Весняні підсумки. Дніпро. Рік історичного максимуму

Емоції вже вщухли, а ейфорія, пов’язана з виходом дніпрян до фіналу Ліги Європи, розвіялася. Поставивши на єврокубок все, Мирон Маркевич зупинився за крок від мети. Теж результат, особливо з огляду на те, що крім Валерія Лобановського, до фіналів континентальних кубків свої команди не виводив жоден український тренер. Втім, розмірковуючи з точки зору сухого прагматизму, приходимо до висновку, що провівши один з найсильніших сезонів у своїй історії, "Дніпро" не дотяг до максимуму в жодному з трьох турнірів.

Маркевичу вже закидали, мовляв, відмова від боротьби за друге місце і путівку до Ліги чемпіонів через внутрішній чемпіонат була помилкою. В теорії, може, так і є, адже відставання від "Шахтаря" склало лише два очки. Якби не домашня поразка від "Зорі"… Але в тому й річ, що в футбол грають не теорії, а живі люди. Мабуть, виходячи на поле проти основи "Дніпра", по-іншому б в очному протистоянні виглядали й "гірники". А подальші події й заключна гра проти "Говерли" особливо продемонстрували, що сили провідних виконавців "синьо-біло-блакитних" не безмежні.

У своїх стратегічних розрахунках тренер "Дніпра" якщо й помилився, то зовсім трохи. Для виконання важких завдань команді не вистачило дещиці й не гарантія, що від наставника в цьому контексті щось залежало. Не винен тренер, що напередодні вирішальних матчів він залишився без щойно придбаного лівого оборонця. Травми Віталія Мандзюка, Онджея Мазуха, Сергія Кравченка і Романа Зозулі в купі із загадковою трансферною політикою клубу обмежили Маркевича у виборі й змусили вдаватися до крайнощів. Дорогу ж до фіналу Кубка України перекрив вигаданий арбітром Анатолієм Абдулою пенальті наприкінці основного часу півфінальної зустрічі з "Шахтарем". Зрештою, в півфіналі Ліги Європи суддівська помилка навпаки зіграла "Дніпрові" на руку.

Трансферна діяльність

Дані на початку зимового антракту обіцянки виявилися цяцянками й очікуваного карт-бланшу на підсилення складу Маркевич не отримав. Відпустивши в італійський "Наполі" лівого оборонця Івана Стрініча, клуб запросив на його місце Ежідіо з бразильського "Крузейро". Та не встиг новачок повноцінно адаптуватися у новій команді, як у команді його вже не було. Ежідіо за рекомендацією своїх аґентів розірвав контракт через затримки по виплаті зарплати і повернувся на Батьківщину. А поставлений перед фактом Маркевич змушений був латати дірку на лівому фланзі Лео Матосом, котрий залишився у команді після зимового антракту лише дивом. Після завершення осінньої частини чемпіонату тренер мав намір відмовитися від послуг бразильця точно так само, як зробив це у випадку з Володимиром Польовим, Сергієм Політилом і Младеном Бартуловічем.

Придбані незадовго до старту весняної частини сезону Папа Ґуйє з "Металіста", Дмитро Чигринський з "Шахтаря", як і орендований в "Карпат" Павло Ксьонз права грати в єврокубках не мали. А отже довелося наставникові, крім Ежідіо та придбаного в "Динамо" Романа Безуса, довкомплектовувати склад шляхом повернення з оренди Валерія Федорчука. І добре, що цей крок виправдався сповна – Валерій на фініші сезону був у складі нової-старої команди одним з найліпших. Адаптація ж Безуса, якому Маркевич попервах довіряв дуже сильно, м’яко кажучи, затягнулася.

Також варто відзначити, що поряд із новачками з інших клубів з огляду на насичений ігровий графік отримали свій шанс молоді гравці "Дніпра". Крім Валерія Лучкевича, який увійшов в основну обойму ще восени, регулярно в рамках чемпіонату грали стоппер Олександр Сваток і атакувальний хавбек Андрій Близниченко. Рідше з’являлися на полі оборонець Олександр Мигунов, півоборонці Олександр Васильєв, Денис Баланюк, Сергій Горбунов і Юрій Вакулко. Зрештою, показово, що після фінішу сезону Маркевич серед цієї когорти виконавців відзначив лише прогрес Лучкевича.

