Усі двері відчиненні для королів. Небуденний тріумф Севільї

Гімн клубу стверджує, що ця команда ніколи не здається, і ми це продемонстрували.

Надто простим поясненням чергового європейського титулу "Севільї" будуть її попередні досягнення в турнірі, який за час її перемог пережив мутацію від Кубку УЕФА до Ліги Європи. Вони дуже різні – ці здобуті трофеї, а особливо успіх Юлена Лопетегі нічим не схожий на попередників.

Стосовно "Севільї" у тих, хто не слідкує пильно за життям іспанського футболу, часто густо складається враження, що червоно-білі андалусійці – це четверта сила в Прімері навіть з постійною претензією на щось більше. Насправді це не так, і внутрішні результати – тому підтвердження. За фінансовими можливостями "Нервіон" завжди поступався "Валенсії" (до нинішньої кризи) і мав приблизно рівні гроші з "Вільярреалом", "Атлетіком" з Більбао, "Бетісом". Так, сусіди-вороги вельми заможні, а в межах Іспанії ще й популярніші за "Севілью". Тому для усіх успіхів команді потрібен ривок. Цього разу умови для нього були особливо сприятливими – завершальний міні-турнір з одним матчем на кожній стадії. Я дуже не певен, що ця "Севілья" здолала б "Вулвергемптон" чи "Манчестер Юнайтед" у двоматчевих протистояннях.

Часом успіхи "Севільї" пов’язують зі зваженою та послідовною політикою розвитку клубу, з чітким фінансовим плануванням і суцільним внутрішнім порядком. Проте реалії життя набагато складніші, той же "Вільярреал" мав і має значно більш збалансоване фінансове планування за андалусійців, але не має титулів взагалі. В "Севільї" ж вирують свої внутрішні пристрасті серед керівників. Згадайте, що золота ера починалася з великих змін у клубі завдяки президенту Хосе Марії Дель Нідо, котрий потім отримав тюремний строк. Та й нині керівники клубу чимало конфліктують. І не тільки через фундаментальні розбіжності у поглядах на шляхи розвитку, не забуваймо, це спекотний південь, де живуть люди з надзвичайно гарячою кров’ю.

Свого часу легендарний спортивний директор Мончі залишав клуб саме через бажання попрацювати у більш спокійних умовах, ніж в рідних краях. Але виявилося, що в Римі він отримав знов проблеми – керівництво по ходу його роботи змінило концепцію трансферної діяльності. Через негаразди в "Ромі" Мончі повернувся додому і таким чином на "Рамон Санчес Пісхуан" повернулася єдина людина, яка зв’язує в одне ціле усі шість європейських титулів "Нервіону". Шість з шести фіналів.

Ще один стереотип малює з Мончі ідеального покупця-продавця, трансферного Мідаса, що не відповідає дійсності. Спортдир зробив багато класних придбань та продажів, але й достатньо помилявся. Головне, що найуспішніші його дії привели в клуб гравців, що здобули титули. Також велика цінність Мончі у тому, що він завжди був парасолькою над будь-яким тренером, яка захищала того від емоційного керівництва.

Випадок Лопетегі саме такий. Мончі настирливо лобіював і фактично продавив рішення з підписання тренера, який зі шкандалем залишив збірну напередодні старту чемпіонату світу, а згодом провалився у мадридському "Реалі", тренера, що не мав досить вагомих успіхів на рівні дорослих команд.

Довелося Мончі й розгрібати кадрові завали перед нинішнім сезоном, частина з яких була й наслідками його попереднього періоду роботи. Тепер вже не згадають про придбаного минулого літа за 23 мільйони євро Моанеса Даббура, за 25 – Роні Лопеша, майже за 8 – "Чічаріто" Ернандеса.

Рік тому "Севілья" повністю змінила атакувальний блок, адже пішли з клубу Квінсі Промес, Луїс Муріель, Пабло Сарабія та Віссам Бен Йєддер. Лише за них вдалося взяти майже 95 мільйонів євро і зібрати нову команду.

Найбільш несподівано успішними для мене стали трансфери Дієго Карлоса та Фернандо. Перший є чудовою ілюстрацією того, що не завжди суха статистика та пам'ять про яскраві помилки є оцінкою дій гравця. Брутальний центрбек був надзвичайно важливою частиною конструкції Лопетегі і його фоли у останніх матчах, пенальті на власні ворота перекриває велика робота, та яку не здатен в цій команді виконати ніхто інший. Вже зовсім не юний опорник Фернандо теж не надихав вірити в нього – роки в "Манчестер Сіті" стали мінусовими для нього, а після Туреччини найчастіше йдуть до Китаю чи Катару, ОАЕ. Але Фернандо видав дуже хороший сезон, не факт, що він здатен це повторити, та то вже погляд у майбутнє, а сьогодні і зараз він повноцінний герой кампанії "Севільї". Так само як і у Фернандо, сумнівався я й у Гуделі, Китай не місце для розвитку гравця, швидше, навпаки. Проте серб пішов тією ж стежиною, що Карраско та Вітцель. Жоан Жордан зіграв ще ліпше за Неманью і здобув місце в основі попри те, що раніше грав тільки за "Еспаньйол", "Вальядолід" та "Ейбар".

