіть їх рівень інтегрованості, як бачимо, залишає багато запитань.