Герой футбольного дня. Ікер Касільяс

24 титули, 1 039 матчів, понад двадцять років активної гри. Ця історія розпочалася в далекому 1998-у, коли "Реал" виблискував світлом софітів. На "Бернабеу" зароджувалась команда "галактікос", а в структурі клубу підростав майбутній найкращий воротар планети й символ Білого Мадрида.

***

Сіткою Ліги чемпіонів 1999/00 "Реал" пройшов з розмахом – виграв групу з "Порту", "Олімпіакосом" та "Мольде", потім подолав другий груповий етап, хоч і поступився "Баварії" за очками. У чвертьфіналі була перемога над МЮ, а в півфіналі – над все тією ж "Баварією", з якою довелося непросто на другому груповому етапі. "Реал" вийшов до фіналу, куди паралельним курсом пройшла тоді потужна "Валенсія" Ектора Купера. Рахунок 3:0 на користь мадридців може свідчити про беззаперечне й безальтернативне домінування, але насправді "Валенсія" не була тоді футбольною мішенню. Це був гідний претендент на перемогу, якому, втім, не вдалося жодного разу пробити молодого й по-спортивному зухвалого Ікера Касільяса.

Його зірка засяяла тоді, коли травмувався Бодо Ілльгнер. 12 вересня 1999-го року, "Сан-Мамес" у Більбао – знаковий матч для вчорашнього школяра. Ікер навіть уявити собі не міг, що незабаром зіграє у фіналі Ліги чемпіонів та відіграє в сезоні понад 45 матчів. Адже ще рік тому йому доводилося відпрошуватися зі школи на прохання Юппа Хайнкеса щодо поїздки до Норвегії на матч з "Русенборгом". Тоді юнак не міг собі уявити, що колись буде на передових позиціях в списку легенд клубу.

Перемога в паризькому фіналі стала піком стартового етапу кар'єри й водночас початком тимчасового занепаду. Розгубивши форму, він втратив місце в основі, але повернувся тоді, коли для цього був найзручніший момент. У фіналі Ліги чемпіонів 2001/02 Сезар Санчес, - тоді основний кіпер мадридців, - травмувався в середині другого тайму й рятувати становище взявся Ікер. За рахунку 2:1 на користь "Реала" Касільяс здійснив три видні сейви й привів команду до перемоги. Так народилася легенда.

Третій кубок чемпіонів Касільяс підняв над головою 24-го травня 2014-го року в Лісабоні після перемоги над "Атлетико" (Мадрид). Від моменту дебюту минуло близько п'ятнадцяти років, а до завершення цієї казки залишалося приблизно шість місяців. У 2014-у Ікер з командою візьме ще Суперкубок УЄФА та клубний чемпіонат світу, що разом з п'ятьма перемогами у Ла Лізі, двома перемогами в Кубку Іспанії, чотирма – в Суперкубку Іспанії зробило його одним з найтитулованіших гравців "галактікос" за всю історію.

Поміж тим, свій успіх Касільяс кував і в збірній Іспанії. Його виграна дуель в Ар'єна Роббена в фіналі чемпіонату світу 2010 прирівнюється за значущістю до переможного голу неперевершеного Андреса Іньєсти. Попри шалену конкуренцію в складі "Фурії Рохи", саме Касільяс був її опорою на тріумфальних чемпіонатах Європи 2008 та 2012. Для нього збірна – це святе, можливо саме тому він наголошував, що є уродженцем Мостолеса, а не "галактікос". І святість команди просякла і його свідомість. Тепер в Іспанії пишуть, що йдуть Королі, але святі залишаються навіки. Касільяс залишиться.

Відхід з "Реала" у 2015-го видався трепетним та сумним, попри те, що преса розривалася повідомленнями про сварку між легендарним воротарем та президентом-самодуром Пересом. На очах Касільяса під час прощальної прес-конференції бриніли сльози, на устах не було негідних слів на адресу рідного клубу, в душі розігрівався спортивний інтерес нового виклику. В "Порту" він провів чотири сезони, виграв ще чотири трофеї, пережив серцевий напад, думав над можливістю роботи в Федерації футболу Іспанії та ділився яскравими спогадами з часів мадридської каденції. А зараз він повертається у структуру клубу на адміністративну посаду, показуючи, що його любов до "Реалу" більша, аніж гордощі чи почуття образи. У Мостолесі він зробив перший подих, у "Реалі" вперше здійнявся на ноги як спортсмен. Такі речі залишаються на все життя.

Він іде, але його спадщина залишиться у футболі навічно. Gracias, Ікер.