А де ж мораль? А немає моралі…

Нарешті це сталося. Перемігши «Дніпро», команда київського «Динамо» достроково, за два тури до завершення змагань стала чемпіоном України. Після шестирічної паузи, вперше з 2009-го. Радість, а може й ейфорія огорнула як прихильників команди, так і всіх причетних до клубу людей.

Фанати, готуючись святкувати чемпіонство, а з ним і 88-річчя створення ФК, на жаль, забули про ще одну знаменну дату. 14 травня виповнилося 40 років з моменту першої перемоги «Динамо» в Кубку кубків. Прикладом могли слугувати ультрас «Динамо» тбіліського, котрі за кілька днів до того вшанували героїв того ж Кубка кубків, але сезону-1980/1981. Розтяжками зі зображенням усіх футболістів і тренера Нодара Ахалкаці. То за умови, що переможна дата у грузинів зовсім не кругла.

Клубне керівництво київського «Динамо» начебто обіцяє згадати про тріумфаторів 1975-го 30 травня, під час вшанування новоспеченої чемпіонської дружини Сергія Реброва на НСК «Олімпійський». Гулянка намічається гучна, в найкращих традиціях жанру. Жанру, який максимально вдосконалив власник «Шахтаря» Рінат Ахметов. До слова, торік «гірники» з відомих причин відсвяткувати чемпіонства не змогли. Та «не змогти» - не означає «відмовилися». За інформацією UA-Футболу, власник донеччан пообіцяв відсвяткувати золото зразка-2013/2014, щойно клуб повернеться на «Донбас-Арену».

Нині ж свято на динамівській вулиці. Свято повноцінне, зі Святославом Вакарчуком, Олександром Пономарьовим, Світланою Лободою, а головне – з Настєй і Потапом. То означає, що буде «діскатєка». Дарма, що в країні війна і щодня гинуть люди, сред яких вистачає прихильників «Динамо». Дарма, що один із запрошених артистів навіть штани зняв на сцені, аби прогнутися перед країною-окупантом і таким специфічним чином вибачитися за державу, громадянство якої він має.

Ще з минулого року в Україні через воєнні дії на сході заборонені феєрверки. Салютів не було ні на Новий рік, ні під час держарвних свят. Зате здіймалися в небо вогні поряд з бризками "Совєцького шампанського" на «Олімпійському» відразу після матчу «Динамо» - «Дніпро».

Нічого не поробиш – чемпіонство. То ж свято, яке дозволяє на час знехтувати народною трагедією. Особливо з урахуванням, що вчора в Україні ще й був День жартв політичних репресій. У Львові в пам’ять про загиблих у 1937-1938 роках навіть вивісили стяги з траурними стрічками. На «Олімпійському» пріоритети трохи інші.

Наставник «Дніпра» Мирон Маркевич після перемоги його команди над «Наполі» присвятив вихід до фіналу Ліги Європи бійцям АТО. Те саме повторив і оборонець дніпрян Артем Федецький. Динамівці у численних інтерв’ю після здобуття чемпіонства воліли не згадувати, що десятки їхніх фанатів через війну на сході до омріяного титулу не дожили. Зокрема боєць «Азову» Ігор Белошицький та айдарівець Орест Квач, яких друзі зобразили на банерах.

Не згадав про загиблих воїнів у післяматчевих висловлюваннях і Сергій Ребров. Торік Сергій Станіславович якось сказав: «Що стосується армії, то будемо робити все, що в наших силах. Але у новини зі звісток про це потраплять лише крихти. Це потрібно робити для душі, а не для піару». Однак згадки про тих, кого з нами вже нема, піаром точно не назвеш…