Герой футбольного дня. Анатолій Тимощук

В збірній України достатньо проблемних позицій. В першу чергу – то фланги захисту, в другу – напад. Конкретно на поточному зборі через травму Ярослава Ракицького та хворобу Євгена Хачеріді тренерові національної команди доведеться поламати голову й над запитанням комплектації центру оборони. А ось де проблем немає – то це в центрі півзахисту.

Сергій Сидорчук, Денис Гармаш, Руслан Ротань, Максим Малишев, Віктор Коваленко, Тарас Степаненко – плюс Сергій Рибалка, який викликаний, але який не в обоймі через травму. Крім того, поза заявкою опинилися ще кілька кандидатів, які грою за клуб привертають до себе увагу. Зокрема, мова про Артема Гордієнка, який за нетривалий період здобув статус лідера "Зорі" і одного з найефективніших центральних півзахисників чемпіонату України. Але Михайло Фоменко новачків до обойми збірної залучає неохоче, натомість, вперто запрошує на збори ветерана Анатолія Тимощука.

З ігрової точки зору Анатолій вже давно перестав приносити збірній користь. Його універсалізм, вміння зіграти як в опорній зоні, так і в центрі захисту (про це, зокрема, на останній прес-конференції говорив Михайло Іванович, коли роздумував над проблемою оборонної ланки) – це величина суто теоретична. Всі про неї знають і говорять, але ніхто не використовує на практиці.

Звісно, крім Тимощука в обоймі збірної достатньо ветеранів. Але той же В'ячеслав Шевчук – основний лівий оборонець, без якого, - зважаючи на ситуацію, що склалася з цим амплуа, - важко уявити збірну України. Олег Гусєв – то реальна заміна Євгенові Коноплянці на лівому фланзі півзахисту, або ж Артемові Федецькому – на правому краю оборони. Руслан Ротань – людина, яка, попри свій вік, здатна закрити вкрай проблемну для українців позицію під нападником. Анатолій же протягом останнього року в кращому випадку виходить на заміну наприкінці гри.

Очевидно, що секрет такої слабкості Фоменка перед Тимощуком таїться не в ігрових характеристиках Анатолія Олександровича. Ризикнемо припустити, що в особі Тимощука тренер збірної вбачає своєрідний місток, що з'єднує футбольні світи тренерського штабу та гравців. Очевидно, на Тимощука покладена роль "душі" колективу за межами поля. Роль такого собі модератора, котрий не дозволить напрузі сягнути критичної позначки.

З іншого боку, один з лідерів національної збірної Артем Федецький зізнався, що Михайло Фоменко в спілкуванні з футболістами зовсім не такий, як у спілкуванні з пресою. Тобто, відвертий: "Можу вас запевнити, що у бесідах з футболістами Михайло Іванович не такий лаконічний, як у спілкуванні з пресою. Ми багато розмовляємо, тренер часто викликає нас на індивідуальні бесіди. Михайло Іванович може не виказувати емоцій публічно, але в спілкуванні з футболістами він досить відвертий". Подібні речі про наставника, власне, звучали й з уст інших футболістів. Крім того, тепер в тренерському штабі є Андрій Шевченко, який, крім всього іншого, покликаний вселяти хлопцям віру в себе, спілкуватися з ними не як тренер з підлеглими, а як гравець з гравцем.

Якщо брати до уваги ці нюанси, то й з ментальної точки зору Тимощук не виглядає незамінним елементом. Втім, можливо, в особі Анатолія Михайло Іванович вбачає своєрідний символ епохи, данину історії, без якої, як відомо, не можна будувати майбутнього. Точно відомо лише одне: поки Тимощук в формі, до тих пір, очевидно, одне місце в заявці збірної України буде закріплене за ним.