Сергійчук про матчі ЛЄ проти Арсеналу: У Велбека "тазик" був більше, ніж у нас двох разом узятих

Екс-форвард "Ворскли" Михайло Сергійчук згадав єврокубковий сезон 2018/19, коли полтавська команда у групі Ліги Європи грала з "Арсеналом", "Спортингом" та "Карабахом".

- Разом із "Ворсклою" ти грав у Лізі Європи. Суперники у групі - "Арсенал", "Спортінг" та "Карабах". Що відчув, коли вийшов на поле "Емірейтс" у Лондоні?

- Звісно, це такі емоції, які залишаться назавжди. В останній день зборів я травмувався, усі казали, що потрібна операція. Але я вирішив уникнути хірургічного втручання та тренувався за індивідуальною програмою.

З горем навпіл відновився і дуже дякую Василю Вікторовичу Сачку, бо він дав мені відчути найкращі стадіони в Європі, зіграти на них. У Лондоні футбол, мабуть, як релігія. Це зовсім інший рівень: культура, уболівальники. Це просто топ.

- Проти "Ворскли" тоді грали Мхітарян, Велбек та Месут Озіл. Які вони у грі?

- Озіл – це майстер техніки та дотику до м'яча. Інтелект футболіста на космічному рівні. За Уелбеком, ми спілкувалися з хлопцями, що ось, мовляв, у нас іноді говорять про зайву вагу або про м'язову.

У нього "тазик" був більше, ніж у нас двох разом узятих. Але у Уелбека м'язи, він мчить уперед. Або Обамеянг, він працює на шаленій швидкості і за ним важко встигати. Це топ-зірки, інший вимір футбольної майстерності.

- Також ти грав проти "Спортінга" на виїзді. Чи важко морально після виступів на "Емірейтс" та "Жозе Алваладі" грати на напівпорожніх українських стадіонах?

- Ні, ми все чудово розуміли, що в країні йде війна. Нехай не така повномасштабна, але відбувалася. Чимало вболівальників уже було на фронті. На наш час припали катаклізми: війна 2014-го, ковіде, тепер повномасштабна агресія РФ. Маємо жити у тих реаліях, які є. Головне, щоб тим хлопцям на фронті вдавалося виживати та вціліти. Решта – це таке, переживемо.