Гірник у Провансі: як Брандау виступав за Марсель та чого досяг

Брандау був одним із улюбленців Мірчі Луческу, проте не завжди подобався фанам. Бразилець міг витиснути один вдалий матч, забити мʼяч, який вплине на долю всього чемпіонату, а потім не реалізувати просто вбивчий момент. Мабуть, добре, що культура мемів виникла дещо пізніше — інакше б нападник точно заслужив почесне місце.

Перша частина УПЛ 2008/09 далася Брандау досить непогано — впродовж 12 зустрічей були організовані 8 результативних дій; ще по одному голу — в кваліфікації ЛЧ (постраждало загребське “Динамо”) та кубку України.

Втім, вже тоді було зрозуміло, що час форварда сплив. Розмови про відхід точилися ще з літа 2008-го (цікавився “Корінтіанс”), взимку питання постало знову, коли на горизонті замайоріли не тільки “мушкетери”, а й “Палмейрас” та казанський “Рубін”.

Логіка керівництва донеччан була максимально проста — у червні латиноамериканцю мало виповнитися двадцять девʼять, у нього на руках контракт до 2012-го, зате прогресували Луїс Адріану, Євген Селезньов та Олександр Гладкий. Чому б не продати, якщо є попит?

І тут на авансцену неочікувано вийшов новий гравець — так-так, марсельський “Олімпік”. Безумовно, Брандау мав певний кредит довіри (91+18, зафіксовані у всіх турнірах, та пʼять медалей найвищого ґатунку), однак пропозиція все одно виявилася раптовою.

“Гірнику” допоміг збіг обставин

Впродовж кампанії 2008/09 Мамаду Ньянґ оформив привабливі 20+7 — для цього йому знадобився 41 поєдинок. Фактурний, технічний, швидкий, стовідсотково лідер лінії атаки (“Марсель” провалився в ЛЧ, але 3 мʼячі із 5 загальних саме на рахунку сенегальця). Навіщо Брандау?

Це були ті дні, коли катарський проєкт ПСЖ не існував у природі, а з домінацією прощався “Ліон” (прикметно, що чемпіоном у підсумку став “Бордо”). Станом на початок грудня “біло-блакитні” йшли другими в Лізі 1 та сподівалися наздогнати “ткачів” (відставання невелике — лише три бали). А ще — залишитися в єврокубках; в заключному турі якраз і вирішувалося, хто потрапить до весняної стадії Кубка УЄФА.

Французи вистояли в боротьбі з мадридським “Атлетіко”, взяли цінний заліковий бал (його вистачило, щоб випередити ПСВ, який паралельно “згорів” “Ліверпулю”), але через травму правої ноги втратили головного страйкера. Як зʼясувалося, на шість тижнів.

Не треба бути провидцем, щоб здогадатися, яка паніка зародилася в умах керівництва: нападник, навколо якого вибудувана стратегія, знаходиться в лазареті — і це у найвідповідальніший відрізок сезону.

Вимушений вихід на трансферний ринок послугував приводом для спекуляцій: конкуренти усвідомлювали тонкощі проблеми та намагалися “вибити” якомога більше. Бубакар Саного не перейшов через примхливість “Вердера”, 37-річний Генрік Ларссон втомив зволіканням через агентські “мутки”, тож поступово провансальці перемкнулися на Брандау.

Анітрохи не дивно, що запропоновані 5 мільйонів євро не переконали Сергія Палкіна, й перемовини зайшли у глухий кут. Виник широкий розголос у пресі — французькі ЗМІ скрипіли зубами від обурення та вважали “помаранчево-чорних” ледь не здирниками; масла у вогонь підлив і футболіст, який запевняв у розмові з газетярами — повертатися на батьківщину ранувато, а от варіант із “Марселем” — те, що треба.

“Зрозуміло, я чув про інтерес “Олімпіка” до мене. Дуже приємно, що мене хоче підписати такий поважний клуб із чудовими вболівальниками”, — надрукував Parisien. - “Я знаю, що в Марселі часто буває тепло та сонячно. Я поки що не можу заявити, що мій трансфер до “Олімпіка” відбудеться, адже мною цікавляться ще й у Бразилії. Але я хочу залишитися в Європі. Отже, якщо піду з “Шахтаря” — “Марсель” буде моїм пріоритетом”.