Фізична готовність

25 матчів впродовж трохи більше, ніж трьох місяців – грати в такому насиченому графіку більшість гравців "Дніпра" ще не звикли. Добру функціональну готовність команда демонструвала, починаючи з першого "весняного" матчу проти грецького "Олімпіакоса" в Лізі Європи. Однак сил і емоцій поєдинки єврокубків відбирали багато. Маркевич активно вдавався до ротації, однак на фініші сезону певний спад усе ж намітився. Втома відчувалася як в ендшпілі фінального матчу Ліги Європи проти "Севільї", так і впродовж поєдинку заключного туру Прем’єр-ліги в Ужгороді.

Тактична гнучкість

Класична схема 1 – 4 – 2 – 3 – 1 залишалася базовою, однак з огляду на травми, дискваліфікації і дефіцит гравців з навиками плеймейкера і силу єврокубкових суперників на заключних стадіях Ліги Європи Маркевич перейшов на тактику гри фактично з трьома опорними хавами. При цьому Джаба Канкава і Валерій Федорчук були зосереджені найперше на руйнуванні, тоді як Руслан Ротань поєднував оборонні функції з диспетчерськими. З огляду на результати, такий хід себе виправдав майже повністю.

Статистика гольвих комбінацій

Результативні помилки гравців "Дніпра": Дуґлас – 3, В. Лучкевич – 2, Влад – 2, Сваток – 2, Ксьонз – 2, Мазух – 1, Д. Бойко – 1, Коноплянка – 1, С. Кравченко – 1, В. Федорчук – 1

Переконавшись восени, що переінакшити гру "Дніпра" на притаманний собі часів роботи в "Металісті" лад не вдасться, Маркевич зробив ставку на прагматизм й ігрову дисципліну. Організація оборонних дій і система підстраховки доведені майже до ідеалу. В 25-ти поєдинках весни дніпряни пропустили лише 14 голів. Взагалі не допускав результативних помилок воротар Денис Бойко, дуже надійно грала пара стопперів Дуґлас – Євген Чеберячко.

Основна ж відмінність "Дніпра" Маркевича від "Дніпра" Хуанде Рамоса полягає в тому, що "стандарти" тепер вже не є основною зброєю команди. Якщо в 29-ти матчах попереднього чемпіонату дніпряни відзначилися під час виконання штрафних 13 разів, то в 26-ти зустрічах першості-2014/2015 цей показник сягнув скромного показника в чотири м’ячі. Зате вкрай ефективними навесні стали швидкі випади через центр. Голи після таких групових рейдів забивали не лише нападники Нікола Калініч та Євген Селезньов, а й крайні хави Євген Коноплянка, Валерій Лучкевич та Андрій Близниченко, чиї проходи через центральну вісь нерідко ставили оборону суперників у тупикове становище.

Оптимальний склад

Завдяки насиченому графіку ігор досвідчений воротар Ян Лаштувка грав частіше, ніж у попередньому сезоні й навіть зумів себе в окремих матчах гарно зарекомендувати. Втім, на позиції Дениса Бойка, який впродовж усього сезону грав бездоганно, це не вплинуло. В Лізі Європи основну пару центральних оборонців на безальтернативній основі складали Дуґлас та Євген Чеберячко. В чемпіонаті ж замість них нерідко виходили Олександр Сваток та незаявлений в єврокубках Папа Ґуйє. Дмитро Чигринський до того як отримати чергове пошкодження встиг у чвертьфінальному матчі Кубка України проти "Чорноморця" зіграти навіть в опорній зоні. Справа в захисті в Лізі Європи постійно грав Артем Федецький, а в Прем’єр-лізі замість нього виходив Павло Ксьонз, з появою якого Валерій Лучкевич використовувався вже виключно як вінґер. Проблемний лівий край оборони навесні майже завжди закривав Лео Матос.

