Куля в лоба. Про гру збірної України

"Гра забувається, а результат залишиться" – у випадку з останніми перед чемпіонатом Європи 2016 домашніми контрольними матчами збірної України даний постулат свого відображення не знаходить. Гра, продемонстрована в поєдинках проти Кіпру та Уельсу, до червня місяця, коли й стартує форум, точно не забудеться. Вона слугуватиме сигналом небезпеки для тих вболівальників, хто очікує якихось суттєвих здобутків "жовто-блакитних" на французькій землі. Згадка про ці поєдинки щоразу опускатиме футбольних мрійників до грішної землі.

Головний висновок з цих матчів – у збірної України не поставлена гра. Збірна України не має чіткої стратегії ведення наступу, яка б дозволяла вперто гнути свою лінію будь-де і будь-коли. На фоні, в принципі, пристойних за змістом поєдинків кваліфікаційного раунду проти іспанців і білорусів (вдома, особливо в першому таймі), виникає підозра, що збірна Михайла Івановича Фоменка – це наче автівка з розбитою ходовою частиною. По гарному покриттю – рух плавний, легкий, коли ж потрібно об'їжджати вибоїни і здійснювати маневри – скрип, гуркіт, і вібрація.

Далі – основні висновки, породжені матчами проти Кіпру та Уельсу.

1. Зозуля – оптимальний варіант в атаці

Чимало резонансу спричинив не виклик тренерським штабом до лав збірної екс-нападника "Дніпра", а нині форварда російської "Кубані" Євгена Селезньова. Є небезпідставні підозри, що таке рішення тренерові "надиктували згори", керуючись політичними мотивами. Та, мабуть, в даному випадку "невидима рука", що керує Михайлом Фоменком, таки зіграла на користь збірної. Цій команді Євген Селезньов – абсолютно непотрібний.

Так само, як непотрібні Пилип Будківський, Артем Кравець, чи будь-хто інший з форвардів. Втім, зрозуміло, що хтось попереду грати таки мусить. І от якщо обирати за принципом "найменше зло", то оптимальним варіантом бачиться саме Роман Зозуля.

В ситуації, коли півзахисники абсолютно не забезпечують форварда передачами, попереду повинна діяти людина, здатна маневрувати, відволікати увагу, банально діяти суперникам на нерви. Зозуля для такої ролі годиться ідеально. А матч з Кіпром показав, що Роман, в принципі, іноді здатен й самотужки створити нагоду для удару, здатен заробити стандарт. Тому тільки Зозуля…

2. Стандарти – ключ до успіху… якщо на полі є Ротань

Коли гра не поставлена, атакувальні дії не осмислені, швидкості і агресії не вистачає, ключем до успіху можуть бути стандарти. Завдяки стандартам, власне, українці й вирвали перемоги в матчах проти Кіпру та Уельсу. Однак виникає цілком слушне запитання: чи буде ця зброя настільки грізною, якщо на полі не буде Руслана Ротаня? Півзахисник "Дніпра" чудовою передачею вистрілив і в першому поєдинку, і в другому. Якщо ж Руслана не буде на полі, то чи знайдеться людина, яка зможе так само якісно "обслужити" партнерів?

3. Денис Гармаш – не для збірної

Михайло Фоменко не двозначно заявив, що проти Уельсу зіграє найсильніший склад. Очевидно, Денис Гармаш до обойми найсильніших, на думку тренера, входить, раз Денис вийшов в основі і відіграв аж до фінального свистка. Але та гра, яку за три тайми (один – в Одесі, і два – в Києві) продемонстрував Гармаш, змушує констатувати, що наразі Денис – не футболіст збірної України. Будь-хто: Малишев, Коваленко, Сидорчук, Рибалка (будь-хто, звісно ж, крім Тимощука), але не Гармаш. Очевидно, Михайло Іванович сподівається, що до літа Денис набере форму. Але ж де набере? Як? У "Динамо" до кінця сезону в чемпіонаті залишився рівно один поєдинок проти гідного суперника; плюс ще один напружений матч, швидше за все, відбудеться в Кубку України. А прохідні ігри, які й складають основу того шляху, який в чемпіонаті України проходить "Динамо", Гармаша з кризи не виведуть.

4. Євген Хачеріді – стовп оборони

Гра Олександра Кучера в центрі захисту викликає почуття тривоги. Стоппер донецького "Шахтаря" діє на межі фолу і така бомба уповільненої дії може підірватися в найвідповідальніший момент. Геть інші враження - від дій Євгена Хачеріді. Як завжди спокійно, вміло і сміливо. Євген успішно здатен не лише зону закривати, але й діяти з опонентом персонально. В парі з Ярославом Ракицьким Хачеріді сформує сильний дует центральних оборонців.

5. Флангові захисники – вкрай пасивні

В'ячеслав Шевчук та Артем Федецький не здатні продуктивно підключатися до атак, тобто, розширювати фронт наступу, створювати додаткові варіанти для розвитку атак. Відтак, вся конструктивна робота звалюється на плечі вінгерів Ярмоленка і Коноплянки (їй Богу, хочеться вірити, що експеримент з Гармашем в ролі лівого півзахисника більше ніколи не повториться). Якщо враховувати те, що вінгери повинні й на захист відпрацьовувати, то наші лідери (особливо це стосується Коноплянки, який зіграє на Євро після вкрай важкого клубного сезону) можуть банально вибитися з колії фізичної стійкості.

6. Рішення Фоменка – алогічні

Навала новачків в другому таймі першого матчу, і жодного "непопулярного" обличчя в другому поєдинку. Чи не логічніше було б дублерів задіювати малими "порціями", але стабільно, а не за принципом "з місця в кар'єр"? В результаті вийшло так, що гра в поєдинку проти Кіпру була не цілісною через велику кількість замін (при цьому, в одному таймі), а проти Уельсу – монотонною і шаблонною через відсутність замін.

Михайло Іванович в матчі проти валлійців вирішив внести до гри лише одну корективу, прибравши на 59-й хвилині з поля людину, яка… тримала на своїх плечах центральну вісь команди. При цьому, в грі залишився Коваленко, який почувався явно не в своїй тарілці. Напрошувалася заміна саме Віктора з висуненням Руслана ближче до воріт суперника.