“Шахтар” також вів тонку інформаційну війну — наголосив, що взагалі-то їхній актив оцінюється в 10 мільйонів. Опинившись у патовій ситуації, “Олімпік” не мав вибору, окрім як знову звернутися по бразильця — й цього разу сторони зійшлися на 6 мільйонах. Задоволений Палкін сказав наступне: “Угоди з французьким клубом вдалося досягти завдяки взаємним поступкам. Немалу роль відіграло наше поважне ставлення до гравця, який хотів спробувати себе в “Марселі”.

Ерік Геретс, керманич “біло-блакитних”, пробував заспокоїти публіку: “Брандау — гравець, який підніме команду”. Але чи так це?

Брандау заробив неоднозначну репутацію та вимушено пішов у оренду

Слід підкреслити, що Брандау зустріли з очікуваною упередженістю. Не тренер, — Геретс підтримував новачка багатьма позитивними меседжами, — а насамперед фанатське комʼюніті. Покупка далася важко, всі видання фонтанували розмовами щодо контракту, розрахованого до 2013-го, та рахували гроші — мабуть, форвард із 2 мільйонами євро на рік гарантує необхідний клас?

Чи виправдалися такі інвестиції? Кого б ви не запитали у Марселі, той швидше за все дасть не зовсім схвальну оцінку. 31 мʼяч та 13 асистів у 116 матчах — аж ніяк не ідеальна статистика. Якщо брати не загальну дистанцію, а окремий відрізок чи перформанс, то так — латиноамериканця все ж є за що похвалити.

Поки Ньянґ лікувався та відновлювався, Брандау працював — так, довелося довгенько “розгойдуватися” (дебютне взяття воріт відбулося тільки з настанням березня), зате через кілька турів нападник набрав непогану ходу — забив “Нанту”, “Сент-Етьєну”, “Греноблю” та “Лорʼяну”.

Особливо важливим видався гол проти “Нанта” — бразилець закрив питання щодо переможця (2:0) та цим самим підняв провансальців на лідируючу сходинку Ліги 1. Здавалося б, що тут такого? Ну, на найвищому щаблі “Марсель” не знаходився десять років, й внесок Брандау не залишився непоміченим.

Шкода, що на фініші зусиль команди не вистачило — Ерік Геретс хоч і був визнаний найкращим коучем розіграшу 2008/09, проте обмежився срібними медаляма. Як ми вказали вище, всі лаври заслужено звалилися на голову “Бордо” та Лорана Блана.

Чи сталося ще щось прикметне? Так. Дідьє Дешам не вигадав абсолютно нічого нового, коли встановив баланс між Брандау та Ньянгом — сенегальця, який славився своєю універсальністю, без втрати якості відправив на лівий фланг.

Екс-”гірник” отримав достатньо простору для дій, не сильно вразив у чемпіонаті (8+5), зате сподобався у Кубку французької ліги — дублем прибив “Сент-Етьєн”, стільки ж відправив у півфіналі “Тулузі”. Що стосується вирішального двобою з жирондинцями, то наш герой промовчав, але до виграної Ліги 1 справедливо додав і кубкову нагороду.

І, от знаєте, у цьому й полягає проблематика Брандау — він завжди знаходив момент, щоб правдами-неправдами заштовхнути мʼяч, але водночас не приніс жаданої стабільності. Журналісти та вболівальники мали обгрунтовані претензії, а потім обʼєкт їхньої критики виходив на поле та робив різницю.

Ходили чутки, що менеджмент клубу поділився на два табори: одні “зливи” стверджували, що з придбанням Андре-Пʼєра Жиньяка та Лоїка Ремі потреба в бразильці повністю відпала, інші ж були переконані, що Брандау все ще знадобиться по ходу виснажливого сезону.