Звична для попереднього сезону пара "хвилерізів" Канкава – Ротань залишалася основною аж доти, доки не трансформувалася в тріо, у яке, крім двох звичних персон, увійшов Федорчук. До такого варіанту Маркевич вдався, зрозумівши, що Євгена Шахова, котрий продовжував справно виконувати, виходячи на заміни, роль "джокера", повноцінним диспетчером не назвеш, а новачок Безус ніяк не набере обертів.

Позиція лівого вінґера була стабільно закріплена за Коноплянкою, а Бруну Ґама, для якого цей сезон видався неоднозначним з огляду на травму, виходив замість Євгена лише тоді, коли той перебував у лазареті чи пропускав матчі чемпіонату зва принципом ротації. На протилежному краї в ідеалі частіше мав би грати Матеус. Однак бразилець теж довго лікувався, а Лучкевич свій шанс використав сповна. Може, Валерієві ще бракує стабільності, але старанність і об’єм роботи він демонстрував вражаючі.

Також на правому краї півоборони за відсутності Матеуса в окремих матчах грав Зозуля. Граючи на вістрі атаки, Роман не забивав у матчах за клуб і збірну протягом десяти місяців і зупинив свою безгольову серію в березневому поєдинку з "Волинню" на позначці 2226 хвилин. Крім того, Зозуля забив єдиний і, як потім виявиться, переможний м’яч "Аяксові" в 1/8 фіналу Ліги Європи, а через два тижні після того в матчі за збірну України проти іспанців отримав травму, через яку змушений був завершити сезон достроково.

Втім, не дивлячись на цю втрату, проблем з нападниками Маркевич не мав. Дивовижну весну провів Євген Селезньов, який у матчах внутрішнього календаря відзначився трьома дублями, а "Наполі" в півфіналі Ліги Європи забивав по разу на виїзді й дома і саме ці голи вивели "Дніпро" до фіналу. Нікола Калініч з огляду на форму свого конкурента розпочинав гру в основному з лави запасних, а в основу повернувся лише наприкінці сезону, забивши красивий м’яч після швидкісного проходу з середини поля у півфіналі Кубка України "Шахтареві". Після того Маркевич виставив хорвата і в фіналі Ліги Європи, де Калініч виправдав тренерські сподівання, забивши швидкий гол.

Найкращий гравець сезону – Денис Бойко

Коли свисток англійського рефері Мартіна Аткінсона сповістив про завершення фінального матчу Ліги Європи, він стояв на полі "Народового" у Варшаві, взявшись за голову руками, хвилин 15. Він, Денис Бойко, людина, яка самотужки перемогла, зробивши безліч суперсейвів, Ґонсало Іґуаїна зокрема і команду "Наполі" в цілому. У фіналі Денис теж вразив, відбивши удар головою впритул від Карлоса Бакки. Втім, тричі футболісти "Севільї" били так, що Бойко був безсилим.

43 поєдинки, 22 з них "на нуль" (дев’ять з них – у єврокубках) – Денисова гра в сезоні-2014/2015 була близькою до еталону. Суперсейвом воротар встиг відзначитися й у матчі за збірну, відбивши удар впритул від грузинського нападника Левана Кенії. Втім, тренер національної команди Михайло Фоменко поки в офіційних матчах продовжує орієнтуватися на Андрія П’ятова, залишаючи Бойка в резерві. Може, дарма?

Розчарування сезону – керівництво клубу

Можна було б сказати, що власникові "Дніпра" Ігореві Коломойському впродовж цього року було не до футболу. З огляду на вклад Ігоря Валерійовича в період його керівництва Дніпропетровською облдержадміністрацією в функціонуванні добровольчих батальйонів і організації лікування поранених українських військовослужбовців, усе насправді так. Однак у тому й річ, що пан Коломойський іншим не був ніколи. Працівники десятків крупних структур різних напрямків, якими володіє цей олігарх, підтвердять, що зриви в фінансуванні, які впливають на життєдіяльність і якість роботи організації, трапляються регулярно.

