Футбол завтрашнього дня. Чому Платіні правий

«У матчах італійської Серії B сезону 2015/16 арбітри будуть використовувати зелену картку, яку будуть показувати гравцям, що демонструє чесну гру... Зеленою карткою гравець буде нагороджуватися, наприклад, за те, що виб'є м'яч в аут, щоб залишити гру, коли суперник отримує травму, а також за інші дії, які відповідають духу фейр-плей. Після закінчення сезону буде складено список найчесніших гравців».

Я прочитав новину про зеленi картки і згадав це:

Хто не застав, скажу: в «Що? Де? Коли?» періоду розквіту передачі існував так званий «Раунд Зеро» - питання особисто від Володимира Ворошилова. Особливість його була в тому, що ведучий виходив до знавців з трьома картками та зачитував питання залежно від ходу гри. Випаде раунд при рівному рахунку - задасть питання середнього рівня складності, випаде при 0:3 - здасть найлегший. Ну а якщо знавцi впевнено вели в рахунку, раунду Зеро варто було боятися: Ворошилов зачитав би питання складніше будь-якого на столі. Це підвищувало роль випадковості в грі, але також збільшувало видовищність.

Нововведення УЄФА не обмежуються зеленими картками. Президент Платіні планує ввести в футбол лавку штрафникiв та білі картки - на час виганяючи футболістів, якi симулюють. Те ж покарання футболістам свiтить за суперечки з арбiтром, а ось правилу потрійного покарання (пенальті, червона картка та діскваліфікація на наступний матч) загрожує скасування. Вирости може й кількість замін, але з суттєвим обмеженням: два додаткові зміни у складі можна буде робити тільки в перерві. Ну а про фінансовий фейр-плей і говорити нічого: стараннями Платіні він вже введений і отруює життя конторам на кшталт московського «Динамо».

Платіні за подібні зрушення лають - і це ще м'яко сказано. Йому ставлять в провину те, що він «вбиває улюблену гру», «спотворює вчинені правила» і, звичайно, «йде проти традицій». Проблема такої теорії в тому, що проти традицій йде весь сучасний світ. Спорт - не виняток; окремі його складові застарівають точно так само, як застаріли карети, телеграми й криноліни.

Пан президент, власне, і не приховує, для чого намагається змінювати гру, в якій сам виграв три Золотих М'яча. «За допомогою цієї картки можна буде видалити гравця на кілька хвилин. Може бути, на 5, можливо, на 10. Так ми зможемо зробити привабливим футбол для тих, хто не любить подібні витівки». У століття швидкісного інтернету за вболівальника конкурують всі і з усіма: НБА, НФЛ та інші суперліги відбирають у футболу все більше фанатів. Соккеру (щоб не плутати з іншими видами спорту) потрібно змінюватися принаймні на час, щоб залучити нову аудиторію і не відлякати передбачуваністю або сумовитістю видовища.

Футбол - грандіозна індустрія, й спортивна складова в ньому лише одна з багатьох. Зацикленість на ній рано чи пізно доведе сокер до рівня «олімпійських видів» - тобто того спорту, який ніхто й не думає дивитися кожні вихідні. Коли мільйони дивляться футбол, дивлячись в телефони - це не традиції, це катастрофа. Гра повинна звести до мінімуму елемент передбачуваності, в ній повинно якомога більше вирішуватися тут і зараз, те, що відбувається на екрані, повинно викликати симпатію. Правила боротьби за рейтинг рівні для всіх ігор, включаючи «Що? Де? Коли?», хто в них не вписується - помирає.

Коли гравці, включаючи суперзірок, досягає результату симуляціями - це мінус грі (багатьом хочеться переключити). Коли «Барселона» трощить «Леванте» в тренувальному режимі - це мінус грі (багато хто вже не включають такі матчі). Коли команда на першій хвилині отримує видалення, пенальті і вимушену заміну - це мінус грі (багато на другій хвилині вимкне). Це може бути спортивно - хоча симуляції навряд чи - але йде в мінус розвазі, видовищу. Хто не думає про шоу-фактор, вилiтає на узбіччя - як там виявилося фігурне катання, яке перевантажило змагання складністю оцінок.

І взагалі. Хіба погано, що гра видозмінюється від сезону до сезону? Футболісти - професіонали, вони підлаштуються під нову модель гри. І хіба не цікавіше спостерігати, як одні підлаштовуються краще, а інші гірше, ніж бачити протистояння в статичних умовах? Коли воротарям в 1993-му заборонили брати м'яч в руки після пасу партнера, хороші голкіпери перебудувалися і залишилися зірками. Субісаррета скотився, так - але ж це чесно, що обмежений гравець перестав грати на одному рівні з більш обдарованими.