На жаль, перша теза почала поступово справджуватися. Не сказати, що Дешам не дав підопічному достатньо можливостей, щоб підтвердити статус та навʼязати конкуренцію — для цього було виділено 1 903 хвилини. От тільки Брандау не показав належну ефективність, за яку потрібно триматися руками та ногами — 4 голи та скільки ж передач викликали неприховане розчарування.

До того ж у березні 2011-го футболіст вляпався у гучний сексуальний скандал — 24-річна француженка звернулася до поліції зі звинуваченнями у згвалтуванні. Наголосимо, що бразилець не переховувався, не змінював власну версію захисту, згідно якої акт стався за взаємною згодою, самотужки прийшов до суду, де тримався досить гідно. Його одноклубники відреагували публічною підтримкою, що, правда, не сподобалося аудиторії — “Марсель” похапцем почав шукати виправдання, а потім, спостерігаючи за наростаючим багаттям, вирішив відправити гравця у оренду до “Крузейро”.

Варто було Лоїку Ремі та Стефану Мбіа відсвяткувати мʼяч проти “Ренна” піднятою футболкою із прізвищем “Брандау”, як почався хаос. Дешам стояв на своєму: “Так, я знав про це, але не забороняв. Це було добре задумано. Брандау — один із наших. Це був лише жест, адресований йому, не зачіпайте цю ідею”. Тільки от після цих слів почалася ще більша перепалка — дійшло до того, що по інший бік барикад вийшов Жан-Клод Дассьє, президент “біло-блакитних”.

Якщо забігти дещо наперед, то вся ця справа трималася у інформаційному полі півтора роки — журналісти смакували кадри, на яких Брандау веде під руки поліція, та пророкували, що він сяде за ґрати. І цього не сталося — адвокати довели, що закон порушений не був; добре, що тоді ще не пропагувалася настільки агресивна культура відміни, інакше б ось цей шлейф негативу так і безпідставно тягнувся.

Нападник знову виявився необхідним “Марселю”, але в якості затички

З березня 2011-го по січень 2012-го Брандау пробував перезавантажитися — крім “Крузейро”, де нічого не вийшло (6 матчів, 0 результативних дій), він постав ще й у “Греміо”. В стані “триколірних” ситуація розвивалася дещо краще (4 влучні постріли у 14 зустрічах) — не настільки, щоб битися у конвульсіях від щастя, але “Марсель” це помітив та достроково призупинив оренду. Наполіг Дешам — Джордан та Андре Аю відправилися на Кубок африканських націй, тож потребувалася допомога.

“Це було вирішено. Пригода в Порту-Алегрі була веселою, і я дякую всім у клубі. Але я зараз повертаюся до “Марселя”, я дуже радий”, — повідомив бразилець.

Чи згодився Брандау? Враховуючи те, що “Марсель” у нього особливо й не вірив, то так. Форвард вразив ворота “Ліону” та приніс казкову перемогу над “Інтернаціонале” в 1/8-й Ліги чемпіонів — вийшов у кінцівці за рахунку 0:1 та за лічені хвилини розібрався із Жуліо Сезарем. Джампаоло Паццині встиг встановити на табло 2:1, але цього було малувато, щоб кваліфікуватися до чвертьфіналу — кількома тижнями раніше провансальці здолали “нерадзуррі” 1:0 та просочилися далі завдяки правилу виїзного голу.

Ну, і вкотре Брандау продемонстрував вміння кубкового бійця — у Кубку ліги засмутив переломним ударом “Ніццу”, а у фіналі з “Ліоном”, у додатковий час, на 105 хвилині “розстріляв” Уґо Льоріса. В кампанії 2011/12 “Марсель” агонізував (як наслідок, фінішував десятим у турнірній таблиці), але завдяки цьому тріумфу все ж забезпечив путівку до Ліги Європи. Красиво, як не крути.

У травні 2012-го поповзли чутки, що Брандау покине колектив, й це, власне, відбулося у серпні. Дешам провів нелегкий рік, посварився із керівництвом та пішов ще у липні заради збірної Франції, а Елі Боп не став чіплятися за виконавця — мовляв, пора ставити крапку. У “Сент-Етьєні”, між іншим, була написана непогана історія.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine