"Хотів зловити м'яч" - Філімонов розповів, як пропустив той пам'ятний гол після удару Шевченка

Колишній воротар збірної Росії Олександр Філімонов розповів про свій курйозний автогол після штрафного Андрія Шевченка у матчі проти України у відборі Євро-2000.

– Головне питання щодо всієї цієї ситуації, чому ви не вибили?

– Тому що хотів спіймати.

– Це якась перевага – спіймати?

– Ні.

– А чому саме зловити?

- Ну, блін, а чому мені не спіймати? Це звичайна справа. Воротар грає на виходах – ловить м'яч. М'яч відбивається, якщо його не дістати двома руками чи триває боротьба.

Якщо боротьби немає, м'яч летить до рук, чому б його не зловити? Я почав викидати його, коли вже розумів, що можу залетіти з ним у ворота. І, до речі, після цього був такий самий момент, я тоді відбив кулаком.

– Хтось пред'являв з гравців?

– Ні.

– Панов розповідав, що Безчастних кричав у роздягальні.

- Ну, може він кричав, але не на мене, бо міг і у відповідь отримати.

Навпаки, підтримували. І Карпін, і Онопко, та інші хлопці. Щоб хтось звинувачував такого не було. У роздягальні був гнітючий стан, але звинувачень ніяких не було.

- Олександр Хаджі, адміністратор "Спартака", розповідав: "Романцеву ніхто не сказав, що Філімонов розлучався з дружиною, у нього був найскладніший психологічний період. При цьому дружина вагітна, нова подруга - теж. Якби Романцев про це зрозумів, поставив би Нігматуліна, і не було б жодного гола". А ви могли підійти до Романцева та сказати, що в голові хаос?

– Ні, чому, я не мав хаосу в голові. Може, Леонідович мав якусь думку, але ж я не казав йому, що в мене якісь проблеми.

І знову ж таки. Щось у мене надламано, щось у мене не так – це все було потім придумано. Був складний міф. Як може бути надлом, якщо ми за тиждень обігруємо "Локомотив" і практично стаємо чемпіонами країни? Як можна після такого надлому ще тричі стати чемпіоном країни? Що ж за надлом такий, якщо після нього людина ще виграє та виграє.

Нічого не було. За великим рахунком це просто помилка. Так, помилка у найважливішому матчі, але її може зробити будь-який воротар. Ми бачимо безліч прикладів, коли воротарі помиляються, але ніхто не каже, що воротар на цьому закінчився.

Романцев не поставив на мені хрест після цього матчу, він же на наступний матч з "Локомотивом" не поставив іншого воротаря. Він бачить, як я тренуюсь, як поводжуся.

– Куди поділи светр та рукавички з того матчу?

- Це зараз все залишається у футболістів, два комплекти на кожен матч. Раніше ми форму здавали. Вона стиралася і готувалася до наступного матчу.

– А рукавички?

- Рукавички теж вирушили на прання для наступного матчу за збірну. Тоді Nike був спонсором збірної, а adidas – спонсором "Спартака". І я у різних грав.

– Коли переглянули відос?

– А що його переглядати? Тоді хотілося не закриватись від усього світу, а бути відкритим. Я ходив на дуже багато передач, давав інтерв'ю, пояснював, показував, розповідав.

Хоча, мабуть, треба було закритися, бо на міфотворчість це не вплинуло. Я потім переглядав, мені показували, та я й сам це бачив. Це ж не 18+. Один із моїх пропущених голів.

– Коли вперше потім зустрілися з Шевченком?

– Коли я грав за "Динамо" Київ. У нас тренування, а збірна приїхала на цю базу. "Привіт". - "Привіт". І все.

- Про що говорили?

– Та ні про що. Я спускався ліфтом, виходжу, він заходить. Балаканини не було.