Мрія, втілена в життя. Олександр Яценко про головний матч своєї кар'єри
20 березня 2018, вівторок. 18:58
Від редакції. Сезон 2017/18 в історії київського "Динамо" може стати поворотним. Олександр Хацкевич прямо заявив, що буде робити ставку на вихованців клубної академії. Але, на відміну від попередників, слова підкріплює справою. Циганков, Шепелев, Бурда, Шапаренко вже гравці основної обойми. Миколенко, Русин, Алібеков, Смирний, Леднєв в більшій чи меншій мірі отримували можливість познайомитися з дорослим футболом. Такого масштабного омолодження складу в київському клубі принаймні в останні років 20 не було. У кращому випадку до основи поступово підпускали одного-двох найталановитіших дублерів, яким було непросто відразу влитися в колектив більш досвідчених виконавців. У 2004-му одним з таких був Олександр Яценко, на якого зробив ставку Олексій Михайличенко. Більш того, захисник практично відразу потрапив в справжню рубку, про що сам і розповідає читачам UA-Футбол.
"Грати за Динамо для будь-якого київського хлопчака, який захоплюється футболом, це велика мрія. Мені нехай і не до кінця, але пощастило втілити її в життя, спочатку потрапивши в клубну академію, а потім дебютувавши в основному складі.
У школі нас вчили і постійно нагадували, що Динамо - це клуб з великою історією та досягненнями. Носити букву "Д" на грудях - це величезна відповідальність і честь! Начебто банально, але для юних умів, та й не тільки це дійсно відіграє значну роль.
2004-й футбольний рік став для мене знаковим. В кінці березня Олексій Михайличенко довіряє мені місце в старті в грі проти донецького Металурга. Через тиждень виходжу в основі на матч з Іллічівцем. 10 квітня - зустріч з Шахтарем, якому вже вдавалося порушити київську гегемонію і який зовсім не збирався зупинятися на досягнутому. Це вже зовсім інший рівень.
І ось я молодий, маловідомий вихованець дитячої школи Динамо отримую шанс зіграти практично вирішальний матч сезону проти головного суперника, до того ж на його полі. Сказати, що я дуже переживав, це нічого не сказати. У Донецьку нас зустрів переповнений стадіон, трибуни якого вимагали від своєї команди тільки перемоги. Але спасибі старшим партнерам, які мені тоді здавалися зірками світового масштабу. Заспокоїли словом, підтримали ділом вже безпосередньо на полі.
Але що це був за матч! Шість голів, один красивіший за інший. М'яч, забитий Діого Рінконом, безсумнівно варто виділити окремо. Як же він здорово обіграв захисника і воротаря і катнув в порожні ворота.