Між іншим, такі «родзинки» у грі час від часу вже проявляються - випадково і хаотично. Незабутній м'яч «Джабулані» прославився тим, що став грозою воротарів: він після сильного і акцентованого удару летить, як гарматне ядро, і зреагувати на такий удар вкрай складно. Коли цим м'ячем грали в чемпіонаті Росії, Кейсуке Хонда і наш Олександр Алієв показали аномальний рівень реалізації штрафних і стали справжніми зірками ліги. Хто скаже, що це погано? Краще нудне перебування на топ-рівні одних і тих же?

Консерваторів слухати, чесно кажучи, нецікаво. Коли Стенлі Роуз в 1970-му законодавчо затвердив впровадження жовтої картки, теж напевно вистачало людей з риторикою «навіщо вона потрібна, сто років без неї справлялися». Логіка «як би чого не вийшло» завжди гальмувала прогрес: Америку технології дозволяли відкрити на тисячу років раніше, але відправити експедицію на захід весь цей час здавалося безглуздим/дурним/гріховним. Конструктив є в питанні «що хорошого може вийти?» - i він, дійсно, розділяє ініціаітіви Платіні на хороші й не дуже.

Біла картка дозволить внести в гру баланс. Так вже влаштований футбол, що симулюють в ньому більше гравці атаки, а попередження (просто за фоли) частіше отримують захисники і опорники. Відповідно, форварди до першої жовтої пірнають у штрафний без докорів сумління. Навіть отримавши жовту картку, нападник дограє матч, за його спиною ще 10 здатних сфолити партнерів. Видаляти за один нирок все-таки занадто жорстко, а ось біла картка дозволить на час залишити команду без симулянта. Забити в більшості пару і вирішити хід гри класна команда може і за десять хвилин.

Зелена картка дасть гравцям принаймні виділитися. Паоло ді Каніо був жорстким і суворим гравцем, але однiєю своєю дією (див. вище) він просто примножив число своїх фанатів. Про правило потрійного покарання зрозуміло кожному, хто хоч раз бачив подібний епізод: фол воротаря може сто разів тягнути на раннє видалення і пенальті, але це ламає весь баланс протистояння. Люди не для того купували квитки й оплачували трансляції, щоб все вирішилося на самому початку. Заміни в перерві пахнуть нездоровою перевагою грандів (ось «Баварія» була б рада випускати двох людей в перерві і ще трьох - по ходу другого тайму), але це й варто випробувати, щоб зрозуміти - хороша ця інновація чи ні. Якщо ні, то її спокійно скасують, як скасували Кубок Інтертото і вихід трьох команд з п'яти у групах Кубку УЄФА.

Так, правило повинно бути логічним, воно не повинно братися зі стелi. Але практика потрійного покарання - якраз приклад абсурду, який колись давно був прийнятий, устоявся і закостенів в головах чиновників. Так само як норма із забороною брати м'яч в руки після пасу свого, так само як відсутність відеоповторів ... Та навіть жовті картки були прийняті через сто (!) з гаком років після появи перших футбольних правил. Соккер може претендувати на звання найконсервативнiшої гри у світі: навіть в іграх з тисячолітньою історією без проблем з'являються, наприклад, шахові годинники та бліци.

Чому б гравцеві, якому була потрібна медична допомога, просто не заборонити виходити на поле найближчі 5-10 хвилин після фолу? Це допоможе боротися з симуляціями: умовний Коста, може, і посадить суперника на картку за неіснуючий фол, але також змусить команду грати в меншості. Чому пенальті до сих пiр б'ють з такої близької відстані? Ну смішно ж, коли за тичок на куті штрафного постраждалій стороні дають бити без опіки, з 11 метрів і по лежачому м'ячу. Це правило придумали, коли у футбол грали шкіряною сферою - зараз «Бразуку»/«Джабулані» можна гарматним ударом відправити точно в кут, без будь-яких шансів для воротаря.

Чому б командам не урізати заявки хоча б у вигляді експерименту? Змусити всі команди пограти сезон-другий зі, скажімо, п'ятнадцятьма гравцями старше 21 року. Напевно, не одного мене напружують трансфери начебто «Боні в «Ман Сіті»», «Беговіч в «Челсі»», «Туран в «Барсу»» - на лавку. Топ-клуби праві, перестраховуючись на випадок травм - але вони грають проти видовищності, проти норми «зірки повинні бути на полі». Якщо зірка слабкіше Агуеро, то нехай грає в «Суонсі», але не сидить на лавці з сумним виглядом.

Правила не придумав Господь Бог. Їх писали люди, базуючись на реаліях свого часу. Колись Мішель Платіні, тренуючи штрафні в «Нансі», придумав заміну стінки - зараз її пластмасова подоба є в тисячах футбольних клубів по всьому світу. Може, довіримо цій людині коригування гри? Він у ній точно розуміє все.