Те, скільки спокою та розуму приніс у гру "Нервіону" молодий Жюль Кюнде, ви могли пересвідчитися хоча б у фіналі. Тому 25 мільйонів за нього – абсолютно адекватна ціна з перспективою більш дорогого продажу. В Прімері проривом сезону став фланговий форвард Лукас Окампос. Взимку був придбаний у "Леганеса" 22-річний Юссеф Ен-Несирі аж за 25 мільйонів євро. Наприкінці сезону він став основним форвардом, проте не у фіналі. Там вбивчий результат видав Люк Де Йонг, теж новачок минулого літа. Старанний таранний форвард не зміг стати ключовим гравцем впродовж сезону. Його клас і швидкість часто були у дисбалансі з грою команди. І нідерландцю лишалося працювати й чекати на шанс. На початку жовтня 2019 на "Камп Ноу" підопічні Лопетегі поступилися "Барселоні" 0:4, хоча моментів створили ледь не стільки ж, як господарі. Усі їх запоров Люк Де Йонг, що породило низку мемів про Де Йонгів, адже серед героїв матчу – каталонський Френкі Де Йонг. Наприкінці ж сезону Френкі – у великому списку розчарувань і в команді, яка ганебно завалила все. Люку ж вистачило неповного матчу, аби бути героєм і неважливо, що буде далі.

Особлива історія у цього складу "Севільї" з орендованими футболістами. Їх в кампанії було троє і усі вони – постріли в десятку. Серхіо Регілон чомусь отримав вотум тотальної недовіри від Зідана з перших кроків француза після повернення в "Реал". З "Нервіоном" він став найкращим лівим захисником чемпіонату і наразі найкращий на цій позиції й для збірної. Яссін Буну вилетів з "Жироною" до Сегунди, тому перспектива навіть сидіти за спиною Вацліка, але в Прімері, була йому до вподоби. Трапилося ж, що він став головним героєм міні-турніру в Португалії, який приніс титул. Ще ж був Сусо, не той безпомічний хлопчик у футболці "Мілану", а той, якого пам’ятають ще за виступами приблизно восьмирічної давнини у різних іспанських молодіжках.

Як кожна нова конструкція, ця "Севілья" не була міцною, її козирями була агресія, швидкість та варіативність, адже в статичній грі шансів проти "Манчестер Юнайтед" чи "Інтера" у неї не було б.

Відзначимо, що Лопетегі ідеально вивів команду з пандемічної самоізоліції – жодної поразки в чемпіонаті і спокійно здобуте місце в топ-4. Про Лігу Європи годі й говорити.

На вершину успіху андалусійців винесла позитивна динаміка, енергетика змін для кар’єри більшості гравців та їхнього тренера. Їм потрібно було або відновлювати своє реноме, або просто доводити свою спроможність на високому рівні. Тільки у двох була інша історія. Хесус Навас уже все і всім довів, для нього це продовження щасливої історії з рідним клубом. А от Евер Банега вкотре після глибокого спаду таки зібрався і зміг красиво попрощатися з "Рамон Санчес Пісхуаном", тому єдиному клубі де його талант цінували більше ніж злилися через примхи і загули аргентинця, тут він був по-справжньому щасливим і тепер сміливо може заробляти в нафтовій пустелі гроші для нащадків.

Юлен Лопетегі повернув "Севільї" широку швидкісну гру, те, що ставили до нього Емері, Сампаолі, Беріццо, частково Мачін. Аргентинцям досягнути успіху завадили об’єктивні обставини. Мачін ж просто не впорався керуванням дорогенькою автівкою після дешевої "Жирони". Також важливо, що між усіма цими тренерами та Лопетегі була пауза і команда трохи відпочила від шаленого темпу, а потім прийшли новачки і "Севілья" знов полетіла на зустріч європейським викликам. "Усі двері відчинені для королів" – говорять нині вболівальники "бланкі-рохос". У цьому вислові гра змістів, за останні півтора десятиліття трагічно пішли з життя дві легенди клубу Антоніо Пуертас (іспанською "двері") та Хосе Антоніо Рейєс ("королі"). Їм, а також 130-річчю клубу, присвячено перемогу у Кельні 21-го серпня 2020-го року.