Лілль - чемпіон Франції. Догів зібрав той же директор, що й Монако, а їх лідерам перевалило за 35 років

Що потрібно для першого місця в топ-чемпіонаті?

По-перше, потрібен захисник. Досвідчений, впливовий в роздягальні, блискуче страхуючий на останній лінії. Такий, який в 99 випадках з 100 не підведе.

Для "Догів" ним став Жозе Фонте. Влітку йому виповниться 38 років, але на грі це не відбивається. Можливо, через пізній пік в кар'єрі - в АПЛ стоппер дебютував в 29 років, а до цього бігав в нижчих лігах, і ніхто уявити не міг, що Фонте стане чемпіоном Європи і таке інше.

А він став. Жозе приїжджає на тренування на годину раніше за інших, щоб попередньо розім'ятися, а після занять ще півгодини додатково працює в залі, їдучи додому о п'ятій вечора. Разом з суворою дієтою це дозволяє тримати організм у великому порядку. У "Ліллі" Фонте страхує відразу двох - правого бека Челіка і напарника по центру оборони Ботмана, який часто відправляється високо в поле. А ще іноді забиває ось такі голи.

***

Потім, абсолютно очевидно, потрібен забивний форвард.

Не просто наконечник атак, безглуздий за межами штрафного майданчика, але і не бігунок, котрий дублює функції опорних. Потрібна гримуча суміш.

Її "Лілль" знайшов в Бураку Їлмазу - туркові, який розпочав кар'єру в далекому 2003 році, але зберіг вражаючі для його років мобільність і голод до футболу. Чесно кажучи, навіть Роналду вже давно так не носиться, як Бурак. При цьому турок ще й зі штрафних забиває, і верх знімає, і пресингує щохвилини.

А ще він відповідальний в "Ліллі" за характер. Коли ніхто не вірить і потрібно на зубах вирвати своє, настає час Бурака. З 16 голів в чемпіонаті 7 він забив на фінішній прямій, коли вирішувалася доля титулу.

І тут особняком стоїть матч проти "Ліона". "Ткачі" вели 2:0 в середині першого тайму, але Їлмаз включив режим берсерка і до кінця матчу оформив 2+1, забивши вирішальний гол за п'ять хвилин до свистка. Це однозначно найкращий індивідуальний перфоманс всього розіграшу Ліги 1.

***

Звісно, не обійтися й без молоді, яка б тягнулася за лідерами. З нею в "Ліллі" теж повний порядок.

Мік Меньян - найкращий воротар чемпіонату за кількістю "сухарів" (21 в 38 турах). Не Нойєр в ногах, але дуже сильний в рамці і при пенальті. Справа в захисті - Зекі Челік. Цей турок ударно ходить вперед, але і оборону теж не імітує. За чутками, його скоро підпишуть в АПЛ.

Ще один стоппер - Свен Ботман - талант зі школи "Аякса", котрий володіє сильним першим пасом і добре читає гру. У центрі - пара різнопланових хавбеків, з яких головний - екс-капітан "Ренна" Бенжамен Андре, який взяв на себе всю чорнову роботу. Йому допомагає воскреслий, але не до рівня Євро-2016 Ренату Санчеш, ну або "погбаподібний" Бубакарі Сумаре - тут у тренерів є вибір.

Benjamin André vs le Paris Saint Germain :

6 tacles réussies sur 8
5 interceptions
4 dégagements
10 duels remportés sur 19

Encore un match de patron d’un membre actif du sous côté game. On attend la compilation @BnsComps pic.twitter.com/zrUYa14mDW

— Najim Medini (@NajimMedini) April 3, 2021

Та ж картина і на флангах, куди можна поставити як орієнтованого на розіграш м'яча Жонатана Іконе, так і контратакуючу машину Жонатана Бамба.

І ще попереду в парі з Їлмазом грає Джонатан Девід - екс-партнер Романа Яремчука по "Генту". Разом вони складають класичну пару "великий - маленький". Канадець знітився на старті, але до лютого набрав форму і забив солідні для дебютного сезону 12 голів у Лізі 1. Найважливіший і найстатусніший - в ворота "ПСЖ" на "Парк де Пренс".

***

Тренер - ще одна надважлива деталь, хіба могло бути інакше? Крістоф Гальтьє чекав свого шансу півтора десятиліття і ось, нарешті, зрослося.

Ви, напевно, пам'ятаєте його по "Сент-Етьєну" - років 5-6 тому він перетинався в ЛЄ з "Дніпром". Гальтьє очолював зелених 9 сезонів і виграв з ними Кубок ліги в 2013-му, але через обмежені ресурси вище не стрибнув. Варто було розігратися Обамеянгу, як його продали в Дортмунд, і казка скінчилася.