ФК "Дніпро" - не виняток. Ще в часи, коли команду очолював Хуанде Рамос, траплялися історії, коли тренер знаходив потрібного йому гравця, але не міг підписати угоди, бо не мав прямої комунікації з власником. То за умови, що іспанський спеціаліст мав карт-бланш на формування команди. Те саме пан Коломойський обіцяв взимку й Миронові Маркевичу. Втім, потрібних саме під виступ у Лізі Європи підсилень тренер так і не дочекався, а історія з Ежідіо не лише підставила тренера, але й боляче вдарила по репутації клубу загалом. Також не можна не згадати, що однією з основних причин поразки "Дніпра" в кваліфікації Ліги чемпіонів данському "Копенґаґену" була відсутність у складі Руслана Ротаня. Капітан не грав, оскільки сперечався з клубом через невиплачені за друге місце в сезоні-2013/2014 преміальні.

У професійному футболі дрібниць немає. Може, саме недосконалою роботою клубних структур і вимірюється ті півкроку, яких "Дніпру" не вистачило, щоб досягти вершини в одному із трьох турнірів?

Найкращий матч сезону

Ліга Європи. 1/2 фіналу. "Дніпро" - "Наполі" - 1:0

Виїзну нічию 1:1, яка вирівняла шанси у протистоянні поточного фаворита турніру з його аутсайдером, дніпряни здобули завдяки дивовижній грі Дениса Бойка і помилці лайнсмена, котрий не помітив положення "поза грою" в Євгена Селезньова в епізоді, коли той зрівнював рахунок на 80-й хвилині зустрічі.

Зате в Києві "Дніпро" виглядав монолітом з усіх точок хору. Смілива, агресивна боротьба за м’яч на кожному клаптику поля зі стартових хвилин, жодного натяку на гру на відбій, намір діяти на рівних і навіть з позиції сили. Звісно, індивідуальний клас підопічних Рафаеля Бенітеса дозволив їм позначити територіальну перевагу, але в обороні дніпряни на цей раз грали значно надійніше, ніж у Неаполі, а в моменті, коли захист помилився, черговий вихід віч-на-віч із собою Іґуаїна Бойко відбив.

Вирішальною в протистоянні стала 58-ма хвилина київської зустрічі. Напередодні Бенітес саме встиг випустити на поле несподівано залишеного в резерві Марека Гамшика. Втім, не встиг ще словак влитися в гру, як його команда опинилася в ролі наздоганяючої. Довго ми чекали вагомого слова від Коноплянки і нарешті Євген його сказав. У епізоді, коли свої і чужі вболівальники на трибунах були певними, що Коноплянка випустить м’яч у середині поля за бічну лінію, Євген побіг до кінця і, протягнувши кулю в супроводі Крістіана Маджо до підступів карного майданчика, навісив. А вже там Селезньов в оточенні трьох оборонців виграв верхову боротьбу і, вивернувшись, зумів у стрибку спрямувати м’яч головою в протихід Андухарові під поперечину – 1:0!

В решту часу дніпряни здебільшого оборонялися, але робили свою справу майстерно. Ейфорія після переможного завершення вилилася в тисячі вболівальників, які вибігли на газон "Олімпійського". "Дніпро" вперше в історії вийшов до фіналу єврокубка.

Завдання на літо та перспективи

Початок літнього міжсезоння наповнився чутками. Окремі з них, як ось, скажімо, бажання гравців і тренерів отримати понад чотири мільйони євро офіційно зароблених і обіцяних напередодні сезону преміальних за вихід до фіналу Ліги Європи, мають реальне підґрунтя. Крім того, суперечки на предмет місця проведення зборів і принципів комплектування команди виникли начебто між власником і тренером. Ледь не щодня в інший клуб "переходить" Коноплянка. Бойка ті ж чутки відправляли в італійську "Рому", Федецького – в німецьку "Боруссію" з Дортмунда, а Селезньова – в турецький "Фенербахче".

Та далі балачок справа наразі не заходить. Як і немає певності стосовно можливого підсилення кадрового потенціалу команди. Вочевидь викуплять дніпряни у "Карпат" права на Ксьонза, котрий у червні встиг дебютувати у складі національної збірної. Пропонує свої послуги тренерському штабові "синьо-біло-блакитних" Анатолій Тимощук. Втім, цілком зрозуміло, що для подальшого прогресу команди, до якої в Європі тепер ставитимуться з усією серйозністю, потрібні інші, суттєвіші придбання. Від їх наявності чи відсутності й залежатиме не лише конкурентоздатність "Дніпра" на континентальній арені, але й спроможність команди боротися з "Динамо" і "Шахтарем" за чемпіонський титул вдома.

