"Вони мали повне право мене освистувати": про Тоттенхем, аргентинців та Фолклендську війну

Взагалі ФІФА не варто було проводити ЧС-1978 році в Аргентині.

Після військового перевороту у країні не вщухали репресії, тисячі людей зникали назавжди. Того разу, однак, переміг "спорт поза політикою" - брехливе гасло, що роками захищає усяке зло.

Втім, було на тому турнірі і дещо хороше - наприклад, збалансована гра "Альбіселесте" під орудою Сесара Луїса Менотті, одного з головних футбольних умів свого часу. Саме він рекомендував "Барселоні" Дієго Марадону; він трансформував ла-платський стиль так, аби він став конкурентоспроможним на фоні європейців, що раніше не вдавалося нікому.

Бонусом же Менотті засвітив у своїй збірній масу зірочок, і так співпало, що у тому ж 78-му було прийняте законодавство Європейського співтовариства, яке зобов’язувало футбольні асоціації держав-членів дозволяти грати іноземцям.

Рікі Вілья, тренер "Тоттенхема" Кіт Беркіншоу та Оссі Арділес. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Evening Standard

В Великобританії легіонерів не бачили з 1931-го, і місцеві гранди спершу ігнорували нове правило. А от новачок еліти "Тоттенхем" взяв і скористався - і так у його лави влилися півзахисники Освальдо Арділес та Рікардо Вілья.

І ніщо, абсолютно ніщо не віщувало біди.

***

"Спершу хотів піти лише Рікі. Я довго вагався, а тоді я подумав, що якщо він піде один, то йому буде дуже важко. Ось чому ми постійно трималися разом", - каже Арділес.

Дуже швидко новачки знайшли і третього в компанію - Гленна Годдла. Це був хавбек з такою технічною, тонкою манерою, ніби він і сам був з Аргентини.

Вже у першому матчі сезону-1978/79 проти "Астон Вілли" їхнє тріо не дало супернику м’яча, здобувши феєричну перемогу 4:1. І хоча далі, звісно, бувало всяке, гра "Шпор" частіше тішила вболівальників, ніж навпаки. І за це аргентинців полюбили.

У 1981-му перед фіналом Кубка Англії проти "Манчестер Сіті" був записали трек "Ossie's Dream" - на честь Арділеса, який вибився в лідери команди. Його популярність виросла настільки, що Оссі покликали в Голівуд зіграти в суперзірковому фільмі "Перемога", де разом зі Сільвестром Сталлоне та Майклом Кейном з нацистської в’язниці тікали Боббі Мур, Казимеж Дейна і Його Величність Пеле.

В фіналі Кубка, втім, героєм став не Арділес, а якраз Вілья. Його вирішальний гол став класикою англійського футболу - ви лише погляньте на цей прохід!

"Мабуть, це був перший по-справжньому аргентинський гол за всю історію Кубків Англії", - посміхався після матчу герой.

І знаєте, надалі справи "Тоттенхема" йшли лише вгору. Наступного сезону клуб боровся за усі титули і вже вийшов до півфіналу Кубка, коли газети шокували заголовками: "Аргентина напала на Фолклендські острови. Почалась війна".

***

Ви, певно, як і британці у 82-му, поняття не маєте, що то за такі острови.

Отже, це клапті землі між Аргентиною та Антарктидою. Клімат там суворий, і від початку ХІХ століття на Фолклендах селилися звиклі до холодних дощів британці, які й завезли на острови овечок - ті так добре прижилися, що наразі їх поголів’я сягає півмільйона!

Типовий пейзаж на Фолклендах. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Jahi Chikwendiu/The Washington Post

Щодо прапора, то є легенда, нібито у 1833 році капітан військового фрегата Його Величності доручив власнику лавки у форті Стенлі Вільяму Діксону як найзаможнішому з острів’ян піднімати "Юніон Джек" над найвищою будівлею щоразу, як мимо проходитиме якесь судно.

