Протриматися біля канатів і не влипнути в історію. Акценти глядача на іграх Дніпра-1 та Динамо в ЄК

Вчорашній вечір практично не залишив місця для позитиву. Одні відскакують там, де, начебто, мали виграти. Інші всю дорогу ледве встигають відбиватися, а коли слабкою втіхою замаячив був результат, самі віддають перемогу супернику. На жаль, дива немає – наш футбол продовжує регресувати з сумнозвісних причин.

До речі, якщо вірити клубному рейтингу УЄФА, ми були в ролі умовних андердогів в обох випадках. Нехай навіть перевага "Ренна" над "Динамо" у три позиції не виглядає переконливою. Але ми знаємо, що цей острів безлюдний! І ви не повірите, але "Вадуц" у європейському табелі про ранги розташований на 75 сходинок вище "Дніпра-1" - у середині другої сотні клубів. Ось що досвід животворний робить!

Розумію, що зараз виглядаю смішно, бо йдеться про аутсайдера другого швейцарського дивізіону, але.... А у випадку з "Ренном" навпаки: шоста на сьогодні команда Франції апріорі повинна мати більшу перевагу над дев'ятою командою України.

Обидва матчі були видовищними, нехай і поступилися в цьому дійстві за участю "Реала" та "Шахтаря". Півтора десятки небезпечних епізодів біля воріт один одного створили "Дніпро-1" та "Вадуц", у Ренні нарахував їх понад десяток. Щоправда, менш змістовним тут вийшов другий тайм, а останні півтайму можна згадати лише вирішальний гол.

Ду забив його на 89-й хвилині: інтрига жила майже весь матч, а точніше кажучи, більшу його частину – після м'яча у відповідь, забитого Циганковим на 33-й хвилині. У Кошице, у цьому сенсі, було ще цікавіше: Громов міг вирвати перемогу для дніпрян вже перед фінальним свистком. Чого-чого, а цього добра теж було вдосталь.

Але чи заслужила команда Кучера на перемогу? Вона створила лише на кілька моментів більше суперника за гру і загалом виглядала непереконливо. А часом, здавалося, гравці "Вадуца" самі шаленіли від того, якими бетменами вони виростали в наших очах на полі. Що ж до перемоги "Ренна", то вона повинна була виражатися у більших цифрах. Не забудемо й те, що "Динамо" реалізувало свій унікальний шанс.

Повертаючись до "Дніпра-1", зазначу, що у компенсований час хорватський рефері цілком міг призначити пенальті у його ворота: відставлений лікоть Громова в "стінці", що підстрибнула, штучно збільшував об'єм тіла на шляху м'яча, що летів у бік воріт. Пощастило, що не було ВАРу.

До речі, цю ситуацію мені довелося пояснювати колезі Юстасу буквально на пальцях. Він у Німеччині намагався дивитися матчі в інтернеті: підписатися на "Мегого" там неможливо, за всього бажання (до питання про глядацьку аудиторію нових трансляторів єврокубків). І трансляція, раз у раз, підвисала. Тому я, як у тому анекдоті, наспівав йому Карузо.

Проте, гадаю, "Вадуцу" таки пощастило більше, коли той же Громов не зумів замкнути передачу Довбика буквально з лінії воріт (!!!) під саму завісу. І так, хоч би як там було, але казково пощастило і "Ренну", коли Попов став співавтором його переможного гола. Скільки не говори про тиск, який змушує помилятися, але факт залишається фактом.

Мухи окремо, котлети окремо. Найяскравішою особистістю за сумою вражень від обох матчів безсумнівно став Піхальонок – учасник обох голів та майже всіх гольових моментів дніпрян. Наступним я б назвав Довбика. І лише після них Асіньйона та Буріго з "Ренна".

Отже, після хвацького початку в Кошице, під час поєдинку стало ясно, що завданням "Дніпра-1" є не вляпатися в історію: перемога "Вадуца" стала б першою для команд з Ліхтенштейну на груповому етапі єврокубків. Що ж, у цю калюжу ми як би не сіли, але таки обляпалися неабияк.

Завдання "Динамо" було гранично зрозуміле з перших хвилин, коли його притиснули до канатів уявного рингу - відмахатися всіма доступними способами. І виходило ж сяк-так, вдалося навіть провести разючий удар, але вже перед самим фінальним гонгом дали слабину і нарвались-таки на нокаут.

Ну, з киянами сьогодні все зрозуміло і, на жаль, очікувано – немає повісті сумнішої на світі, як то кажуть. І заповзятливий Луческу все більше нагадує приреченого Хацкевича. Криза – не те слово. Але що сталося із командою Кучера? Адже вона вчора зрадила собі, зупинившись після злощасного гола Довбика у дебюті. Що й спричинило відомі наслідки.

Заговорили про можливий спад. Не впевнений. Чомусь подумалося про те, що, порахувавши тут справу вирішеною, гравці (тренер?) вже записали собі в актив три очки в групі та думками були в УПЛ, де їх чекає важливий поєдинок з конкурентом за високі місця. Хоч як не крути, а такі привабливі перспективи перед "Дніпром-1" виникли вперше в його історії. Тобто розраховували на чергову перемогу в економ-режимі з огляду на перший фронт?

Чи це так, ми дізнаємось у неділю – побачивши, наскільки серйозні завдання зможе поставити перед дніпрянами "Зоря". Пам'ятається, що після невдачі з АЕКом вони винесли в одну хвіртку "Динамо". Як тепер буде? У киян після вчорашнього облому може статися і зовсім пригнічений стан - але чи зуміє скористатися цим "Рух"?

Залишивши за бортом баласт емоцій, звернемо наші погляди на турнірні таблиці. Нічого непоправного не сталося. "Дніпро-1" посідає друге місце, і все в його руках, щоб не випустити путівку до плей-офф Ліги конференцій. Є надія, що належні висновки будуть зроблені, а негативний досвід – теж досвід.

Те, що команді Луческу нічого робити вже і в Лізі Європи, на мою думку, очевидно стало давно. Тому немає нічого соромного в тому, щоб сконцентрувати зусилля на завоюванні третього місця, яке відправить її все в той же "конференц-зал". Як кажуть, третій сорт - не брак, та все ж Європа. Але й це ще зуміти треба, а з командою біда...

Але поки що є за що боротися, продовжуємо дивитися і сподіватися.

Мы играем во что захотим
Мы упали, и летим, и летим
А куда – не знаем, до поры, до поры
Мы слепые по законам игры…

Дасть Бог, по дорозі за щось, та зачепимося. Головне – не розбитися під час падіння.