Усією родиною на стадіон та підтримка шотландців. Записки з Глазго в день матчу Селтік - Шахтар

Журналіст Анатолій Хамаєв ділиться враженнями від Глазго у день матчу Шахтаря із Селтіком, за підсумками якого гірники забезпечили собі участь у єврокубках навесні.

У день матчу в Глазго йшов дрібний неприємний осінній дощ. Перед матчем у мене була намічена зустріч зі своїм англійським другом Філом Холденом, давнім та відомим шанувальником українського футболу. Ми домовилися зустрітися в пабі "Крістал Пелас", що на вулиці Ямайка у центрі міста. Паб вразив своїми розмірами. Величезний зал на першому поверсі і такий самий величезний на другому поверсі. Відвідувачів було дуже багато. Пиво продавали 8 сортів. І ціна була від 3 з половиною до 6 фунтів за кухоль 0,5. Публіка в пабі була різного віку від 25 років до 75. Здивувало те, що підлога в пабі покрита гарною килимовою доріжкою.

Звичайно, зустріч з Філом була довгоочікуваною і за короткий час ми не встигли навіть добре наговоритися. У пабі я познайомився з цікавою особистістю з української діаспори. Його звуть Андрій, прізвище Химера, він із англійського міста Бредфорд. Його обидва сини народилися тут у Англії. Але Андрій обох навчив української мови, вони знають про українські традиції, знають, що таке український борщ та українські вареники. Зараз у цей скрутний час Андрій активно надає допомогу українським біженцям, які приїхали жити в Бредфорд та його околиці. Проводяться різні акції та заходи у цьому місті для тих, хто виїхав з України через війну.

Ендрю (так звуть Андрія місцеві англійці) приїхав до Глазго на матч із двома синами, невісткою та трьома онуками. Вони мали атрибутику донецького клубу, і вони були готові до того, щоб весь матч підтримувати українську команду кричалками, які знають навіть найменші вболівальники цієї дружної родини. Після того, як ми дружно поспілкувалися в пабі (до речі, Андрій дуже добре володіє українською мовою і його дорослі діти теж спокійно можуть спілкуватися українською) всі вирушили на матч.

Хід гри описувати не буду, переконаний усі дивилися трансляцію з Глазго. Здивувало те, що у ложі преси було близько 100 журналістів і це при тому, що на післяматчеву прес-конференцію прийшли лише близько 15 місцевих представників ЗМІ. Сам стадіон чудовий. А ось ложа преси – це щось незрозуміле. Вузькі столики, настільки вузькі, що стандартних розмірів ноутбук ледве вміщується на ньому. Пофарбовані столики у їдкий зелений колір. Хоча може це пов'язано з одним із клубних кольорів команди "Селтік". Але це ще добре. Але ось відстань між рядами в ложі преси просто кошмар. Я протягом всього матчу на своїй потилиці відчував ноутбук журналіста з Шотландії, який сидів на ряд вище. Я за свою кар'єру журналіста бачив безліч лож для преси, так ця найбільш незручна, на мій погляд.

Щодо атмосфери на трибунах, то це просто фантастика. Уявіть собі на хвилинку, як 60 тисяч глядачів дружно виконують відому пісню You'll never walk alone! Наших фанів, які розташувалися біля правого бокового прапорця тих воріт, які у першому таймі захищав Трубін, було добре чути. І наші футболісти після гри у повному складі підійшли до сектору українських фанів та подякували їм за підтримку.

Після матчу особисто мене та делегацію донецького "Шахтаря" розчулило питання, точніше звернення одного з шотландських журналістів на післяматчевій конференції до нашого головного тренера. Він запитав: "Чи відчуваєте, що за вами 40 мільйонів українських сердець і що сьогодні ви прапор України?" Підтримка від шотландських колег-журналістів відчувалася і напередодні матчу на передматчевих заходах, і у день матчу також.

Незважаючи на те, що шотландська команда після нічиєї втратила шанси грати навесні в єврокубках, журналісти підходили до мене, а також до моїх українських колег і бажали подальших успіхів гірникам у Лізі Чемпіонів. Тренер гостей, на відміну від Йовічевіча, який випромінював радість, був дуже засмучений, бо його команді не вдалося порадувати 60 тисяч своїх відданих уболівальників перемогою.

Я особисто виїхав з Глазго в піднесеному настрої і дрібний дощ, який знову морошив, і який вранці мені не подобався, зараз здавався приємним і милими осінніми пустощами. Тепер "Шахтар" не лише потрапив у євровесну, але має шанси продовжити боротьбу у Лізі Чемпіонів, чого ми всі йому бажаємо!