На той момент Панамський канал ще не вирили, тож деякий резон в тому був. Це вже потім відкрили короткий шлях в Атлантику - і про Фолкленди забули усі, крім аргентинців, які чомусь дуже хотіли їх собі.

Аргументи, що є рішення ООН; що острів населяють англосакси, не працювали, і довгий час війну відводила виключно військова потуга Британської Імперії.

Коли ж вона ослабла, а в Аргентині воєнна хунта довела країну до економічного та ідейного банкротства, останній шлагбаум упав. 2 квітня 1982 року генерал Леопольдо Гальтьєрі віддав наказ атакувати Фолкленди з моря й повітря.

Швидка перемога за його задумом мала відволікти людей від інфляції, безробіття, репресій та інших насущних проблем. Дешевий прийом, але шансів у нього не було від початку.

Генерал Гальтьєрі після захоплення Фолклендів. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Alain Nogues/Sygma/Sygma

***

А що Арділес та Вілья?

2 квітня вони прийшли на тренування "Тотенхема", де їх зустрів величезний натовп політичних, а не спортивних журналістів. Вони ж були єдиними аргентинцями в англійському футболі.

"Ми справді не знали, що казати. Ми чекали, що це все просто закінчиться", - Вілья й досі морщиться, згадуючи ті події.

Вже наступного дня під час півфіналу Кубка проти "Лестера" уболівальники "Лисів" скандували "Англія! Англія!" щоразу, як Арділес отримував м’яч. Робила це і частина фанів "Шпор", та все ж більшість вступилася за свою зірку, і у відповідь кричала "Аргентина! Аргентина!"

"Я ніколи не забуду, що вони зробили для мене в той день. Поки аргентинці та англійці вбивали одні одного на іншому кінці світу, тут, в Лондоні, фани "Тоттенхема" дали їм урок людяності".

Уроку, втім, вистачало ненадовго, бо вже наступного дня Арділес дізнався, що його двоюрідний брат Хосе, лейтенант аргентинських ВПС, загинув у небі над Атлантикою - його збив англійський винищувач.

Аби не коментувати публічно те, що сталося, Освальдо перебалакав з клубним керівництвом - і те дозволило йому виїхати в нейтральну Іспанію нібито для підготовки до майбутнього чемпіонату світу.

А от Рікі Вілья, для якого війна не стала чимось особистим, продовжив грати, забивати і віддуватися за двох. Чи не щоранку випадкові перехожі глузливо запитували його на вулиці: "А куди подівся Оссі?"

Втім, це була розминка. Гірше стало, коли Вілью запросив на ефір один з рупорів хунти Бернардо Нойштадт.

"Я щиро виклав йому своє бачення ситуації. Я сказав, що не погоджуюся з жодною війною, бо людські смерті - це завжди трагедія, тож надіюсь, що невдовзі конфлікт буде вирішено іншими, більш цивілізованими методами".

У відповідь пропагандист звинуватив футболіста у зраді і завершив брехнею, гідною Геббельса і Соловйова: "Аргентина тебе ніколи не пробачить".

Рікардо Вілья проти "Барселони" у Кубку кубків, квітень 1982 року. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Mark Leech/Offside

***

Атмосфера, тим часом, швидко досягала точки кипіння.

Коли в одній із лондонських лікарень у Вільї народилася донька Мартіна, то її поклали в окремій палаті з міркувань безпеки.

Перед фіналом Кубка Англії проти КПР репортери навгад підійшли до фаната "Шпор", ним виявився такий собі м’ясник Джон Скенлон, і хоча він не любив Тетчер, та цього разу був на її боці:

"Я нічого не маю проти цих двох хлопців, які грають тут. Але хтось має поставити диктаторів на місце. Хтось має показати, що не можна перекраювати мапу, як їм заманеться. Британія робить правильно, захищаючи Фолкленди".

На біду в день фіналу аргентинські штурмовики потопили британський фрегат "Ардент", на якому загинули десятки моряків, тож Вілья перед матчем чкурнув геть. Ще б пак, адже вручати трофей мала особисто королева!

Британські солдати висаджуються на Фолклендах, червень 1982-го. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Fox Photos

Він дивився матч по телевізору в своєму номері в готелі й не знав, чи ще зіграє колись за "Шпор". Тим часом Арділес імітував підготовку до ЧС десь в Іспанії. Дві бувші зірки "Тоттенхема" стали нікому не потрібними ізгоями, і навіть рішення Вільї просто прийти на перегравання (перший матч завершився внічию 1:1) було зустріте неоднозначно. Добре, що партнери підтримали - він взяв свою медаль.

По завершенні сезону Рікардо поїхав на канікули додому, і був ошелешений пропагандою. Та в єдиному пориві писала про сотні вбитих британців, і що перемога неминуча.

"Це була дуже дивна картина. Я особисто бачив, як у моєму рідному Роке Перес люди віддавали на війну останні гроші, ювелірні прикраси, навіть новенькі мотоцикли. Вони ніби здуріли. Натомість вже наступного дня, 14 червня, уряд підняв білий прапор. Ще вчора люди вірили в перемогу, а сьогодні зрозуміли, як їх розіграли".

***

Перед ЧС-1982 було багато гучних заяв, бо Англія відмовлялася їхати, якщо поїде Аргентина, а та не хотіла грати, якщо зіграють "Три Леви".

І що ви думаєте? Зрештою до Іспанії приїхали і ті, і інші - і синхронно вилетіли вже в 2-му раунді. Ганебний виступ для таких гігантів.

Понад 10 тисяч аргентинців потрапили в полон. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: SeM Studio/Fototeca/Universal Images Group

Після ЧС до Вільї питань не було - він повернувся до "Тоттенхема" і почав новий сезон. А ось Арділеса в Британію не пустили - візу йому пообіцяли не раніше, ніж за півроку.

Хоча Сполучене королівство і виграло війну, потопивши флагман аргентинського флоту і взявши в полон біля 11 тисяч солдатів, його втрати теж були болісні. Два фрегати, два есмінці, десантний корабель, контейнеровоз з гелікоптерами на борту, кілька десятків літаків. Усе це ще слід було переварити.

Хвиля патріотизму після перемоги пішла на користь Тетчер, але точно не Арділесу, тож він на шість місяців поїхав в оренду до "ПСЖ":

"Це була катастрофа. Я жодного разу не зміг зосередитися на футболі. Я розумів, що усі мої друзі в "Тоттенхемі", і ще ніколи не грав так погано, як в Парижі".

Повернутися на "Вайт Харт Лейн" він зміг лише у 83-му - приблизно в той-самий час, як в Аргентину повернулася демократія. І не дарма! Вже через рік Арділес та Ходдл принесуть "Шпорам" Кубок УЄФА.

***

Рікі Вільї на той момент в Лондоні вже не було - він поїхав догравати до США, але в "Тоттенхемі" його не забули. 8 лютого 2008 року обох аргентинців внесли до клубного Залу слави. Як інакше? Вони не лише залишили слід на полі, але й зберегли голову, коли мільйони їхніх співвітчизників повірили крикунам з екранів.

"Англійці, які мене оточують, втратили своїх близьких на війні. Звісно, вони мають повне право мене освистувати", - повторював Вілья, і цим доводив до сказу адептів війни.

Арділес мовчав довше - очевидно, втрата родича вплинула, але й він скоро оцінив різницю між демократією та диктатурою:

"На мою думку, "Тоттенхем" справився з ситуацію блискуче. Вони робили неможливе, аби ми почувалися якомога вільніше. Ви можете уявити, щоб у той час англієць грав у Аргентині? У нього не було б шансів вижити".

Вілья і Арділес біля "Вембли", 2013 рік. Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Steve Parsons/PA Images

І так, Фолклендські острови - досі заморська територія Великобританії. На референдумі в березні 2013 року, який ініціювала місцева влада, за королеву проголосували 99,3% повнолітніх острів’ян - в абсолютних цифрах це 1517 чоловік. За Аргентину висловились лише троє. Потенціалу для сепаратизму, прямо скажем, небагато.