Скотт Паркер та Брюґґе: спірний союз зі сумнівним майбутнім, але шанс для Яремчука

Не так давно Скотт Паркер очолив фландрійський гранд та навіть встиг провести дебютну зустріч - поступився "Генку" 1:3. Опісля посипалася критика - критикували новоспеченого тренера, критикував й він сам (зокрема, Романа Яремчука). Треба визнати, що англієць - нетипова постать у бельгійському футболі, тож ми вирішили зʼясувати, що він може дати команді, а також чи позначиться це на карʼєрі суперечливого українського легіонера.

Хосеп Ґвардіола зробив Скотту Паркеру ведмежу послугу - у серпні розхвалив так, що багато хто почав шукати паралелі між обома спеціалістами. "Я поважаю Скотта Паркера, його шаблони такі чіткі", - підкреслив каталонець напередодні матчу 2 туру АПЛ. Йшлося насамперед про стиль, пропагований англійцем у Чемпіоншипі - повне зосередження на контролі мʼяча та малюнок 4-3-3. Словом, речі, так добре знайомі самому Ґвардіолі.

Наступного дня "Сіті" переміг 4:0, проте переконання у тому, що Паркер є неймовірним талантом, нікуди не поділися. Їх навіть не зіпсували 0:9, завдані "Ліверпулем" - звільнення ж трапилося не через принизливий рахунок, а конфлікт інтересів між тренером та президентом клубу, Максимом Дьоміним.

Формально репутація Скотта залишилася чистою - він сказав правду щодо необхідності комплектації складу і ці слова не сподобалися керівництву. Зачеплене его росіянина коштувало посади - у всіх інших аспектах фахівець постав молодцем та сприймався локальним героєм. Повернути "Фулгем" та особливо "Борнмут" (після Едді Гау) до еліти - дорогого коштує.

З таким бекґраундом, після вимушеної чотиримісячної відпустки Паркер й подався до "Брюґґе". Що дивно - здається, "чорно-сині" банально купилися на рекламу та не розуміють кого і для чого запросили.

***

Не важко здогадатися, чому Паркер пристав на умови "Брюґґе" - попри все клуб має чемпіонські амбіції та виступає у єврокубках. ЛЧ з можливістю проходу "Бенфіки" в 1/8-й та боротьба за збереження прописки в АПЛ - настільки відмінні матерії, що легко погодитися на переїзд до Бельгії. До того ж Скотт перебуває у тому становищі, коли заради накопичення досвіду зволікати не можна; як підсумок, він вчинив те, що не властиво сучасним британцям - покинув рідні краї (та заразом став першим англійським тренером в історії фландрійців). Був шотландець - Вільям Кеннеді зʼявився на початку 50-х років минулого століття, зайняв останнє місце у турнірній таблиці та був ганебно звільнений.

Окрема мотивація - статус трампліну "Брюґґе". Команда прославилася не лише вмінням працювати на трансферному ринку, але й готовністю відпускати менеджерські кадри. Яскравий приклад - Альфред Схредер, який виграв Про-лігу 2021/22 та одразу потрапив у пул претендентів на заміну Еріку тен Хагу в "Аяксі" (хто б що не говорив, та Нідерланди набагато престижніші, ніж Бельгія, інакше б остання не мріяла про створення обʼєднаної, так званої БеНеліги). Ймовірно, Паркер теж сподівається відкрити лік бодай-якимось трофеям, аби про нього згадали на батьківщині та знову дали шанс.

Інша справа - очікування "Брюґґе". Ну справді - що дасть Скотт? Спеціалісту не звикати до екстремальностей, плюс, він знає, як задіяти обмежені ресурси (практика в "Борнмуті" це підтвердить). Водночас є небезпідставні побоювання, що коуч проґавить важливий момент, адже вмикатися треба тут і зараз - якщо у Чемпіоншипі було вдосталь часу на експерименти, то "чорно-сині" взагалі-то розраховують врятувати сезон.

Бельгійська преса розгублена та у пошуках схожостей. Ніхто не пише про Ґвардіолу, але серед імен регулярно лунає вищезгаданий Схредер. Спільні грубі мазки присутні - Альфред є представником нідерландської школи, де тотальний футбол і його відгалуження у крові, а Паркер рівняється на того, хто черпав ідеї у Йогана Кройфа та побудував на цьому карʼєру. Іронічно.

