Їх поміняли тілами. Акценти глядача на іграх Шахтаря і Динамо в Лізі чемпіонів

Два тижні тому. Одна з українських команд в Лізі чемпіонів грає на своєму полі і поступається без шансів, тоді як на наступний день інша, в складі набагато більш далекому від оптимального, гідно бореться проти записного фаворита в його лігві.

Тиждень тому. Перші показують нам два діаметрально протилежних тайми і втрачають перемогу, яка в перерві здавалася неминучою. Другі видряпують нічию всупереч всім законам логіки і з неймовірним везінням, але ми вважаємо за краще слову "чудо" слово "героїзм".

Позавчора-вчора. Фактично повторюється сценарій першого туру. Спочатку домашня безнадія (різниця в тому, що "Боруссія" була швидшою і кровожерливішою за "Ювентус": її до цього зобов'язувала хоча б турнірна ситуація), потім виїзний оптимізм (тут відмінність полягає, перш за все, в результаті матчу).

Ну і головний фокус. У ролі "Динамо" двотижневої давності - "Шахтар", в ролі "Шахтаря" - "Динамо"! Дивіться в нашому футбольному кінотеатрі блокбастер "Їх поміняли тілами"! Вже чим цікавий нинішній сезон, так це своєю непередбачуваністю.

У рейтингу УЄФА "Шахтар" розташований майже на три десятка місць вище "Боруссії". Але сьогодні це здатне лише сильно спотворити наші уявлення про співвідношення сил. У кращому випадку, вони приблизно рівні за рівнем, хоча вівторкове побиття команди Каштру і змушує в цьому засумніватися. Спочатку передбачалося, що це наш конкурент за Лігу Європи.

Цікаво, що "Барселона" випереджає "Динамо" на ті ж 29 позицій. Тут ми ближче до істини, хоча ця прірва могла б бути і більш глибокою. З іншого боку, друге місце команди Кумана в рейтингу, м'яко кажучи, виглядає далеко не безперечним. Звичайно, все це умовності, і, тим не менш, така-сяка інформація.

Обидві гри були по-справжньому видовищними, незважаючи на те, які почуття вони викликали у вболівальників різних клубів. При цьому поєдинок в Барселоні за загальною кількістю яскравих епізодів біля воріт перевершив київський рази в півтора.

"Шахтар" міг вибиратися із забою вже на 8-й хвилині, після першого ж голу Плеа. Бо перший свій шанс забити господарі поля в Києві отримали за рахунку 0:3. Били нас боляче і іноді ногами.

"Динамо", на мій погляд, розпрощалася з надією на очки в середині другого тайму, коли Піке подвоїв рахунок. Після цього у нас були два моменти Циганкова, другий вдалося реалізувати, і, здавалося б, був час відігратися. Час був - можливостей не було.

"Боруссія" абсолютно точно "награла" на велику перемогу. Як, втім, і "Барселона" - не варто тішити себе ілюзіями, перебільшувати достоїнства "Динамо", і видавати бажане за дійсне. Сам до останнього сподівався на те, що вдасться уникнути поразки. Але говорити про те, що нічия стала б закономірним підсумком - перебір.

Як то кажуть, у нас всі ходи записані. "Шахтар" - "Боруссія": рахунок потенційно гольових епізодів - 1:10 (реально гольових - 0:7). "Динамо" - "Барселона": відповідно - 5:13 (5:10). Виходячи з елементарної арифметичної логіки (і пам'ятаючи про банальне правило: три випадки - закономірність), у нас вийде на виході 0:3 на користь "Боруссії" і 1:4 на користь "Барселони".

Втім, можна приплюсувати сюди напівмоменти, подібні до того, що мав Циганков в середині першого тайму, і тоді ми отримаємо 2:4. Але це максимум, хлопці. Інша справа, що окремо взятий другий тайм, по моментам, ми звели внічию - 4:4. Але перший-то програли в одну хвіртку. Але ж деякі з нас розбурхалися до того, що розраховували на перемогу !!!

Ні, я все розумію, дуже хочеться позитиву, особливо після жорсткого погрому напередодні. Але факти - уперта річ. І на відміну від чисто емоційного візуального сприйняття, автор спирається на стенограму матчу з конкретними епізодами, що заслуговують на увагу. А так да: "А все хороше не забувається, а все хороше і є мрія".

