Все те, про що так довго ми мріяли? Акценти глядача на грі Зорі з Лестером

Як би і не новина, але всякий раз думаєш: а раптом - ось воно, зараз здійсниться і проллється? Але граблі звично розташовані в умовленому місці. Місці для удару нашою головою. Шишка набивається, твердне, але не сходить - так навіть легше переносити наступні удари турнірної долі. Ласкаво просимо в Лігу Європи!

Чомусь здається, що найбільш близьке до істини уявлення про рівень нашого чемпіонату може дати саме цей поєдинок: «Зорі» з «Лестером». Цим закінчувалася наша вчорашня розмова після досить суперечливого враження, яке справив старт українських клубів в Лізі чемпіонів.

Боюся, ми це уявлення таки-отримали. Звичайно, робити далекосяжні висновки після першого ж матчу було б наївно, але на тлі фаворита групи ми як і раніше виглядає скромним постачальником очок. Та й чи варто було очікувати іншого? Інша справа, що дуже хотілося вірити в те, що Сезон Чудес не обійде стороною і команду Скрипника. Обійшов.

За загальною мірою видовищності гра була приблизно такою ж, як у «Динамо» з «Ювентусом» - другий сорт не брак. Різниця була в тому, що починати її дивитися можна було з середини першого тайму, а закінчувати - в середині другого. Усі більш-менш значні події трапилися в ці п'ятдесят хвилин.

Вважаю, що інтрига почала плавно згортатися вже на 29-й хвилині, коли Меддісон відкрив рахунок. Своє щастя ми проґавили сімома хвилинами раніше: Кабаєву не вдалося переграти Шмайхеля. А більше у «Зорі» в цей вечір нічого і не було, не рахуючи напівмоменти Іванісені, який в кінці тайму створив ... Шмайхель. Але ще до роздягальні все остаточно вляглося.

«Лестер» цілком міг виграти і з мінімальним рахунком: все ж реалізовані були три гольових моменти з п'яти, але чисто візуально його очевидна перевага не піддавалася сумніву. На жаль, гра давалася йому досить невимушено.

Мініатюрна француженка, яку нам запропонували в якості рефері, теж особливих труднощів не зазнала. В тому числі, і на 62-й хвилині, коли не могло бути й мови про пенальті в ворота «Лестера», при 0:2. Зате ми переконалися в тому, що не Монзуль єдиною живе жіночий арбітраж в чоловічому футболі.

(І це в День захисту чоловічої нервової системи від жіночого насильства! Втім, мадам (мадемуазель) Фраппар поводилася на полі цілком толерантно).

А через п'ять хвилин після невдалого фолу на Луньові Іванісеня «повернув борг» «Лестеру». Тільки вже його «асистом» герой матчу Іхеаначо скористався сповна - так рахунок став великим. До слова, цей хлопець взяв участь у всіх небезпечних атаках своєї команди і перед цим мав в активі дві гольові передачі. Також в обох цих епізодах яскраво засвітився Барнс.

Що ще сказати? Що в клубному рейтингу УЄФА «Лестер» займає 56-у позицію, а «Зоря» замикає першу сотню. Тобто, формально, та й, треба думати, фактично різниця в рівні команд тут буде більше, ніж в поєдинках наших повпредів в Лізі чемпіонів.

Що в АПЛ «Лестер» зараз йде четвертим з двадцяти команд, тоді як «Зоря» в УПЛ - дев'ятою з чотирнадцяти.

Що особисто у мене в стартовому складі «Зорі», за великим рахунком, могла викликати якісь питання лише прізвище Цвека. Та й той грав в останньому матчі з «Колосом».

Що, напевно, настав підходящий момент для того, щоб задатися питанням: а чи не перебільшені у нас тренерські достоїнства Скрипника? Причому, готової відповіді у мене поки дійсно немає, але цей знак питання назрів не сьогодні. Непоганий фахівець, але ніяк не месія. А з урахуванням відсутності харизми, такої собі меланхолійності, картина ще більш розмивається.

Не вважайте за старече бурчання, але сьогодні є хороший привід згадати часи своєї молодості. Рівно 35 років тому, день у день, «Чорноморець» грав в Мадриді в матчі Кубка УЄФА з його майбутнім володарем. За 75 тисячах уболівальників «Реалу». Ми пропустили тоді на першій же хвилині, але зрівняли рахунок вже чотири хвилини потому. А пішли з поля при гідних 1:2.

Через два тижні, після гри у відповідь, одеські вболівальники залишали стадіон в похмурому настрої. Знаєте чому? Ми не змогли здолати «Реал» !!! Королівський клуб прагматично відзахищався весь матч, голів в якому не було. І це було горе!

А на попередній стадії «Чорноморець» вибив з розіграшу лідера Бундесліги. Варто зазначити, що одесити взагалі потрапили тоді в єврокубки випадково - завдяки виключенню англійських клубів. А в чемпіонаті СРСР займали -надцяте місця, і не вилетіли з «вишки» в результаті лише завдяки перехідному турніру. Це була перша команда тренера Віктора Прокопенка ...

Це не до того, щоб порівнювати або ставити в приклад – я далекий від цього. Я про інше. Ось ви весь сезон б’єтесь за те, щоб потрапити в цю Лігу. Нарешті домагаєтеся жаданого третього місця і прямої путівки в групу. Усе? Мрії збулися? Грошенят скільки-то зрубали, з боргами худо-бідно розрахувалися: наша пісня гарна й нова - починаймо її знову ... А де футбол?

Це навіть не стільки до футболістів, скільки до клубу в цілому. Я б'юся, просто тому що я б'юся? Ходиш до школи, ходиш, а тут бац - і друга зміна? Вся країна чекає цього старту, скільки б у ній ні залишалося на сьогодні любителів футболу. Щоб в довгоочікуваний день побачити це копирсання м'яча?

Справа не в самій «Зорі». Завтра це буде умовна «Ворскла», післязавтра - «Десна», вчора - «Олександрія» ... Таке враження, що у нас вишикувалася черга за європейським футбольним досвідом - як правило, негативним. І в цьому сезоні прийшла черга «Зорі» відбувати цю каторгу.

Дуже хочеться помилятися і побачити в наступних матчах конкурентну і впевнену в собі команду - таку, як ми бачили з «Динамо» і «Шахтарем». Вибачте, якщо перебір, але після вчорашнього накрило песимізмом. Набридло бути потерпілими, пора вибиратися з цієї ями.

Якщо ж ми об'єктивно слабкі, тоді навіщо нам здалася вся ця свистопляска з коефіцієнтами? Весь сезон вони борються за третє місце. Навіщо? Ах да, безцінний досвід поразок ...