Проте, якщо придивитися, то це зовсім не так - Схредер, оперуючи значно більшим професійним досвідом, максимально націлений на ворота і намагається досягти результату якомога швидше. Паркер же хоче володіти простором, розвиває пасову культуру, але ці передачі нерідко здійснюються заради передач - досягаючи останньої третини поля, "Борнмут" не знав, як завершити фазу атаки втіленням у гол. 65-70% контролю - типова річ, та чи вона того варта?

Показово, що впродовж минулого розіграшу "Брюґґе" відзначився 81 мʼячем, а "вишні" - 74-ма у 46 турах (для порівняння - "Фулгем" настріляв 106). Тож не дивно, що тамтешні фанати все одно мали претензії до Скотта - чесно, інколи за грою було неможливо спостерігати. Експерти теж скрушно хитали головами - Паркер страждав від шаблонності, яка згодом фактично переросла у консерватизм, боязнь відхилитися від курсу, недобрані очки та у найкращому випадку сумні 1:0, де, на перший погляд, прогнозувалася впевнена перемога.

Ще одна проблема - тактика. "Чорно-сині" сповідують 3-5-2 та роками не відмовляються від заданого малюнку. Що правильно - попередники Паркера не підлаштовувалися під гравців, а будували чітку стратегію, яка зрештою принесла дивіденди у вигляді трофеїв. Сумніваємося, що Скотт щось глобально змінюватиме, проте йому доведеться себе переламувати - на старті карʼєри англієць перепробував чимало формацій, але на відміну від 4-3-3 та 4-2-3-1, за допомогою яких він досягнув відносного успіху, 3-5-2 є для нього незручною та малоефективною. Знову ж таки - все це вимагає часу, якого у наставника немає.

***

Взагалі варто наголосити, що Скотт не лукавив, коли заявив, що готовий переглянути абсолютно усіх виконавців "Брюґґе" - у "Борнмуті" він скористався послугами наявної обойми, окрім двох вихованців - резервного голкіпера, зрештою відданого у оренду, та правого фулбека, що тільки-тільки перейшов до дорослого футболу. Але є одне "але" - незважаючи на молодий вік, як для самостійного тренера, та роботу з молодіжкою "Тоттенгема", Паркер не готовий терпіти, возитися з "неліквідним матеріалом" і швидко його відсіює. Ви ж бачили, як він насварив Яремчука після програшу "Генку"?

"Це не той результат, на який ми розраховували. Я задоволений частково нашою грою. Тим як ми грали, які моменти ми створювали. Момент Яремчука? Рітс вирішив зробити передачу з позиції, з якої, можливо, краще б було йому пробивати по воротах. Однак якби Яремчук реалізував би свій момент, ми б зараз це не обговорювали", - зауважив Скотт.

Це ще не "дзвіночок", але Яремчуку потрібно поквапитися і зарекомендувати себе у хорошому світлі. Паркер вважається непоганим мотиватором, але не особливо терплячий, плюс, незнайомий з бельгійською внутрішньою кухнею, щоб пробачати кожну помилку і триматися за конкретні імена. Всі ми знаємо, що Роман не дуже вдало ладнає з тренерами, тож пора очистити голову і зціпити зуби для реанімування зіпсованої репутації.

Якщо ж все пройде гладко, то ймовірність того, що місце для Яремчука знайдеться (навіть за схеми 4-3-3), суттєво підвищується. Не повірите, у якості вінґера/відтягнутого нападника - на цій позиції українець прекрасно виглядав у "Генті" в період тренерства Іва Вандергаге. У клубі усвідомили обмеженість Романа на вістрі (подякуймо "динамівським конспектам") і помітно розширили функціонал - оцінюючи ігровий епізод "з боку", футболіст краще орієнтувався та мав більше часу на прийняття рішення.

Як це не парадоксально, прибуття Паркера може створити проблеми "Брюґґе", однак допомогти виплутатися Яремчуку. Головне, аби він сам того хотів.