А взагалі, просто дивуєшся тому, як народ перераховує наші гольові шанси, переконуючи один одного і себе в тому, що ми повинні були домогтися кращого результату. При цьому абсолютно ігноруючи кілограм моментів суперника, немов його й не було на полі. Як діти, чес-слово!

У нідерландського арбітра в Києві майже не було серйозної роботи. Його англійський колега в Барселоні призначив очевидний пенальті за фол Попова на Мессі і скасував не за правилами забитий гол Кендзьора, після того як м'яч покинув межі поля в повітрі. І у мене не виникло ніяких питань ні до нього, ні до свого приятеля-консультанта.

"Боруссії" пощастило з другим голом на 17-й хвилині, який став можливим завдяки подвійному рикошету від оборонців "Шахтаря". Слід визнати, що до нього в матчі був єдиний гольовий епізод - в якому був відкритий рахунок. Але так само очевидно, що ні до, ні після ми не бачили в атаці "Шахтаря", а цей автогол став наслідком тиску гостей.

Давайте не будемо забувати, що і в Барселоні рахунок міг реально чином подвоїтися ще на 7-й хвилині, коли Педрі пробив в поперечину воріт. І в якій тональності тоді проходила б наша бесіда? З іншого боку, незарахований гол киян в самому дебюті другого тайму - чи не варто і його записати на рахунок Фортуни, яка пощадила тепер уже "Барсу"?

Найвидатнішою особистістю обох поєдинків, разом узятих, показав себе воротар "Динамо" Нещерет. На рахунку молодого кіпера, якого поставити в "рамку" змусила потреба, вісім тільки важливих і серйозних сейвів, не рахуючи "обов'язкової програми". І шість з них, що примітно, при рахунку 0:1.

Для порівняння, Тер Штеген так виручав "Барселону" вдвічі рідше, і три його сейви з чотирьох припали на цей же період слизького рахунку на табло. Ну і пропустив теж в два рази менше, так що тут все, як в аптеці.

З польових гравців поза конкуренцією був Плеа з "Боруссії" з його 3+1 - дуже потужно відіграв звірюка. У Барселонському матчі більше всіх запам'ятався Фаті, особливо до перерви, а після неї він асистував Піке, який забив, як з'ясується пізніше, переможний м'яч. А далі, без перебільшення, приблизно на одному рівні - Мессі, Хофманн з "Боруссії" і Циганков.

Не ставив за мету, будь-якою ціною приземлити вас і порушити ейфорію, що охопила маси після незважаючи ні на що гідної гри "Динамо". Сам йшов від екрану в благодушному настрої, тоді як добу тому він здавався безнадійно зіпсованим. Воістину поразка від поразки відрізняється. Але і перебільшувати давайте не будемо.

Автор зробив те, що робить в цьому блозі щоразу: розставив свої особисті глядацькі акценти, точково орієнтуючись на аспекти футболу, що цікавлять всіх, а не тільки просунутих знавців. І використовуючи для цього власну скрупульозну статистику, яку він веде по ходу гри вже в силу звички більше десяти останніх років.

Повертаючись же до парадоксів коронавірусного сезону, зазначу, що "Шахтар" поки йде по низхідній. Від заслуженої перемоги над фаворитом, через вистраждану нічию з іншим "монстром", до ганебної поразки від, здавалося б, головного конкурента.

Амплітуда коливань "Динамо" не настільки широка, і у нього інший шлях в цій Лізі чемпіонів. У першому колі групи команда Луческу провела лише два залікових тайми: перший з "Ференцварош" і другий з "Барселоною".

Чи зуміє вона зробити таке ж сприятливе враження в київській відповідь? Чи зможуть підопічні Каштру довести, що їх домашнє фіаско з "Боруссією" - нещасний випадок?

Головний же парадокс в цьому порівнянні полягає в тому, що "Шахтар" може набрати більше очок і пролетіти мимо каси, тоді як "Динамо" залишається фаворитом в боротьбі за плей-офф Ліги Європи. Але тут скринька відкривається просто: в групі "Шахтаря" немає суперників рівня "Ференцвароша".

Як би там не було, обидва українські клуби вже доставили нашим уболівальникам масу бурхливих емоцій, і спектр їх вельми багатий. Чого, на жаль, не чекаю сьогодні від поєдинку "Зорі" з АЕКом. Все, що завгодно, в тому числі, і в сенсі результату. Але не сильні почуття. Не сьогодні…