Вовки іграшкові, або Кому кричав хлопчик? Акценти глядача на грі Шахтаря з Вольфсбургом

Ще від минулої гри залишилося враження, що "Шахтар" банально вищий за класом. Нині ж я в ньому тільки зміцнився. Що до тривалої відсутності ігрової практики у "Вольфсбурга", так, по-перше, тут суперники лише помінялися місцями: в Німеччині таку ж проблему відчувала команда Каштру. А по-друге, іноді після короткої відпустки буває складніше зібратися на гру.

Не знаю, які могли виникнути у вас асоціації з прізвищем команди з Вовчого міста, а мені згадався хлопчик, який кричав: "Вовки!". Притча загальновідома, але для жертв сучасної системи освіти, про всяк випадок, наведу її повністю.

Хлопчик стеріг овець і, ніби побачивши вовка, став кликати: "Допоможіть, вовк!". Мужики прибігли і бачать: неправда. Так зробив він і два, і три рази, сталося - і справді набіг вовк. Хлопчик став кричати: "Сюди скоріше, вовк!". Мужики подумали, що знову обманює, - та й не послухали його. Вовк бачить, боятися нема чого: і з’їв все стадо.

Аж до середини другого тайму київського матчу чутки про злісні ікла "Вольфсбурга" здавалися сильно перебільшеними. Поки не стався цей злощасний епізод імені Хочолави. І якби призначив словацький реф пенальті, як він і збирався зробити спочатку - і "Шахтар" вже в ролі наздоганяючого. І йди знай, встигнули б мужики на виручку нашому хлопчику? ..

Нагадаю: майже весь залишок часу після цього пройшов без гольових моментів. І навіть виникло відчуття, що "Шахтар" якось підздувся. І "мужики", в особі Соломона з Коноплянкою співтовариші, порвали вовка на ганчірки за чотири хвилини, які потрясли "Вольфсбург", вистрілили аж під саму занавісочку.

І не забудемо, що сталося це в умовах, коли забивати кров з носу потрібно було гостям. З усіма наслідками, що випливають звідси ризиками та вільними зонами, та ще при грі десять на десять. А ми тут говоримо про варіант сценарію при 0:1 на 69-й хвилині. На щастя, пенальті обернувся штрафним - найнебезпечнішим з шансів "Вольфсбурга", який впевнено "з'їв" Пятов.

Як то кажуть, слава Богу, що є ВАР. І слава Богу, що у відеоасистента є очі - бо траплялися прецеденти... Хоча, згоден, не розгледіти таке було неможливо. Що ж, настав час і для "Шахтаря" покуштувати з плоду прогресу. У минулому, пам'ятається, він не раз від нього страждав.

В цілому ж перевага команди Каштру над суперником в цей вечір була просто жахливою. З десяток гольових моментів, половина з яких - забійні (до трьох голів додамо штангу Марлоса і постріл впритул Матвієнка). Проти, грубо кажучи, двох з половиною у "Вольфсбурга". Півтора з яких - стандарти, плюс простріл, який пішов у нікуди.

В результаті порадували і видовищем, і результатом. На фінальному табло встановився максимально справедливий рахунок гри. Але перемога прийшла до "Шахтаря" лише на 89-й хвилині, далі "вовків" вже елементарно добивали. Ну аж ніяк не на рівних грали з ними наші єгері. І в потрібний момент рука таки не здригнулася.

І, якщо подумати трохи, то виходить, що це вовкам весь час кричав горезвісний гіпотетичний хлопчик. І протягом півгодини до перерви, коли вони могли пропустити чотири-п'ять разів. І в дебютну чверть години другого тайму, коли мали місце ще три найнебезпечніших моменти. "Мужики, мужики йдуть!!!", - нестямно голосив, надриваючись, бідолаха.

Але біду все якось проносило повз, і, здавалося, "Вольфсбург" увірував в те, що "Шахтар" сьогодні не заб'є. Безтурботності, чи що, додавала і вдала гра Кастельса, який витягнув три-чотири м'ячі при 0:0 - в ті самі півтора перших тайми. Десь і пощастило: господарі поля могли повести в рахунку вже в середині першого тайму, коли Марлос пробив у праву стійку воріт.

Головним застрільником вовків виступив ізраїльський мужик, мудро названий Соломоном. Вийшовши на останні надцять хвилин замість Марлоса, який був найкращим на полі в перші три чверті матчу, він ефектно почав першу гольову комбінацію і, вже за дві хвилини, завершив другу. Обклали ми їх, обклали - женемо весело на номери!

За сукупністю вражень від усієї гри, найяскравішою постаттю в пам'яті залишився Мораєс, який крім дубля всерйоз погрожував воротам "Вольфсбурга" ще чотири рази. Класичний форвард-вбивця. Особисто я, крім згаданих, особливо виділив би також Додо (в атаці) і Патріка.

З питання обох вилучень, як завжди, проконсультувався з приятелем-арбітром. До слова, з Німеччини. Ось його думка (ніколи не претендує на істину, як і моя).

68-я хвилина, Хочолава. 50 на 50. ВАР дивився, там стоп-кадр ... Німецькі коментатори сказали, що це не червона. Я скажу, що підстави були. Тут більше суддя, мені здається, орієнтувався на воротаря. Той був практично відіграний.

70-я хвилина, Брукс. Майже без питань. Він в м'яч не зіграв, а влучив ногою в стегно - друга жовта картка.

Попутно зауважу: напевно, нам пощастило, що майже не зіграли в меншості. Все-таки в останні півтайма "Шахтар" не відзначався фізикою. Однак ще й ще раз - в цілому рахунок по грі. Якихось іграшкових нам підсунули вовків. Що ж, тим цікавіше буде далі - на наступному рівні.

За фактом, Каштру переконливо виграв ще один важливий плей-офф. І продовжив заочно соромити Фонсеку ...