Підсумки року. Чорноморець. На відбій

Нинішній український футбол – це постійно діюча сага про подолання труднощів. В Одесі керівництво клубу стабільно з посмішкою на обличчі розповідає, що в "Чорноморці" все, скажімо так, непогано. Мабуть, межі цього "непогано" в очікуваннях вболівальників і у клубних менеджерів різняться. І навряд чи це так вже близько до істини, враховуючи, що як мінімум останні півроку "моряки" йдуть на межі занурення нижче ватерлінії, а лідери команди кожні півроку йдуть у більш рибні води. В Україні стабільно йти в аутсайдерах при нормальному бюджеті можуть собі дозволити лише "Карпати". В інших випадках, як показує практика, місце в таблиці є досить об'єктивним показником фінансової стабільності.

Кожні півроку кадрова робота в Одесі починається із втрат лідерів, після чого на місця тих, хто пішов, йде пошук рівнозначної заміни. Це – не розвиток, як би багатьом не хотілося називати. За весь час кризової епохи "Чорноморця" продати (та й то, офіційного підтвердження отримано не було) вдалося тільки Азацького в "Банік". В іншому, одеський клуб працює на експорт задарма. І якщо б це стосувалося виключно своїх вихованців, зрозуміти можна було б. Так же, це просто нагадує існування заради існування. Без конкретної мети. Тренерський штаб і футболісти їх ставлять тільки перед собою, періодично вони перетинаються із клубними.

Відхід Азацького і Хочолави позбавив "моряків" центру оборони. Коркішко, Данченко, Кабаєв, Аблітаров, Карноза, Канєвцев, Еліас – вже на плечах всіх перерахованих можна було б будувати кістяк будь-якої команди. Ось вона б, можливо, і боролася за потрапляння до ТОП-6 або навіть Лігу Європи, але це не історія про Одесу.

Цього разу в трансферній політиці – вперше за час ери Олександра Бабича і вперше в кар'єрі Анатолія Місюри – вирішили зробити ставку на досвід. Васін, Антонов, Політило, Бобко, Жуніч, Зубейко, Каверін – це був немов пошук вчорашнього дня. Втім, головні придбання у "Чорноморці" відбулися вже після зміни тренера. Разом із Дулубом команду поповнили легіонери: Гутор, Н'Діайє, Ваг і Бамба, а також "динамівський" вихованець Оріховський.

Олександру Бабичу за пару місяців поточного сезону, які він провів у команді, доводилося не стільки замислюватися про тактичні дуелі зі своїми опонентами-наставниками, скільки відбиватися від постійних нападок з усіх боків, що "команда нині стала не та", і взагалі, давайте розстанемося, бо ми хочемо бути у верхній шістці. Не виключено, що й самому головкому також набридла постійна підготовка кадрів і їх подальший відтік за "спасибі", тому розставання вийшло неминучим і каменем з плечей для всіх сторін.

Фатальними для Бабича стали ігри проти "Олександрії" та "Вереса". Обидві домашніх, обидві з пропущеними м'ячами в останню десятихвилинку. У першому випадку одесити не втримали переваги у два голи (це був єдиний бал Бабича цього сезону), у другому – розлучилися з нічиєю. Але і не скажеш, у "моряків" була проблема з "фізикою" у цих матчах. Команді немов не вистачало концентрації на заключні хвилини.

До речі, остаточно вилікувати проблему гри "до свистка" одеситам не вдалося і при Дулубі: більше "моряків" серед суперників по УПЛ цього чемпіонату в заключні 15 хвилин не пропустив ніхто.

Зміна біля керма сталася під час, мабуть, найглибшої за останні роки ями "Чорноморця". Одесити йшли останніми, без перемог, а також з найменшою кількістю забитих голів і очок.

Рокіровка збіглася, як виявилося після, з поєдинком проти прямого конкурента, який вдалося виграти. Зрозуміло, що жити і дихати після цього стало значно легше. А тут ще ніби подарунком з небес стали нічия з "Шахтарем" і перемога над "Динамо", коли обидва фаворити сезону приїхали до Одеси, схоже, на курорт, не чекаючи опору.

Без провалів пройти дистанцію не вдалося: поразки "Ворсклі" і "Вересу" у другому колі повинні бути дуже болючими для тренерського штабу. Але вибратися з останнього місця, заслужено відправивши туди "Сталь", вдалося. І зараз можна навіть помріяти про восьму сходинку, до якої всього два очки.

