Оновлений Челсі Тухеля. Як німець трансформував гру синіх

Томас Тухель очолив "Челсі" менше місяця назад, але за цей час в команді вже багато що змінилося. Старт кар'єри німця на "Стемфорд Брідж" припав на простий відрізок календаря, що вилилося в досить хороші результати – 4 перемоги і дві нічиї в АПЛ, а також прохід в наступну стадію Кубка Англії. "Сині" повернулися в боротьбу за топ-4 (не без допомоги аномальної серії "Ліверпуля"), а їх шанси в дуелі з "Атлетіко" в 1/8 фіналу ЛЧ вже не виглядають настільки безнадійно.

Новий тренер вигідно відрізняється від свого попередника наявністю ясних ідей – під кінець правління Лемпарда "Челсі" мав потворний вигляд. У сезоні 20/21 Френк був непослідовний у своїх тактичних рішеннях, не зміг допомогти інтеграції новачків, не зумівши створити їм комфортні умови на полі. У підсумку гра "синіх" перетворилася у відверту кашу, з матчу в матч не простежувалося зрозумілого малюнка гри, а команда втратила навіть той базис, який забезпечив їм минулорічний успіх.

При Тухелі ж команда відразу отримала чітку позиційну структуру, стала набагато більше володіти м'ячем і краще діяти в пресингу. Німець повернув до складу цілий ряд досвідчених футболістів, а завдяки новій схемі ті ж Вернер і Канте тепер використовуються набагато більш доцільно. Але головна проблема залишилася – "Челсі" все так само важко конвертувати свою перевагу в голи. Останні ігри за участю "синіх" – найбідніші на гострі моменти в АПЛ.

На даний момент рано робити якісь серйозні висновки по роботі Томаса Тухеля, але розібратися в грі оновленого "Челсі" все одно цікаво. Хоча треба робити поправку на те, що ми говоримо лише про бета-версію лондонців.

1. Нова асиметрична схема

З першого ж матчу біля керма "Челсі" Тухель перейшов на схему 3-4-3. Аспілікуета і Рюдігер повернулися в старт, склавши Сілві компанію в центрі оборони, Ковачіч і Жоржиньо, які також не були у великій пошані у Лемпарда в цій кампанії, склали пару розігруючих "шісток", а в атаці форварда підтримують дві вільні "десятки".

У побудові атак помітний явний акцент на праве крило. Хадсон-Одої, номінально що діє як правий латераль, постійно опиняється у високих позиціях і фактично грає вінгера. Гібридну роль має правий центрбек Аспілікуета, який часом підключається до атак як крайній захисник (саме так був забитий гол Сезара в ворота "Бернлі"). Також епізодично направо зміщується одна з "десяток". Таким чином правий фланг "синіх" призначений для перевантаження, а лівий - для завершення. Перед суперником постає дилема – або ви дозволяєте "Челсі" отримати чисельну перевагу справа, чим охоче користується той же Хадсон-Одої, або ви стягуєте сюди сили і таким чином звільняєте лівий край, звідки вриваються прудконогий Вернер і корисний в атаці Алонсо.

2. Дисбаланс складу і несучасні ЦЗ

Гучна трансферна кампанія "синіх" в міжсезоння в першу чергу стосувалася посилення атаки, на що було витрачено більше 200 мільйонів. Тому на обороні довелося заощадити, що лише підкреслило проблему дисбалансу складу. Щоб вмістити більше атакувальних зірок, в ідеалі "Челсі" потрібно грати в схемі 4-2-3-1, хоча і в такому випадку Хадсон-Одої, Хавертцу / Маунт і Жиру з Абрахамом складно знайти місце.

Прийшовши в "Челсі", Тухель відразу ж усвідомив, що для того, щоб компенсувати слабку гру центральних захисників, доведеться банально збільшити їх кількість на полі. Це стосується як безпосередньо їх оборонних дій, так і гри в пас. Таким чином для створення балансу німецькому наставнику довелося пожертвувати одним атакуючим гравцем, скоротивши потенційний квартет нападу до тріо, що зводить до абсурду річну закупівлю, включаючи підписання того ж Чілуелла, який в якості латераля малопродуктивний. Склавши тріо центрбеків, Тухель дійсно вдалося замаскувати проблему. Але це рішення має і свої недоліки.

