Усе буде Дячук-Ставицький. Чому Лужний не міг бути на службі у Димінського

"Ольку, залишайся у нас, тренуй "Карпати"! Навіщо тобі те "Динамо"?" - цю фразу з уст одного зі львівських вболівальників почув ще в березні 2008-го, біля виходу з тонелю стадіону "Україна", неподалік від фігури Матері Божої. Олег Романович тоді працював у "Динамо" помічником Юрія Сьоміна. Лужного біля дверей карпатівського автобуса, яким кияни мали виїхати після щойно виграного 2:1 у господарів матчу в аеропорт, оточили десятки людей, влаштувавши землякові овацію.

Це наче й банальне висловлювання врізалося в пам’ять. І ось майже через вісім років після того, рівно в 53-й день народження клубу, легендарний капітан національної збірної й "Динамо" ледь не очолив "Карпати", команду рідного міста, у якій він ніколи не грав, але з якою завжди асоціювався. За духом, ментальністю, непоступливим характером.

Точніше, всі ці риси на фоні тривалого занепаду клубу, десятків відверто безвольних матчів приписувалися немов іншим "Карпатам". Тим, які вигравали Кубок СССР у 1969-му, другу совєцьку лігу в 1990-му, брали медалі чемпіонату України в 1998-му і на рівних билися з "Ґалатасараєм" та "Боруссією" в 2010-му. Але ніяк не команді, яка хизувалася повсюдно вмінням тримати м’яч, але не могла перемогли навіть клубу першої ліги.

Втім, проблема ж не в грі. В ній теж, однак гра, її якість – то похідне. Побитий на дачі тренер, десятки ошуканих гравців, 19 футболістів на трансфері, голослівні звинувачення з уст керівництва клубу у стилі "всі дурні, а я – д’Артаньян", постійні тренерські відставки – не команда, а суцільний скандал. Цими катавасіями власник "Карпат" і його підлеглі сформували до себе відчуття стійкої відрази не лише в очах чужих, а й навіть від великої кількості власних вболівальників. Навіть крок, який видавався на загальному українському фоні проривом, виявився банальною брехнею. Мова про введення у керівні структури фанатів, звісно.

Тому навіть можливе призначення Лужного сприймалося не як очікування чогось нового, а в контексті продовження тривалого процесу безнадії й апатії. Олегові Романовичу, коментуючи останні чутки, відверто співчували. І прогнозували, що довго відомий своїм норовом наставник терпіти втручання власника в суто тренерську роботу не зможе.

Наші джерела сповіщають, що повне невтручання у тренувальний процес, комплектацію і формування складу команди й було однією з умов Лужного під час переговорів з Петром Димінським. Раз Олег Романович не став головним, компромісу досягти не вдалося.

Панові Димінському, судячи з висловлювань людей, які працювали у "Карпатах" раніше, властиво прислухатися до так званих "нашіптувальників". Надто – до нинішнього виконувача обов’язки генерального директора клубу Юрія Дячука-Ставицького. Зокрема представники вже попереднього тренерського штабу не приховують, що пішли у відставку найперше через Юрія Михайловича.

З інтерв’ю екс-наставника карпатівського дублю Романом Зубом можна ознайомитися на сторінках UA-Футболу. Втім, ці слова були сказані вже пост-фактум, коли тренерський штаб основної й молодіжної команд залишив свої посади офіційно. Колишній помічник Іґора Йовічевіча Юрій Беньо не вистримав значно раніше. Сталося це в Одесі, де футболісти, тренерський штаб і запрошені на дефіліяду фанати відзначали завершення футбольного 2015-го. Пан Беньо, взявши до рук мікрофона, тоді прямо сказав, що клуб не хоче розвиватися сам і не дає цього робити тренерському штабові, що Дячук-Ставицький ходить до власника і ллє негатив на Йовічевіча і його тренерський штаб, мовляв, ті – слабкі тренери і їх треба прибирати.

Звичайно, досягнень у "Карпат" при колишньому наставникові вклай мало. Зрештою, не хочеться повторюватися, адже свою думку про роботу Іґора Йовічевіча висловив у матеріалі "Біганина без кінцевої мети". Питання в іншому. Чому думка Дячука-Ставицького для власника клубу авторитетна аж настільки, щоб на її основі приймалися серйозні кадрові рішення? Адже Юрій Михайлович мав змогу проявити свої тренерські задатки неодноразово, працюючи біля керма "Карпат" як в статусі повноцінно головного, так і в ролі виконувача обов’язки наставника.

В 2006-му керованих цим тренером львів’ян звинуватили в договірному матчі проти "Спартака" з Сум. Пізніше факт здачі сумчанами поєдинку був доведений, клуби були оштрафовані. Однак Дячук-Ставицький у структурі клубу залишився. До інших запідозрених у нечесній грі персон Петро Петрович настільки поблажливим не був ніколи. Як і легко розставався він зі спеціалістами, які не відповідали його критеріям успішності на тренерській чи функціонерській роботі. Тільки Юрій Михайлович влаштовував власника завжди.

Пригадується, в грудні Дячук-Ставицький в інтерв’ю телеканалу "Футбол" говорив, що має свій варіант на посаду наставника і відстоює його перед керівником. Наразі не відомо, кого саме Юрій Михайлович мав на увазі, проте з огляду на те, що виконувачем обов’язки наставника став давній друг Дячука-Ставицького Володимир Безубяк, виглядає, що то був не Лужний. Наші джерела сповіщают, що екс-динамівець був креатурою бізнес-партнера Петра Димінського Богдана Копитка.

Олег Романович – людина досвідчена. Безперечно, він врахував усі помилки попередників. Бажаючи відмежувати себе від втручання в роботу дилетантів, Лужний мав намір перестрахуватися від їхнього впливу і ззовні. Тому й наполягав на контракті терміном у півтора року, тоді як керівництво пропонувало підписати угоду до кінця поточного сезону. Крім того, Олег Романович вимагав у разі свого призначення підсилити склад п’ятьма-шістьма виконавцями. Втім, керівництво "Карпат" має інші пріоритети. "Ми повинні щороку виховувати по Шведу" (с)…