Підсумки року. Сталь. Якщо клуб існує, значить - це комусь потрібно

Обом наставникам доводилося виходити з тих резервів, які у них були, на що постійно накладалися травми і дискваліфікації ("моряки" опинилися в лідерах за кількістю отриманих карток). Відповідно, змінювалися і тактичні схеми, але на загальний напрямок гри команди це особливо не впливало: Олег Дулуб вже неодноразово говорив, що на першому етапі головне – вибудувати гру біля своїх воріт, чим він, в принципі, з успіхом займався в першій частині сезону. Одесити стали типовою командою, яка практично у всіх матчах віддавала м'яч супернику починаючи зустрічати опонентів зі своєї половини поля.

Креативом в Одесі займався фактично лише Олексій Хобленко, який забив більше половини голів своєї команди в цьому сезоні. Політило і Васін по мірі можливостей намагалися підтримувати фактично безальтернативного лідера атак "Чорноморця", але виходило це далеко не завжди. Наприклад, Денис по ходу осені неабияк захопився колекціонуванням карток, увійшовши до трійки УПЛ за цим показником. І якщо присутність в цьому списку опорників Фреда і Скляра зрозуміла, то що тут забув атакуючий хав – питання.

Поява Гутора допомогла вирішити "морякам" проблему з голкіперською позицією, що утворилася ще після відходу Боровика. Жуніч, Мартиненко, Люлька, Ваг, Зубейко, Бамба - група гравців, на яку робив ставку тренерський штаб в обороні. Все залежало, хто з них уник дискваліфікації або травми під конкретний поєдинок і міг вийти на поле. Плюс, яку з двох найбільш ймовірних схем (з трьома/п'ятьма або чотирма) захисниками обере Олег Дулуб. Середня лінія, відповідно, вже шикувалося в залежності від гри в захисті. Головними персонами у грі в півзахисті часів Дулуба стали Ковалець, Н'Діайє і Політило. "На підхваті" виявилися Третьяков, Мусолітін, Татарков й Оріховський. Більш стабільним вийшло атакуюча ланка, за яку відповідали Хобленко і Васін.

Вже неодноразово доводили на практиці, що надовго футболіст, який виділяється своєю грою, в одеському клубі не затримується. Одним із таких вже на початку цієї зими став Олександр Гутор. Він виявився знаковою фігурою для "чорно-синіх", дозволивши уболівальникам вперше з часів минулого року зітхнути з полегшенням по грі у воротах.

Не менш знаковим став і Олексій Хобленко на протилежній половині поля. До форварда, до речі, також проявляють інтерес, і незабаром він може залишити команду. Дві третини голів "Чорноморця" в літньо-осінній частині сезону пройшли через нього – мабуть, більш ніж достатній показник ефективності футболіста.

Нарешті, звернемо також увагу на Кирила Ковальця, який (для багатьох непомітно) став лідером центру поля одеситів. П'ять балів за системою "гол+пас" не відображають всієї роботи, яку бере на свої плечі хавбек, і ці цифри були б значно вищими, умій партнери скористатися хоча б половиною його асистів.

Головним розчаруванням у даний момент залишається відсутність розуміння, куди рухається клуб, чи рухається він кудись взагалі і чи є уявлення/бажання у менеджерів щось зробити, щоб з перманентної кризи почати вибиратися.

Мабуть, тут без особливих сюрпризів можна зупинити свій вибір на іграх проти "Динамо" і "Шахтаря", у битвах з якими вже в еру Дулуба вдалося набрати чотири очки. Нехай цей результат став можливим не в останню чергу "завдяки" самим грандам, які не зуміли налаштуватися на одного з аутсайдерів сезону, але все ж варто віддати належне "морякам", які покарали за це суперників.

Нарешті, окремо виділимо ще й дві останні гри. Протягом останнього часу "Чорноморець" багатьом запам'ятався більше як прагматичний колектив (завдання спершу зіграти надійно в обороні лише підтверджує це), але у зустрічах із "Зорею" і особливо "Зіркою" гра одеситів досить несподівано буквально яскріла емоціями, хоч в обох випадках це принесло лише нічиї.

Кожне трансферне вікно в Одесі перед тренерським штабом ставиться тільки одне завдання – створення нової команди. Не доводиться говорити, які позиції потрібно підсилити, все буде залежати від того, кого цього разу вдасться затягнути на південь країни. І зараз для одеситів навіть втрата лідерів бачиться не найбільшою складністю, а можливий відхід Олега Дулуба. У жодному інтерв'ю фахівець не дав чіткої відповіді, що залишається на березі Чорного моря хоча б до кінця поточного сезону.

А керівництву "моряків" знову доведеться розповідати, що в клубі все непогано, граючи "на відбій" з усіма чутками навколо "Чорноморця". Чи є кінець у цієї історії?

У матеріалі використані фото Анатолія Спиці/UA-Футбол