3. Дует Ковачіч-Жоржиньо як мозковий центр команди

Через перманентні провали в обороні по ходу сезону Лемпард не знайшов нічого кращого, ніж перевести Нголо Канте в опорну зону. Це було можливо його найгірше рішення за час роботи на "Стемфорд Брідж". Канте склеював гру "синіх" в захисті, але ніяк не допомагав команді в просуванні м'яча, як і всі захисники, крім Сілви. В результаті більшу частину своїх матчів "Челсі" просто перекочував м'яч на своїй половині, тримаючи на голодному пайку Вернера і компанію.

Тухель вирішив цю проблему, повернувши на поле відразу і Жоржиньо, і Ковачіча. Їх якості здорово гармонують і доповнюють один одного - Жоржиньо диктує темп і розвиває гру з глибини, а Ковачіч просуває м'яч вперед за рахунок дриблінгу, хоча також без проблем і пасує. Їх дует став мозковим центром команди і головним болем для суперників, адже накрити відразу двох плеймейкерів в рази складніше. У грі "Челсі" тепер знову є динаміка і вертикальність, а Ковачіч нагадав, чому був визнаний найкращим гравцем команди в минулому сезоні, видаючи просто шикарні перфоманси.

4. Суперечливий Хадсон-Одої

Після приходу Тухеля Хадсона-Одої вперше за час його кар'єри в "Челсі" можна назвати гравцем основного складу. Найчастіше юний англієць з'являвся в ролі правого вінгбека. Складно передбачити, наскільки ця ідея довговічна, але на даному етапі вона показала свою життєздатність. 5 з 6 матчів АПЛ за нового наставника "сині" провели проти суперників, що із задоволенням віддавали лондонцям м'яч і оборонялися дуже низьким блоком. У такому сценарії слабкості Хадсона-Одої в обороні вторинні, зате він дає дуже багато в атаці за рахунок своєї класної гри 1 в 1, сильного кросу і вміння відкриватися за спину захисникам. До того ж позаду за рідкісної необхідності чудово страхує Аспілікуета, для якого оборона флангових зон – природний рід діяльності.

Найпоказовішим моментом нестримності Хадсона-Одої стала гра з "Бернлі", в якій Каллум просто тероризував лівий фланг суперника. На 69-й хвилині гри тренер "бордових" Шон Дайч намагався докричатися до до свого лівого хавбека Роббі Брейді, щоб той включився і нейтралізував Хадсона-Одоі, на що отримав таку відповідь: "Я знаю, де він, чорт візьми, але нічого не можу нічого з ним вдіяти".

Хоча в останньому турі в грі з "Сотоном" у Каллума трапився провал. Він вийшов на заміну в другому таймі, але через півгодини був замінений. Тухель вельми дивно пояснив своє рішення: "Можливо, я був суворий до Хадсона-Одої, тому що він грав на ближній бровці. Здалося, що він не був зосереджений на грі". У німця і до того бували проблеми з взаємодією з командою в попередніх клубах, і вони можуть спливати і в майбутньому. Хоча робоча етика Каллума викликала питання і у Лемпарда, що власне і було причиною маринування таланту на лавці.

5. Варіативність атаки

У своїх післяматчевих інтерв'ю Тухель не раз говорив про важливість дисциплінованої структури команди при розіграші м'яча. Захисники і півзахисники хоч і мають деяку свободу інтерпретації своїх ролей, але при побудові атак повинні займати цілком конкретні позиції, створюючи опції для пасу і забезпечуючи належну циркуляцію м'яча. У цьому плані Томас дуже схожий на Хосепа Гвардіолу.

Атакувальна ж група має куди більше свободи і під кожного конкретного суперника Тухель вибирає нове тріо з оглядкою на слабкості суперника, хоча решту команди наставник схильний при змозі не тасувати. В останніх турах двічі повторилася поєднання Вернер-Абрахам-Маунт, але не можна не робити поправку на травми Зієша і Хавертца. На опонентів, які грають в 3 центрбека, найчастіше Тухель кидає в бій Жиру. Вернер грав і в центрі атаки, і на лівому краю. Маунт взагалі встиг з'явитися на всіх трьох позиціях попереду, виконуючи зовсім різні завдання.