"Лілль" продає ще крутіше - два роки тому Ніколя Пепе перейшов в "Арсенал" за 80 млн, а минулого літа Віктор Осімхен поїхав в "Наполі" за 70. І того, й іншого вивів в люди якраз Гальтьє. Відмінність від "Сент-Етьєна" в тому, що на "П'єр Моруа" налагоджений конвеєр талантів, при якому продаж 1-2 чоловік ні на що не впливає.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Fan Page Du Losc (@fan_page_du_losc)

У позаминулому сезоні "Доги" ставали другими, в минулому - 4-ми, зараз піднялися на вершину. Ця стабільність - почерк Гальтьє. Він не втручається в трансфери, називаючи це "марною тратою часу", зате дуже сильний в психології і тактиці. У цього тренера не буває зривів, катастроф і феєрій - тільки розрахунок і детально продуманий план, який гравці виконують до втрати пульсу, незважаючи на статус суперника. "Лілль" Гальтьє неемоційний, як і сам Крістоф - він нікого не боїться і нікого не закидає шапками.

***

Природньо, не можна обійтися і без організатора конвеєра. Таких людей мало в усьому світі, але "Ліллю" пощастило.

Луїш Кампуш в середині десятих зібрав золотий склад "Монако", який вистрілив в чемпіонаті 2016/17, але залишився без почестей, адже поїхав в "Лілль" за рік до тріумфу. Тепер історія повторилася.

Juventus and Manchester United are interested in hiring former Lille director of sport Luis Campos, according to Sky Sports UK https://t.co/Cn6TbVNmoi #Juventus #MUFC #LOSC pic.twitter.com/KGrxPapwI5

— footballitalia (@footballitalia) May 13, 2021

Кажуть, в "Ліллі" він за рік налітав на літаках кілометраж, еквівалентний відстані від Землі до Місяця. Сьогодні в Англії, завтра в нетрях Бразилії - це його життя, і завдяки йому в "Лілль" потрапили бразилець Араужо, турки Челік і Язиджі, голландець Ботман, хорват Брадаріч, канадець Девід.

На жаль, ще в жовтні Кампуш відійшов від справ через чвари всередині клубу - пишуть, що посварився з гендиром Марком Інглою, а потім "Лілль" продали і повертатися стало нікуди. Характер у Луїша непростий, як зазвичай буває з геніями. Втім, на ринку за нього ведеться справжня війна.

***

Зрозуміло, важливий і президент - той, хто б усіх зібрав і давав зелене світло будь-яким, навіть найбільш неймовірним ідеям.

Жерар Лопес з таких. Син мігрантів з Галісії, він зробив собі ім'я, вклавши гроші в скромну компанію-розробника відеозв'язку, і вона вистрілила. Це був Skype.

З тих пір Лопес чим тільки не займався - нерухомістю, біржовими операціями, IT, навіть автогонками. І весь цей час він дуже хотів свій футбольний клуб.

Le Président Gérard Lopez nous a laissé un petit message :

« Fier d’être… ⤵ » pic.twitter.com/R2iyz2gTTa

— LOSC (@losclive) August 23, 2019

Спочатку люксембуржець планував купити "Марсель", а "Лілль" був запасним варіантом, але домовитися з кінопродюсером Мішелем Сейду виявилося простіше, ніж з удовою мільярдера Робера Луї-Дрейфуса Маргаритою, і так Лопес опинився на французькій Півночі. Спершу в компанії Марсело Б'єлси, а після його провалу вже з Гальтьє і, звичайно, Кампушем.

Футбол не був для нього роботою - це була чиста пристрасть. Лопес набрав кредитів на 250 млн євро, і коли грянула пандемія, трибуни закрили, а потім ще й Mediapro відмовився платити за ТБ-контрактом, виявився на краю прірви. Ще взимку Жерару довелося віддати клуб за борги інвестиційному фонду, тому медалі він, як і Кампуш, не отримає. Проте без його мрії нічого цього б не сталося.

***

Ну і, наостанок, не забуваємо про наявність в конкурентах чемпіона минулих років. Це ще й як важливо!

Але не простого, а самовпевненого, зарозумілого чемпіона, який не бажає звертати уваги на конкурентів, яких він ні в що не ставить.

Саме таким постав в цьому сезоні "ПСЖ". Якщо Бурака Їлмаза в 35 років тягнув вперед голод, то Неймар вже в 29 всім своїм виглядом виказував пересичення. З 36 матчів він зіграв 16, заробивши вилучення в найпринциповіших іграх - проти "Марселя" і дома з "Ліллем".

Неймар симулював, лаявся, отримував травми, продовжував контракт, але не грав футбол. Не робили цього й інші, крім, може, Мбаппе, Кейлора і Маркіньоса. А команди з трьох осіб чемпіонати не виграють.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений LOSC (@losclive)

Мбаппе дуже некрасиво сказав, мовляв, це не "Лілль" виграв золото, а ми програли. Це повна нісенітниця. Париж з головою накрила криза ідей. Зірок, ніби, накупили, але тих зовсім не цікавить Ліга 1, а деяких, як Дракслера чи Ікарді, футбол в цілому. Якщо їх не прибрати, кіна не буде.

"Доги" ж перемогли заслужено, тихо і без криків зібравши всі необхідні компоненти перемоги. За Парижами, Манчестерами, "Реалами" і "Барселонами" ми й забули, що насправді вони коштують не так і дорого. Потрібно тільки знати, де шукати.