Футбольна скромність серед світської респектабельності. Про Екс-ан-Прованс

"Не знаючи історії – не можна будувати майбутнього" – це гасло споконвіків мотивує людей вивчати історію свого краю / країни / континенту. І коли ми приїжджаємо з метою відпочинку на нове місце, то старанно вишукуємо в Інтернеті цікаві легенди або повір'я про цю місцину, відвідуємо музеї, читаємо книги.

Після звістки, що для збірної України місцем пристанища в червні поточного року стане французьке містечко Екс-ан-Прованс, різко зросла кількість запитів в пошукових системах щодо цього міста. Інформація така: респектабельне, буржуазне містечко в 25 кілометрах від Марселя, близько 145 тисяч жителів, гірський ландшафт (гора Сент-Віктуар), провансальський центр антикваріату. А от щодо футбольної історії Екс-ан-Провансу інформації значно менше.

Екс-ан-Прованс відноситься до регіону Прованс Альпи – Лазурне узбережжя. Це один з найбільш багатих з точки зору футбольної історії Франції регіонів. За всю історії у Лізі 1 – найвищому французькому дивізіоні – Прованс представляли одинадцять клубів. Серед них – АС "Екс-ан-Прованс".

Маленька команда з однойменного містечка зародилася 1941-го року, а свої виступи у французькій системі ліг розпочала після війни у третьому за рангом дивізіоні. Професійного статусу АС "Екс" набув в 1953-му році, виборовши право змагатися у Лізі 2.

В 1963-му році колектив досягнув рівня півфіналу Кубка Франції, після чого відбувся прорив вже у чемпіонаті. АС "Екс" за підсумками сезону 1966/67 виборов право підвищитися до Ліги 1, написавши найяскравіший розділ в історії цієї маленької команди.

На елітному рівні провансальці слави не здобули – шість перемог та вісім мирових в 38-ми матчах не дозволили колективу піднятися вище двадцятої сходинки. Через чотири роки АС "Екс" вилетів уже й з Ліги 2, а згодом взагалі втратив професійний статус.

Домашнім стадіоном клубу є арена "Жорж-Каркассон", тренувальний комплекс якої під час чемпіонату Європи 2016 буде базою збірної України. Відомі вихідці клубу – Анрі Мішель (триразовий чемпіон Франції) та Жорж Карню (чотириразовий чемпіон Франції, дворазовий французький футболіст року).