6. Дилема Маунта

Протягом усієї кар'єри Маунта в "Челсі" його сприймають як протеже Лемпарда. Саме Френк допоміг закріпитися Мейсону в дорослому футболі, запросивши його в "Дербі". Потім дует дружно вирушив підкоряти рідний "Стемфорд Брідж", і хавбек відразу ж став своїм у стартовому складі "синіх". В якості останнього подарунка Лемпард вручив своєму новому земному втіленню капітанську пов'язку в грі з "Лутоном", що стала для Френка останньою в клубі.

Керівництво клубу було куди менш прихильним до свого вихованця, запросивши влітку суперталанта Кая Хавертца за 80 мільйонів євро на позицію Мейсона. Як тільки у дорогого новачка не склалося з інтеграцією до складу, був швидко запрошений німецький тренер, що також вказувало на особливий статус Хавертца. По набору якостей і позиції Хавертц і Маунт є прямими конкурентами. Теоретично їх можна поєднати на полі, але для цього потрібна тонка робота головного тренера, але і в такому випадку на факт, що обом вдасться проявити себе у всій красі.

У той час як Кай зіткнувся з великими труднощами на новому місці, Мейсон навіть у Тухеля став повноцінною зіркою і нарівні з Ковачічем найккращим гравцем останніх тижнів. Хавертц в цей відрізок був травмований, та й не можна не робити поправку на його постковідний синдром, що зіпсував старт. Але в якийсь момент питання вибору з цих двох постане в більш гострій формі, і рішення Тухеля дійсно інтригує.

7. Добра звістка для Вернера

П'єр-Емерік Обамеянг і Кіліан Мбаппе видавали свої найбільш результативні сезони в кар'єрі саме під керівництвом Томаса Тухеля. Їх з Тімо Вернером ріднить не тільки неймовірна швидкість, але і тяга до зміщень на фланг. Частково ми вже побачили прогрес у грі німця при новому наставнику – він взяв участь в 5 з 6 останніх голах команди в АПЛ, забиваючи, асистуючи або заробляючи пенальті для Жоржиньо. Хоча до цього Тімо 3 місяці не забивав у чемпіонаті.

При Тухелі Вернер став діяти набагато вище, а головне не прикутий в флангу, як це було за попереднику. Також Вернер тепер вільний опускатися нижче і брати участь в комбінаційній грі "синіх". Але найважливіше – команда тепер набагато більш якісно просуває м'яч в останню третину. Тімо більше не ізольований від команди і в цілому просто має більше шансів проявити свою майстерність, чи то завершення чи допомога в побудові атак.

Є підозри, що підписуючи Вернера, Лемпард сподівався вирішити проблему реалізації, яка переслідувала команду весь минулий сезон. Але це логічна помилка. Тімо відрізняється від того ж Абрахама не тим, що краще конвертує моменти в голи, а тим, що цих моментів банально знаходить більше за рахунок класного руху. Тепер у німецького форварда буде більше можливостей проявити себе.

Відзначаючи прогрес оновленого "Челсі", не можна не сказати про однотипность суперників за перший місяць роботи Томаса Тухеля в клубі. Майже всі поєдинки складалися за одним сценарієм, і у "синіх" все одно виникали труднощі. Майбутня дуель з "Атлетіко" в ЛЧ, матчі з МЮ, "Ліверпулем" і "Лідсом" дадуть набагато більше відповідей. Тухелю вдалося в короткі терміни донести до нових підопічних свої ігрові ідеї та ми вже можемо бачити їх втілення на полі. Зміна схеми збалансувала склад, а чітка ігрова структура дозволила не тільки налагодити контроль м'яча, а й дала команді можливість краще відчувати себе при його втраті. Тепер у "синіх" є свій стиль, в рамках якого вони можуть послідовно розвиватися.

Тактична гнучкість Тухель принесла плоди на перших етапах і могла ввести в оману, що у "синіх" все миттєво налагодилося. Але в першу чергу німець є системним тренером, і його продукт поки що ще дуже "сирий". Він дав команді деякий базис, але на вивчення тактичних надбудов колективу знадобляться багато місяців. З повноцінною оцінкою роботи Тухеля треба почекати як мінімум до кінця сезону, хоча його вплив уже помітний неозброєним оком. АПЛ отримала ще одного топового фахівця, а "Челсі" вперше за всі 18 років "романської імперії" може нарешті заграти в яскравий атакувальний футбол, мрію про який так ніжно плекав власник клубу всі ці роки.