Думка легенди клубу

Володимир Багмут, оборонець, півоборонець "Дніпра" (1983-1996):

- Вважаю, що зробивши ставку на Лігу Європи, Маркевич вчинив цілком правильно. Сам трохи пограв і розумію, як важко вийти до фіналу єврокубка. Така нагода може випасти раз у житті. Грати на два фронти дніпряни теж не могли, бо лідери команди Коноплянка, Матеус, Ротань – не роботи. Графік був щільний – по два-три матчі на тиждень. Та ще й травмованих назбиралося чимало. Маркевич досвідчений тренер. Зваживши всі "за" і "проти", він визначив пріоритети. До того ж ви бачили, яким цьогоріч був український чемпіонат. Перемогти в ньому було не так престижно, як рік тому.

Чи міг "Дніпро" перемогти у фіналі Ліги Європи? "Севілья" - класніший, досвідченіший, майстровитіший суперник. Мабуть, дійшовши до фіналу, наша команда сягнула своєї нинішньої стелі. Основні складові цього успіху – правильно обрана стратегія і своєчасні заміни в кожному з матчів. Гравці завжди знаходилися в ігровому тонусі, ніхто не випадав. Скажімо, Селезньов, тривалий час не маючи ігрової практики, в потрібний час вийшов і почав забивати важливі м’ячі. А подивіться, як розкрився у цьому сезоні Калініч!

Та відсотків 70-80 успіху цьогорічного "Дніпра" - то гра Дениса Бойка. Те, що наш воротар творив у окремих матчах Ліги Європи – щось надзвичайне. Власне, талановитим Бойко вважався давно, але стабільності йому бракувало. Думаю, позитивно позначилася на грі Дениса співпраця з тренером воротарів Валерієм Городовим. Я сам грав із Валерієм, знаю, який жорсткий у нього характер, наскільки суворі у нього підходи до роботи. Наперше Бойко додав завдяки Городову в плані психології. Крім того, треба згадати, за рахунок чого сам Валерій свого часу вибив з основи Сергія Краковського. Вдала гра на виходах. Ось тепер і Бойко став у цьому компоненті дуже переконливим. Він вигравав верхові єдиноборства у багатьох майстровитих нападників, зокрема в Іґуаїна. У грі Дениса стало менше зривів, майже зникли невиправдані вибігання з воріт.

Стосовно Коноплянки, то його гру в сезоні-2014/2015 однозначно оцінити не можна. В окремих поєдинках Євгена не було видно взагалі, зате іноді він був нестримним. Зате на хорошому рівні відіграла оборона "Дніпра". І то за умови, що випали Мандзюк і Мазух, які в попередніх сезонах грали в основному складі. Збалансованість оборонної ланки досягнена завдяки награванню поєднань у тренувальних спарингах, де Маркевич переглянув зокрема й усіх молодих гравців.

Звісно, при певних обставинах "Дніпро" міг поборотися й за чемпіонство. Але знову дві поразки від "Зорі". Не збагну, звідки ця тенденція з’явилася. З "Динамо" і "Шахтарем" граємо на рівних, а луганцям програємо. Торік "Дніпро" теж почав програвати титул "Шахтареві" після поразки від "Зорі". Три роки дніпряни не можуть впоратися з цією командою. Мабуть, логічного пояснення такому явищу немає. Це як у наші часи із запорізьким "Металургом" було. "Навіть якщо у форму "Дніпра" передіти бразильців, "Металург" одначе переможе" - казали.

Та загалом цей сезон був для "Дніпра" успішним. Що буде далі наразі сказати складно. Наразі я як тренер дублю маю певність лише в тому, що не гратиме за нас Бартуловіч. На мою думку, зберігши нинішній склад, "Дніпро" зможе боротися за чемпіонство вдома, а ось для вдалого виступу в Лізі Європи два-три новачки не завадили б.