Страх та ненависть у Бірмінгемі. Як Вейн Руні за 98 днів розвалив претендента на вихід у АПЛ

Навряд чи Вейн Руні стане хорошим тренером. Гравцем він працював із Девідом Моєсом, сером Алексом Ферґюсоном, Луї ван Галом та Жозе Моурінью, але це не могло бодай щось гарантувати. Карʼєра менеджера враховує чимало скілів, до яких Шреку ще треба дорости.

На початку нового року легендарний нападник отримав від Санти Клауса мішечок з вугіллям — “Бірмінґем” поступився “Лідсу” 0:3, звалився на двадцяту сходинку Чемпіоншипу, після чого нерви у керівництва не витримали. Пролунав сигнал — пора прощатися.

Британська преса смакувала подію та вкотре жбурнула здоровенну каменюку у бік так званого “золотого покоління”. А що? Стівен Джеррард пробує “перезапуститися” в Саудівській Аравії (“Аль-Еттіфак” йде в середині турнірної таблиці), Френк Лемпард провалився в “Евертоні” та був затичкою біля керма “Челсі”. Джон Террі виявився зайвим у “Астон Віллі”, Пол Скоулз рівно місяць потримався у “Олдем Атлетік”, ще раніше увесь Туманний Альбіон реготів над потугами Гарі Невілла — крутий експерт розчинився у “Валенсії” та стрімголов погнався додому.

Кілька років тому виник тренд (який, слава Богу, себе швидко вичерпав) — запрошувати вчорашніх зірок у проєкти з амбіціями, де зовсім мало можливостей для експериментів. Чим це зумовлено — нікому не відомо.

Якби не репутація прославленого футболіста, то Руні б за жодних обставин не призначили. Коли вмикаєш логіку, то це рішення виглядає максимально тупим — “Бірмінгем” задекларував повернення до Премʼєр-ліги, а в його новоспеченого тренера й близько не було відповідного досвіду. Втім, це сталося, внаслідок чого команда стрімко опустилася із шостого рядка, що гарантував плей-офф, у нижню частину дивізіону. Браво.

Чому так?

На Руні завжди дивилися із поблажками

В 2019-му Вейн увійшов до штабу “Дербі Каунті”, сумістив обовʼязки менеджера та гравця, а в кампанії 2020/21 врятував колектив від пониження у класі. Філліп Коку летів у прірву, в листопаді 2020-го пішов у відставку, далі повноваження переклали на плечі Руні, з якими він загалом впорався. “Барани” пережили емоційний сплеск, як це часто трапляється у випадку звільнення попереднього коуча, показали непоганий футбол у січні-лютому і зберегли прописку.

Коли ж настали суворі будні, “Каунті” знову покотився донизу (особливо жахливою видалася кінцівка дистанції — 7 поразок поспіль у квітні-травні), однак Вейна все одно погладили по голівці — по-перше, англієць підхопив команду в кризовий момент, по-друге, виконав завдання й, по-третє, зробив це з мінімальним багажем знань за пазухою. Невже це не заслужило на похвалу? Що ж, можливо.

У розіграші 2021/22 гримнула нова біда — на старті “Дербі” справедливо позбавили 21 очка; постарався власник Мел Морріс, який не зумів двічі продати клуб та зрештою передав його під зовнішнє правління, що заборонено регламентом. Численні порушення, серед яких недотримання фінансового фейр-плей, коштували дорого — Руні враз опинився у плачевній ситуації. Відсутність грошей, ставка на вільних агентів та молодь — це все, з чим залишився наш герой.

Відзначимо два моменти: фахівець не втік, чим остаточно підкорив серця фанатів, плюс, ледь не вибрався із ями на фініші Чемпіоншипу — “Редінг”, який посів двадцять перший рядок, відірвався на 7 залікових балів. У подальшому Вейн покинув посаду, проте так і не відповів на те, чи є хорошим спеціалістом, здатним “виїхати” не лише на психологічному аспекті і авторитеті минулого. Так, йому вдалося дещо підправити становище, але ж результат один — “Дербі” відправився до Ліги 1.

Влітку 2022-го Руні погодився прийняти “Ді Сі Юнайтед”, однак впродовж вісімнадцяти місяців не добився відчутного прогресу. Представник Вашингтона сподівався потрапити до плей-офф MLS, мав для цього необхідні ресурси (крім талановитої молоді у ростері перебували такі хлопці, як Крістіан Бентеке та Матеуш Кліх), але не добився бажаного.

Девʼята позиція (та дванадцята у підсумку — британець попрощався за тур до закінчення чемпіонату) — це не те, що хотілося бачити. Одна із ключових проблем полягає у зруйнованій атмосфері (мабуть, чи не головному козирі Вейна) — роздягальня розкололася на тлі расистського скандалу й так і повноцінно не вийшла із крутого піке.

“Бірмінгем” власноруч зробив помилку, але це не знімає відповідальність із Руні

Джон Юстас здорово розпочав поточний сезон — “Бірмінгем” обіграв “Лідс Юнайтед”, “Бристоль Сіті”, “Гаддерсфілд” та “Норвіч Сіті”, завдяки чому застрибнув на шосте місце. Це цілком прийнятно, щоб поплескати наставника по плечу — наприклад, торік “сині” не могли похвалитися чимось подібним, мучилися та зрештою фінішували сімнадцятими. Тепер відчувалася різниця, був помітний якісний стрибок — Юстас добре ладнав із підопічними та розраховував нарешті зібрати вершки.

Тим не менш, відбулося неочікуване — Джона без пояснення виставили за двері, а натомість зʼявився Руні. Що?... Навіщо?... Виконавчий директор Гаррі Кук та технічний директор Крейг Гарднер були одними із ініціаторів скандального кроку та повідомили у відкритому листі, адресованому вболівальникам, що “між Юстасом та цілями керівництва існують розбіжності”. Цікаво, які?

У серпні 2023-го Марк Девіс, власник “Бірмінгема”, продав частину акцій Тому Бреді — знаменитий квотербек “Нью-Інгленд Петріотс” купив міноритарний пакет та був призначений головою нової консультативної ради. Не сказати, що ця людина є не компетентною (керований ним “Лас-Вегас Ейс” не так давно виграв WNBA), але американці часто забувають, що європейська модель розвитку спорту не така, як у них на батьківщині.

Ось захотів Тодд Боулі підписати Грема Поттера — і хоч трісни — зробив це, хоча Томас Тухель мав величезний кредит довіри у суспільстві. Бреді пішов схожим шляхом — будучи палким фанатом Руні, функціонер протиснув рішення стосовно англійця та таким чином затіяв вимушені перестановки. Тож “Бірмінгем” виконав вказівку та спочатку старанно робив вигляд, що все під контролем — прикметно, що сьогодні від тієї самовпевненості не залишилося й сліду.

Де проколовся Руні? Треба визнати, що його зустріли з доброю долею упередженості — аргумент Кука та Гарднера виявився дуже кволим, тож чималий відсоток аудиторії банально не зрозумів, нащо їй Вейн. І добре було б, якби з цим не погодилися тільки прості прихильники — самі футболісти так і не усвідомили, як діяти під орудою щойно призначеного керманича. “Бірмінгем” мав потенціал і що далі — перебудовуватися? Чи продовжувати лінію Юстаса? Якщо так, то чому його прибрали?

У заяві “синіх” було сказано наступне: “Новий менеджер відповідатиме за створення ідентичності та чіткого стилю без страху, який приймуть усі команди “Бірмінгем Сіті”. Чи забезпечив це Руні? Та де там — він багато говорив про тактику, посилався на сера Алекса Фергюсона та Хосепа Гвардиолу, але не спромігся принести щось непересічне чи хоча б цікаве.

Будучи шаблонним, оперуючи малюнком 4-2-3-1, як догмою, Руні постав перед, як зʼясувалося, непідʼємною місією. До його появи “Бірмінгем” притримувався формації із трьома захисниками, тому довелося ламати голову, щоб швидко переналаштувати футболістів. Труднощі з обороною мають навіть визнані профі, як от вищезгаданий Пеп, а хто ж тоді такий Вейн? Правильно, ніхто.

У підсумку команда втратила баланс, виглядала розгубленою, не знала, як діяти в тих чи інших епізодах, стала вразливою — у перших пʼяти матчах було зафіксовано чотири поразки та одну нічию. Якщо ж оцінити увесь відрізок імені Руні, то він сповнений приреченості — 15 поєдинків, з яких — одразу 9 програшів.

“Бірмінгем” тріумфував лише у двох випадках, — проти “Шеффілд Венсдей” та “Кардіффа”, — але Руні відмовився вибачатися та переклав вину на гравців. Це не професійно, засвідчило відсутність плану виходу із кризи та остаточно зруйнувало хиткий місток між коучем та роздягальнею. Коли ж Вейн заявив про необхідність “капітального ремонту”, що “ніхто не грає, як він хоче” і на це “піде не одне трансферне вікно”, то цим фактично виніс собі вирок.

98 днів на посаді, другий найгірший відсоток перемог в історії “Бірмінгема” (13,3%; у Джанфранко Дзоли — 8,3%) — здобуток, про який хочеться якомога швидше забути. Тільки от це не забудеться.

Настрій преси, яка раніше торгувалася сама із собою щодо оцінок Руні, змінився на категорично різкий. Багато хто відкрито кепкує над легендою та цитує відмовки — йдучи із “Ді Сі Юнайтед” та “Бірмінгема”, Вейн багато говорив про втому та бажання провести більше часу з родиною. “Ну нарешті”.

Можна констатувати, що репутація колишнього нападника «Манчестер Юнайтед» якщо не знищена повністю, то серйозно зіпсована. Сумніваємося, що в найближчому майбутньому Руні знову спробує себе на тренерській ниві. Інколи буває так, що просто не щастить і варто зупинитися, щоб ще не наламати дров.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine